
- •Передмова
- •Розділ 1
- •1.2. Класифікація авторських і видавничих текстових оригіналів
- •1.3. Авторські текстові оригінали 1.3.1. Склад авторського текстового оригіналу
- •1.3.2. Оформлювання титулу та нумерування сторінок
- •13.3. Основні вимоги до авторського текстового машинописного оригіналу
- •1.3.4. Авторський текстовий надрукований оригінал для перевидання без змін (повторний)
- •1.3.5. Авторський текстовий надрукований оригінал для перевидання зі змінами
- •1.3.6. Роздруки цифрового та текстового матеріалів, виконані на алфавітно-цифровому друкувальному пристрої
- •13.7. Авторський текстовий рукописний оригінал
- •1.4. Авторські зображальні оригінали
- •1.5. Видавничі текстові оригінали
- •1.8. Документація, що супроводжує видавничі текстові оригінали
- •1.9. Правила здавання та приймання видавничих текстових оригіналів
- •2.1. Формати паперу і формати видань
- •2.2. Сторінка складовини. Формати сторінок складовини, їх визначання і розраховування
- •2.3. Шрифти та їх класифікація
- •2.3.1. Короткі історичні відомості про розвиток шрифтів
- •2.3.2. Класифікація шрифтів
- •2.3.3. Електронні (комп'ютерні) шрифти
- •2.3.4. Властивості шрифтів
- •2 3.5. Вибирання шрифту
- •2.4. Обсяг видання
- •2.4.1. Фізичний друкарський і паперовий аркуші
- •2.4.2. Умовний друкарський аркуш
- •В умовні
- •2.4.3. Авторський аркуш
- •2.4.4. Обліково-видавничий аркуш
- •2.4.5. Тираж і кількість аркушів у виданні
- •2.4.6. Місткість друкарського аркуша та її коефіцієнт
- •Розділ з
- •3.1. Організування редакційно-видавничого процесу у видавництві та випускання друкової продукції на поліграфічному підприємстві
- •3.1.1. Формування задуму та плану оформи видання
- •3.1.2. Основні етапи оформлювання та опрацьовування тексту
- •3.1.3. Редакційно-технічне готування видань. Основні вимоги до оформи видань і критерії оцінювання їхньої якості
- •3.1.4. Основні вимоги до поліграфічного відтвору тексту
- •3.2. Робота над оригіналами елементів зовнішньої оформи видань
- •3.2.1. Оформлювання суперобкладинок і футлярів
- •3.2.2. Оформлювання обкладинок і палітурок
- •3.2.3. Розмічання складної обкладинки (палітурки)
- •3.3. Робота над оригіналами титулів
- •3.3.1. Верстання та розмічання авантитулу, колонтитулу і фронтиспіса
- •3.3.2. Верстання та розмічання звороту титульної сторінки
- •3.4. Традиційне додрукарське готування видання
- •3.5. Сучасні комп'ютерні видавничі системи
- •Розділ 4
- •4.2. Попереднє розмічання авторських ескізів
- •43. Розмічання ілюстрацій
- •4.4. Робота над оригіналами підписів до ілюстрацій
- •Розділ 5
- •5.1. Технологічні параметри складання та технологія верстання сторінок 5.1.1. Технологічні параметри складання
- •5.1.2. Абзацні відступи
- •5.1.3. Відбивки та виокремини
- •5.1.4. Інтерліньяж
- •5.1.5. Кернінг
- •5.1.6. Технологія верстання сторінок
- •Загальні правила верстання сторінок:
- •5.1.7. Особливості складання простого й ускладненого текстів
- •5.2. Робота над оригіналами початкових і кінцевих сторінок
- •5.3. Робота над заголовками 5.3.1. Особливості складання заголовків
- •5.3.3. Способи оформлювання заголовків
- •5.3.4. Шрифтове оформлювання заголовків
- •5.3.5. Композиційне оформлювання заголовків
- •5.3.6. Розмічання заголовків
- •5.5. Робота над додатковими текстами
- •5.5.1. Анотація
- •5.5.2. Посвята
- •5.5.3. Епіграф
- •5.5.4. Передмови
- •5.5.5. Примітки
- •5.5.6. Післямова та завершальна стаття
- •5.5.7. Покажчики
- •5.5.8. Бібліографічні списки
- •5.5.9. Додатки
- •5.5.10. Оглав
- •5.5.11. Випускові дані
- •5.6. Робота над оригіналами таблиць і виводів 5.6.1. Особливості складання таблиць і виводів
- •5.6.2. Складання заголовкової частини таблиці та виводу
- •5.6.3. Складання боковика таблиці та виводу
- •5.6.4. Складання прографки таблиці та виводу
- •5.6.5. Складання шпальтових і розгорнутих таблиць
- •5.6.6. Формат складовинн текстових даних у стовпчиках таблиці
- •5.6.7. Особливості оформлювання виводів
- •5.7. Робота над оригіналами формул 5.7.1. Особливості складання формул
- •5.7.3. Складання символів, цифр, знаків і скоротин
- •5.7.2. Вимоги до написання математичних і хімічних формул в авторських та видавничих текстових оригіналах
