5.6.7. Особливості оформлювання виводів
Виводи майже не відрізняються від таблиць. Прості за побудовою таблиці можуть бути перетворені на виводи. Тому термін "вивід" - поняття дещо умовне.
Зовнішньо вивід відрізняється від таблиці тим, що його частини розділяють не лінійками, а проміжками. Такого розділення досить, оскільки порівняно з таблицями вивід має простішу будову. Крім того, він, як правило, тісніше пов'язаний з текстом, ніж таблиця, бо вивід ніби завершує думку автора, і тому його недоцільно
154
виокремлювати із тексту лінійками. Цим поясшоють і те, що вивід, як правило, не має ні тематичного, ні нумераційного заголовків, а тому повинен міститися безпосередньо за тим текстом, якого він стосується.
Так само, як і таблиця, вивід має заголовкову частину, боковик, прографку та підсумкову частину з підсумковою лінійкою (єдина лінійка, яка може бути у виводі), але, як уже було зазначено, будова виводу завжди нескладна. Його головка, як правило, одноярусна і складена із невеликих за обсягом заголовків, кількість стовпчиків також невелика.
Розрахунок та складання виводу загалом аналогічні розрахунку і складанню таблиць. Виводи складають тою самою гарнітурою, що й текст видання, але кеглем на ступінь меншим, а головку можна складати ще меншим кеглем.
Через те, що вивід не розділений лінійками, для зручності його читання треба витримувати достатні проміжки між заголовками стовпчиків. Ці проміжки мають бути не менші від кегельного, а заголовки треба відокремлювати від прографки на проміжок у 2...4 п. Заголовки треба розміщувати горизонтально, вертикально розташовувати їх дозволено як виняток.
Вивід завжди складають на менший формат, ніж основний текст. Різниця має становити не менш як 72 кв. і бути кратною 24 п. для того, щоб за симетричного виформатовування можна було закласти з боків великий прогалинний матеріал, який доповнює вивід до формату сторінки складовини.
Оскільки вивід складають на менший формат, ніж основний текст, і через те, що його не можна відривати від тексту, починати шпальту виводом не рекомендовано. Небажано й закінчувати виводом шпальту; краще, якщо він буде прикритий не менш як двома рядками тексту. З цієї самої причини не можна розривати вивід, переносячи його частину на чергову шпальту.
5.7. Робота над оригіналами формул 5.7.1. Особливості складання формул
Цей вид складання належить до складного, оскільки у ньому використовують шрифти різних абеток, накреслин, кеглів, а також математичні знаки, дужки, лінійки. Складні формули складають згідно з розміткою видавничого текстового оригіналу. Формули треба складати однаковими шрифтом і знаками з однотипним способом вирівнювання рядків та розташовування індексів, лінійок. Формульні тексти є частиною основного тексту видання, через що їх верстають у суворій відповідності з вказівками у видавничому текстовому оригіналі. Складність роботи з цим видом текстів полягає в тому, що окремі елементи формул залежно від розташунку, розміру й накреслили тих самих знаків можуть набувати різних змістових значин.
155
Складаючи та верстаючи формули, треба аналізувати видавничий текстовий оригінал і велику увагу приділяти його розмітці, правильно трактувати коректурні знаки. Для літерних познак математичних величин використовують шрифти латинської, грецької та готичної абеток. Щоб правильно відтворити їх, варто пам'ятати, що в розмітці латинські літери підкреслюють коректурним знаком "курсив", грецькі - обводять червоним кружечком, готичні - синім.
Коректурним знаком позначають літери, що мають однакову накреслину. Умовні скоротний треба складати шрифтами латинської абетки прямої накреслили. Скоротини назв фізичних величин незалежно від латинського чи української абетки теж складають шрифтом прямої накреслини.
Однорядкові формули складають кеглем основного шрифту, дворядкові -зменшеним кеглем, а в багаторядкових ту частину формули, що займає один рядок, складають кеглем основного шрифту, а два і більше рядків - зменшеним кеглем. У шкільних підручниках для молодших класів усі частини формул краще складати шрифтом основного кегля.
Формули бувають хімічні та математичні. Останні залежно від кількості рядків, які займає формула, ділять на одно-, дво- та багаторядкові формули, а залежно від складників — на цифрові, літерні (символьні) та змішані. Складають їх окремими рядками з розташунком по центру. Прості математичні формули можна розташовувати в рядку з відбивкою від тексту на піврозмір шрифту. Дрібні формули складають в окремий рядок з відбивкою одну від одної. Однорядкові формули складають, як і звичайний текст, тобто окремими рядками з вирівнюванням на середину. Прості математичні формули можна розташовуваги в рядку з відбивкою від тексту на півкегля. Дрібні формули, складені в окремий рядок, відокремлюють одну від одної не менш як на розмір кегля формульного шрифту. Останній залежить від кегля основного шрифту. Ці формули складають шрифтом, що й основний текст, або на 2 п. меншим для багаторядкових формул.
Хімічні формули (рядкові та структурні) складають шрифтом того самого кегля, що й текст, якого вони стосуються. Коефіцієнт і підрядкові індекси складають шрифтом прямої накреслини без відокремлювання від символу. Хімічні символи складають літерами латинської абетки прямої світлої накреслини, знаки та зв'язки - без відокремлювання від попередніх і чергових елементів формули. Хімічні рядкові формули, характерні для простих хімічних реакцій, складають та розташовують, як однорядкові математичні формули.
Складання структурних хімічних формул ускладнює наявність у них кількох рядків, розташовуваних по горизонталі, вертикалі, а також з'єднані горизонтальними, вертикальними, похилими зв'язками. Формули можна розташовувати по діагоналі, зигзагами тощо. Згідно з видавничим текстовим оригіналом їх можна будувати зліва направо, зверху вниз і по діагоналі. їхня конфігурація має точно відповідати оригіналові. За способом складання
156
Приклад:
F(d) =
,Α*
Індекси, стосовно математичних знаків з межами, мають бути написані або під (над) цими знаками чи збоку. Приклади:
2кІЬ
і:
2ка
або
г
J2K/a
л=0
3. Дужки у видавничому текстовому оригіналі треба писати так, щоб вони повністю охоплювали по висоті вміщені в них формули. Відкривальні та закривальні дужки одного вигляду мають бути однакової висоти. В разі використовування однакових за накреслиною дужок зовнішні дужки мають бути більшого розміру, ніж внутрішні.
Приклади:
. ν- 1
4. Знак кореня в оригіналі має бути такий, щоб він охоплював усі елементи підкореневого виразу. Приклади:
або
2 ].
5. Надрядкові знаки математичної символіки в оригіналі треба писати точно над цими символами. _ _
Приклади: α; α Ψ ■
6. У написанні дробів, особливо багаторядкових, основна лінія має бути довша від лінії інших дробів, що входять до складу математичної формули. Приклади:
5oc+ctgP
W =
a 5oc(ctgj3) '
' ' ' IX
4α
158
8. Якщо потрібно, то можна також використовувати прямокутні багатокутники. Приклади:
9. Символи елементів, що входять у цикли, обов'язково "врізають" у цикл. Приклади:
Vn
О
10. Усі зв'язки мають щільно прилягати до циклів. Приклади:
'-CR
сн, λ /уо
11. Готуючи формульний матеріал, треба враховувати можливості складанних знаків комплексу "Хімія - 245".
160