5.10. Оформлювання текстів довідкової призначеності

До довідково-допоміжних елементів видання належать усі ті види його текстів, які полегшують читачеві користуватися виданням, допомагаючи йому орієнтуватися в ньому і розуміти, про що йдеться у виданні, а також швидко знаходити потрібне місце в ньому. До таких елементів належать оглав, колонцифри та колонтитули, різні види вказівок і список ілюстрацій.

Оформлюючи довідково-допоміжні тексти треба перш за все враховувати їх значущість у виданні, а відповідно й доцільність більшого або меншого акцентування. Композиційні, шрифтові та графічні способи оформлювання довідково-допоміжних текстів залежать від загального характеру оформи видання.

5.10.1. Оглав

Оглав трапляється в кожному виданні, що має окремі частини, розділи, оповідання і має систему заголовків (рубрикацій). Оглав відображає загальну будову та характер системи заголовків видання (повної або трохи скороченої). За допомогою оглаву читач може швидко ознайомитися із складом видання, а також знайти потрібну йому частину тексту. Проте, незважаючи на загальний довідковий характер оглаву, значущість його в тому чи іншому виді видань може бути різна і це впливає як на розташукок оглаву у виданні, так і на побудову й акцентування його окремих частин.

Оглав можна розміщувати в кінці або на початку видання. Це залежить від кількох чинників, основні з яких вид видання, його обсяг та умови користування ним. Так, у наукових, довідкових і навчальних виданнях огяав майже завжди доцільно розмішувати на початку (особливо це стосується видань великого обсягу). У виданнях подібного типу він відіграє дуже важливу роль як довідковий елемент. Читач користується ним не тільки під час ознайомлювання з виданням, а й протягом усієї роботи з ним. Краще розміщувати оглав відразу після звороту титулу. У разі складної рубрикації (переважно в наукових та довідникових виданнях великого обсягу) відповідні частини рубрик оглаву іноді додатково виносять на шмуцгитули (або їхні звороти).

У дитячій і художній літературі оглав найчастіше розміщують у кінці видання, бо значущість цього тексту для читача здебільшого тут невелика, а основну довідкову роль у вибиранні видання (за винятком збірників, антологій тощо) відіграють обкладинка та титул. Окрім того, у виданнях цього типу характер оформи "входу" у видання часто не залишає місця для оглаву.

В окремих випадках для швидкого ознайомлювання читача із складом видання найбільш значущі частини оглаву виносять на зовнішні елементи видання (суперобкладинку, обкладинку, їхні клапани) або вносять до титулу (що не відкидає повного оглаву, який розміщують на початку або в кінці видання).

168

У брошурах, розрахованих на обмежений строк користування, місце заверстування оглаву часто визначає зручний для друкування аркуш. Із цього випливає, що оглав можна розміщувати і на звороті титулу, і навіть на другій та третій сторінках обкладинки.

Формат оглаву, як правило, залежить від складності й обсягу його тексту. Якщо оглав складають меншим (порівняно з основним текстом) кеглем, то і формат його, зрозуміло, вибирають трохи вужчий, ніж ширина сторінки складовини (за винятком тих випадків, юли оглав завантажено текстом, складним за побудовою і він займає кілька шпальт).

Вибір формату оглаву може залежати також від побудови сторінки складовини,

У побудові тексту оглаву з максимальною наочністю має бути чітко визначена супідрядність рубрик видання. Для цього використовують як шрифтові, так і композиційні способи.

Для виокремлювання рубрик можна застосовувати різні накреслини шрифту (напівгрубі, великі, курсивні) та навіть іншу гарнітуру. Характер цих шрифтів тісно пов'язаний з оформою усієї системи рубрик видання.

Використовування різних складанно-графічних елементів (лінійок, крапок, квадратиків та ін.) в оформі заголовків видання може мати своє відображення також в оформі оглаву.

Використовуючи шрифти різних насиченості й накреслини для виявляння супідрядності рубрик, треба уникати надмірної строкатості, бо це негативно позначається на сприйманні тексту оглаву. За невеликої кількості рівнозначних рядків оглаву можна застосовувати шрифти великої накреслини, трохи збільшуючи в такому разі проміжки між рядками.

У звичайних випадках збільшення кегля на 4 п. бажано, проте за невеликого тексту оглаву і великому форматі видання або потреби підсилити значущість огааву використовують шрифти того самого кегля, яким складено основний текст, чи навіть шрифти збільшеного кегля.

Уразі складної системи рубрикації поряд із шрифтовим виокремлюванням використовують композиційні способи: різні виформатовування рядків, вгяжки, а також відбивки.

Втяжки різного розміру дають можливість наочніше передати супідрядність рубрик, однак застосовування великої кількості невеликих втяжок призводить до небажаного результату.

Іноді за деякої редакційної перебудови нумераційної частини композиція оглаву може стати чіткіша і зрозуміліша. Так, якщо порядковий номер розділу розмістити на початку рядка, це зразу привертає увагу читача. Якщо до того ж слово "Розділ" розташувати над першим рядком або приєднати до першого рядка, то це вивільнить від непотрібного повторювання цього слова.

Для збереження композиційної однаковості в оформленні всіх текстових елементів видання, а також у разі потреби закцентувати окремі частини оглаву

169

можна по-різному верстати рядки рубрик та розташовувати відносно них колонцифри.

Найтрадиційніший спосіб оформлювання оглаву - ліворуч перелік рубрик, а праворуч (окремим стовпчиком) нумерація сторінок. Рубрики пов'язують з стовпчиком цифр за допомогою багатьох крапок, дефісів або лінійок. У разі нескладної системи рубрикації та невеликої відстані між рубриками і стовпчиком цифр можуть бути різні варіанти оформи оглаву.

Розташовування колонцифр стовпчиком зліва та вільне виформатування рядків рубрик по правому краю дають зовсім інший силует і дещо більшу акцентуацію колонцифр. Трапляються цікаві способи розташовування рубрик та колонцифр до них по центру шпальти.

Однак за будь-якого оформлення оглаву треба створити оптимальні умови користування ним. Під час розмічання оглаву треба записувати детальні вказівки щодо кегля і накреслини шрифтів для складання рубрик, їх виформатовування, розміру втяжок та відбивок, а також загального формату складовини оглаву.