- •5.7.4. Складання індексів і показників степеня
- •5.7.5. Складання дужок і приставних знаків
- •5.7.6. Складання математичних формул із переносами
- •5.7.7. Складання структурних хімічних формул
- •5.8. Формульні тексти
- •5.9. Акцидентне складання
- •5.10. Оформлювання текстів довідкової призначеності
- •5.10.1. Оглав
- •5.10.2. Колонцифри
- •5.103. Колонтитули, колонлінійки
- •5.10.4. Сигнатура
- •5.10.5. Норма
- •5.11. Способи оформлювання і правила розмічання віршового тексту
- •5.11.1. Вибирання сторінки складовини віршового тексту
- •5.11.2. Розташовування віршів на сторінках складовини
- •5.11.3. Верстання віршових текстів
- •5.11.4. Складання і компонування заголовків, колонцифр та додаткових текстів у віршових виданнях
- •5.11.5. Особливості розмічання віршових текстів
- •5.12. Драматичний текст
- •5.13. Технологічна специфікація для верстання книжок і журналів. Видавнича специфікація
- •Розділ б
- •6.2. Робота над версткою, звіркою, чистими аркушами, сигнальним примірником та оцінювання якості випущеного видання
- •6.2.1. Робота над версткою
- •6.2.2. Робота над звіркою
- •6.2.3. Підписування видання до друкування
- •6.2.4. Робота над чистими аркушами і сигнальним примірником
- •6.2.5. Оцінювання якості випущеного видання
- •Розділ 7
- •7.1.1. Класифікація та особливості оформлювання журналів
- •7.1.2. Загальні технічні вимоги
- •7.1.3. Робота над текстовим журналом
- •7.2. Технічне редагування газети
- •7.2.1. Вимоги до оригіналів
- •7.2.2. Вимоги до поліграфічного «икону газет
- •7.3. Критичні дефекти, за якими бракують примірник газети
- •Розділ 8
- •Післямова
- •Студент повинен уміти:
- •Основи техніки творення книги
- •Isbn 5-7745-0741-6
- •280015. М. Хмельницький, пр. Миру, 59.
- •Тлумачний словник термінів видавничої та поліграфічної справи
5.6.7. Особливості оформлювання виводів
Виводи майже не відрізняються від таблиць. Прості за побудовою таблиці можуть бути перетворені на виводи. Тому термін "вивід" - поняття дещо умовне.
Зовнішньо вивід відрізняється від таблиці тим, що його частини розділяють не лінійками, а проміжками. Такого розділення досить, оскільки порівняно з таблицями вивід має простішу будову. Крім того, він, як правило, тісніше пов'язаний з текстом, ніж таблиця, бо вивід ніби завершує думку автора, і тому його недоцільно
154
виокремлювати із тексту лінійками. Цим поясшоють і те, що вивід, як правило, не має ні тематичного, ні нумераційного заголовків, а тому повинен міститися безпосередньо за тим текстом, якого він стосується.
Так само, як і таблиця, вивід має заголовкову частину, боковик, прографку та підсумкову частину з підсумковою лінійкою (єдина лінійка, яка може бути у виводі), але, як уже було зазначено, будова виводу завжди нескладна. Його головка, як правило, одноярусна і складена із невеликих за обсягом заголовків, кількість стовпчиків також невелика.
Розрахунок та складання виводу загалом аналогічні розрахунку і складанню таблиць. Виводи складають тою самою гарнітурою, що й текст видання, але кеглем на ступінь меншим, а головку можна складати ще меншим кеглем.
Через те, що вивід не розділений лінійками, для зручності його читання треба витримувати достатні проміжки між заголовками стовпчиків. Ці проміжки мають бути не менші від кегельного, а заголовки треба відокремлювати від прографки на проміжок у 2...4 п. Заголовки треба розміщувати горизонтально, вертикально розташовувати їх дозволено як виняток.
Вивід завжди складають на менший формат, ніж основний текст. Різниця має становити не менш як 72 кв. і бути кратною 24 п. для того, щоб за симетричного виформатовування можна було закласти з боків великий прогалинний матеріал, який доповнює вивід до формату сторінки складовини.
Оскільки вивід складають на менший формат, ніж основний текст, і через те, що його не можна відривати від тексту, починати шпальту виводом не рекомендовано. Небажано й закінчувати виводом шпальту; краще, якщо він буде прикритий не менш як двома рядками тексту. З цієї самої причини не можна розривати вивід, переносячи його частину на чергову шпальту.
