5.6. Робота над оригіналами таблиць і виводів 5.6.1. Особливості складання таблиць і виводів

Таблицею називають текстовий та цифровий матеріал, згрупований у вигляді гори-зонгальних рядків і вертикальних стовпчиків, розділених лінійками, що мають заголовки.

Виводи - текстовий та цифровий матеріал, згрупований у вигляді рядків і вертикальних стовпчиків за допомогою проміжків без застосовування лінійок. Лінійка може бути лише у підсумку.

Кожну таблицю складають із двох основних частин (рис. 21):

ESSSSSS Номер таблиці Тематичний

заголовок Головка з ярусами

Хвіст

Підсумкова частина

Боковик

Прографка

Рис. 21. Будова таблиці.

147

• головки, що містить заголовки всіх стовпчиків (у свою чергу, головка може бути розчленована горизонтальними лінійками на яруси);

• основного текстового та цифрового матеріалу в рядках таблиці, які утворюють її хвостову частину - хвіст.

Здебільшого хвостову частину складають з боковика - лівого стовпчика, що містить дані про зміст кожного з рядків таблиці, та прографки, яка охоплює зміст таблиці.

В окремих випадках у хвостовій частиш таблиці міститься підсумкова частина (підсумкова лінійка і підсумковий рядок), в якій подають сумарні дані кожного стовпчика. Хвостову та заголовкову частини таблиці відокремлюють між собою підзаголовковою лінійкою. Кожна таблиця чи вивід мають надзаголовкову частину, складену з нумераційного і тематичного заголовків. Окремі таблиці мають примітки, їх складають безпосередньо за хвостовою частиною. По вертикалі таблицю можна поділити на кілька самостійних частин.

Таблиці - складники книжок та журналів, називають книжково-журнальними; таблиці - зразки форм обліку і звітності складені тільки із заголовкової і надзаголовкової частин, - проформами; таблиці з незаповненою прографкою, яку можна заповнювати вручну, - бланками.

Залежно від характеру заповнювання граф таблиці ділять на цифрові (всі стовпчики містять тільки цифрові дані та математичні знаки), текстові (всі стовпчики прографки містять тільки текст), змішані (одна частина стовпчиків текстова, а інша - цифрова), математичні (один стовпчик містить математичні або хімічні знаки чи формули) й ілюстраційні (хоча б в одному стовпчику є ілюстрації).

Здебільшого застосовують таблиці, в яких лінійки є лише в заголовковій частині, або таблиці, що мають тільки горизонтальні лінійки.

Таблиці, оформлені з чотирьох боків у рамку з лінійок, називають закритими, із трьох боків - напівзакритими, а якщо лінійка є тільки зверху - відкритими.

Таблиці, що займають усю площу сторінки видання, називають сторінковими, а ті, які займають лише частину сторінки, - клаптиковими. Якщо таблиці розташовані поздовж сторінки і їх читають як основний текст, то їх називають поздовжніми, а якщо впоперек - поперечними.

За характером розміщування на сторінці видання можна виокремити такі таблиці (див. дод. 19): клаптикові, заверстані в обклад (а) чи врозріз (б...г); клаптикові поперечні або розгорнуті, заверстані в обклад (д) чи врозріз (є, є); сторінкові поздовжні (ж), поперечні (з), поздовжні та поперечні з клаптиком (м), розгорнуті поздовжні (й), поперечні (к) та поперечні з обкладом на парній сторінці (л). Великі за обсягом таблиці можна поміщати на одному чи кількох розворотах з перенесенням або на окремих вклейках.

Складаючи та верстаючи в одному виданні таблиці й виводи, їх треба подавати однотипно за шрифтами, кеглями, товщиною лінійки, розмірами заголовків і

148

стовпчиків, оформою заголовкових та надзаголовкових частин, розмірами абзацних відступів і втяжок, виформатовуванням стовпчиків, системами рубрикації в боковиках, характером вертикального розбиття рядків тощо. Не можна в одному виданні частину таблиць оформлювати закритими, а решту - відкритими чи напіввідкритими.