5.103. Колонтитули, колонлінійки

Колонтитули (від франц. colone - стовпчики та лат. titulus - напис) - текстові рядки, поміщені над основним текстом кожної сторінки видання. Колонтитули

171

слугують для полегшення користування виданням, іноді - для поліпшення його оформи.

У сучасних виданнях колонтитули, що мають суто декоративну значину (так звані "мертві"), майже не застосовують. Композиційне розмішування колонтитулів може бути різноманітним, хоча переважно їх складають окремим, майже завжди одним рядком, шрифтами, які відрізняються від основного (курсивним, напівгрубим курсивним, капітельними літерами, великими літерами зменшеного кегля). Здебільшого в одному рядку з колонтитулом може бути розташована колонцифра.

Дуже часто колонтитул закривають знизу тонкою лінійкою на повний формат сторінки складовини. Трапляються колонтитули, відокремлені лінійками зверху і знизу.

Колонтитули з колонцифрами чи без них завжди входять у розмір сторінки складовини. їх відокремлюють від тексту не менш як на розмір основного шрифту або трохи більше, враховуючи, щоб загальний формат сторінки складовини був кратний кеглеві основного шрифту.

Колонтитули не розміщують на всіх титульних сторінках видання, порожніх сторінках, на сторінках, зайнятих повністю ілюстраціями (крім наукової та технічної літератури), а також на початкових сторінках видання із спуском.

Колонлінійки — це лінійки чи прикраси, які розміщують на кожній сторінці складовини над основним текстом як елемент художньої оформи. Композиційне розташовування колонлінійок різноманітне. Часто з колонлішйками компонують колоїшифри. Колонлінійки, як і колонтитули, завжди входять у розмір сторінки складовини.

У дод. 20 показано сторінку видання з колонтитулом, колонлінійками, колонцифрою, нормою та сигнатурою.

5.10.4. Сигнатура

Сигнатура - порядковий номер друкарського аркуша видання, потрібний для полегшення виконування друкарських операцій, а саме: друкування, фальцювання, комплектування блоків, перевіряння готової продукції.

Сигнатуру переважно складають шрифтами тої самої гарнітури, що й основний шрифт, цифрами кегля 8 п. і поміщають у лівому кутку першої та третьої сторінок кожного друкарського аркуша видання. На третій сторінці аркуша після сигнатури (без відбивки від неї) складають зірочку. У формат сторінки складовини сигнатура не входить. її заверстують в одному рядку з нижньою колонцифрою або нижче неї з відбивкою 4 п.

Сигнатура - це перш за все технічно допоміжний елемент видання, і тому в різних виданнях може трапитися неоднаковий порядок розміщування сигнатур.

Верстаючи сигнатури, треба пам'ятати, що перш за все це номер друкарського

172

аркуша і їїрозташунок має відповідати частці аркуша. Для видань, друкованих в 1/ 16 частку, - через 16 с, в 1/8 частку - через 3 с тощо.

Сигнатуру ніколи не ставлять на титулі.

У дод. 21 наведено колонцифри сторінок, на яких ставлять сигнатуру та сигнатуру з зірочкою.

5.10.5. Норма

Норма - коротка позначка замови, яка містить прізвище автора, перші слова назви, іноді просто номер замови. Розміщують її на першій сторінці кожного друкарського аркуша, крім першого, і слугує вона для полегшення операції комплектування книжкових блоків.

Норму завжди складають шрифтом кг. 6 гарнітурою основного шрифту та поміщають у лівому кутку першої сторінки друкарського аркуша слідом за сигнатурою з відбивкою 8... 12 п.

Норму ставлять також на вклейках.

На сторінках з художніми ілюстраціями норму бажано заверстувати так, щоб відрізати її під час обрізування блока.

У дод. 21 наведено колонцифри сторінок, на яких ставлять норму.