5.7. Робота над оригіналами формул 5.7.1. Особливості складання формул
Цей вид складання належить до складного, оскільки у ньому використовують шрифти різних абеток, накреслин, кеглів, а також математичні знаки, дужки, лінійки. Складні формули складають згідно з розміткою видавничого текстового оригіналу. Формули треба складати однаковими шрифтом і знаками з однотипним способом вирівнювання рядків та розташовування індексів, лінійок. Формульні тексти є частиною основного тексту видання, через що їх верстають у суворій відповідності з вказівками у видавничому текстовому оригіналі. Складність роботи з цим видом текстів полягає в тому, що окремі елементи формул залежно від розташунку, розміру й накреслили тих самих знаків можуть набувати різних змістових значин.
155
Складаючи та верстаючи формули, треба аналізувати видавничий текстовий оригінал і велику увагу приділяти його розмітці, правильно трактувати коректурні знаки. Для літерних познак математичних величин використовують шрифти латинської, грецької та готичної абеток. Щоб правильно відтворити їх, варто пам'ятати, що в розмітці латинські літери підкреслюють коректурним знаком "курсив", грецькі - обводять червоним кружечком, готичні - синім.
Коректурним знаком позначають літери, що мають однакову накреслину. Умовні скоротний треба складати шрифтами латинської абетки прямої накреслили. Скоротини назв фізичних величин незалежно від латинського чи української абетки теж складають шрифтом прямої накреслини.
Однорядкові формули складають кеглем основного шрифту, дворядкові -зменшеним кеглем, а в багаторядкових ту частину формули, що займає один рядок, складають кеглем основного шрифту, а два і більше рядків - зменшеним кеглем. У шкільних підручниках для молодших класів усі частини формул краще складати шрифтом основного кегля.
Формули бувають хімічні та математичні. Останні залежно від кількості рядків, які займає формула, ділять на одно-, дво- та багаторядкові формули, а залежно від складників — на цифрові, літерні (символьні) та змішані. Складають їх окремими рядками з розташунком по центру. Прості математичні формули можна розташовувати в рядку з відбивкою від тексту на піврозмір шрифту. Дрібні формули складають в окремий рядок з відбивкою одну від одної. Однорядкові формули складають, як і звичайний текст, тобто окремими рядками з вирівнюванням на середину. Прості математичні формули можна розташовуваги в рядку з відбивкою від тексту на півкегля. Дрібні формули, складені в окремий рядок, відокремлюють одну від одної не менш як на розмір кегля формульного шрифту. Останній залежить від кегля основного шрифту. Ці формули складають шрифтом, що й основний текст, або на 2 п. меншим для багаторядкових формул.
Хімічні формули (рядкові та структурні) складають шрифтом того самого кегля, що й текст, якого вони стосуються. Коефіцієнт і підрядкові індекси складають шрифтом прямої накреслини без відокремлювання від символу. Хімічні символи складають літерами латинської абетки прямої світлої накреслини, знаки та зв'язки - без відокремлювання від попередніх і чергових елементів формули. Хімічні рядкові формули, характерні для простих хімічних реакцій, складають та розташовують, як однорядкові математичні формули.
Складання структурних хімічних формул ускладнює наявність у них кількох рядків, розташовуваних по горизонталі, вертикалі, а також з'єднані горизонтальними, вертикальними, похилими зв'язками. Формули можна розташовувати по діагоналі, зигзагами тощо. Згідно з видавничим текстовим оригіналом їх можна будувати зліва направо, зверху вниз і по діагоналі. їхня конфігурація має точно відповідати оригіналові. За способом складання
156
Приклад:
F(d) =
,Α*
Індекси, стосовно математичних знаків з межами, мають бути написані або під (над) цими знаками чи збоку. Приклади:
2кІЬ
і:
2ка
або
г
J2K/a
л=0
3. Дужки у видавничому текстовому оригіналі треба писати так, щоб вони повністю охоплювали по висоті вміщені в них формули. Відкривальні та закривальні дужки одного вигляду мають бути однакової висоти. В разі використовування однакових за накреслиною дужок зовнішні дужки мають бути більшого розміру, ніж внутрішні.
Приклади:
. ν- 1
4. Знак кореня в оригіналі має бути такий, щоб він охоплював усі елементи підкореневого виразу. Приклади:
або
2 ].
5. Надрядкові знаки математичної символіки в оригіналі треба писати точно над цими символами. _ _
Приклади: α; α Ψ ■
6. У написанні дробів, особливо багаторядкових, основна лінія має бути довша від лінії інших дробів, що входять до складу математичної формули. Приклади:
5oc+ctgP
W =
a 5oc(ctgj3) '
' ' ' IX
4α
158
8. Якщо потрібно, то можна також використовувати прямокутні багатокутники. Приклади:
9. Символи елементів, що входять у цикли, обов'язково "врізають" у цикл. Приклади:
Vn
О
10. Усі зв'язки мають щільно прилягати до циклів. Приклади:
'-CR
сн, λ /уо
11. Готуючи формульний матеріал, треба враховувати можливості складанних знаків комплексу "Хімія - 245".
160