5.5.3. Епіграф

Епіграф, на противагу посвяті, має безпосереднє відношення до тексту. Його подає автор для того, щоб розкрити основну думку, ідею як усього твору, так і його окремих частин.

Епіграф, який стосується усього видання, може бути поданий на окремій сторінці перед початком тексту, на шмуцтитулі або на початковій шпальті. Епіграфи, що належать до окремих частин тексту, розташовують безпосередньо перед цими текстами після заголовка (якщо він є) і перемішують, як правило, до правої межі сторінки складовини або розташовують з невеликим відступом від неї.

Дій складання епіграфів найчастіше використовують шрифти тої самої гарнітури, що й для складання основного тексту, але меншого кегля. За невеликого тексту дозволено курсивний або збільшений варіант шрифту. Якщо потрібно виокремити епіграф, то його можна складати шрифтом напівгрубої накреслили і навіть іншою гарнітурою (але, звичайно, відповідно до загальної шрифтової оформи видання).

Епіграфи супроводжують посилками на джерело, текст якого доцільно складати шрифтом або на кегель меншим, ніж складовина самого епіграфа, або врозрідження, або іншою накреслиною шрифту (але так, щоб цей рядок був менш активно сприйнятний, ніж текст епіграфа). Текст джерела відокремлюють від епіграфа приблизно на 2...4 п. і переміщують до його правої межі.

Якщо на початковій шпальті треба помістити два епіграфи (до всього твору та до його окремої частини), то різну їхню значущість вирізняють розташунком і різною накреспиною шрифту.

Складають епіграфи завжди на вужчий формат - від 1/3 до 2/3 довжини рядка основного тексту складовини та шрифтами меншого кегля з виокремлюванням (курсивом, напівгрубим курсивом). Коли в епіграфі є іншомовний текст із перекладом, ці два тексти складають різними накреслинами шрифту з відбивкою один від одного у 4... 8 п. В епіграфах майже завжди є посилки на джерела, тексти яких складають окремим рядком з виокремлюванням шрифту без крапки в кінці, а також з відбивкою і виформатовуванням правої межі рядка. Найчастіше епіграф до всього твору складають на першій текстовій сторінці над першим заголовком за рахунок спуску. Над таким епіграфом можна розмістити заставку.

Епіграфи до частин чи розділів видання заверстують під їхніми назвами з відбивкою від рубрик та від основного тексту.

140

Розміщують епіграфи або в правій частіші сторінки складовини, або з великим відступом ліворуч, іноді на половину розміру рядка основного тексту.

У кінці епіграфа завжди ставлять крапку чи інший потрібний за змістом знак. В лапки текст епіграфа не беруть.

5.5.4. Передмови

Передмова - елемент апарату видання; у ній автор, видавництво чи редактор повідомляють читача про те, що треба мати на увазі, читаючи, переглядаючи або вивчаючи видання. Передмова може містити відомості про користування, особливості змісту і форми твору, а передусім про його відмінність від інших творів на цю чи подібну тему, про принципи побудови та добір матеріалів, невисвігаені теми і проблеми.

За наявності кількох передмов треба дотримуватися такого порядку їх розміщування у виданні:

• передмова видавництва;

• передмова редактора;

• передмова автора до перекладного видання;

• передмова автора до оригінального видання.

Передмови, як правило, верстають на початку видання після титулу та складають шрифтами меншого кегля або відмінними від основного за накреслинами. Іноді тексти передмов складають з іншою міжлітерною чи міжрядковою відстанню.

Вибір шрифтів та форматів складовини для цих текстів залежить насамперед від їхніх значин, обсягу і, звичайно, типу видання.

Вступні тексти, як правило, складають на той самий формат, а також тою самою гарнітурою шрифту, що й основний текст, знижуючи тільки розмір шрифту.

За особливої значущості цих текстів можливі й інші варіанти їх оформи, які сприяють активнішому сприйманню текстів. Так, часто використовують складання на шпонах, зберігаючи той самий розмір шрифту, що й в основному тексті, а також застосовують іншу накреслину (наприклад, курсивну) або змінюють формат складовини.

Під вступним текстом, як правило, подають підпис, який складають курсивним шрифтом того самого кегля, що й сам текст. Рядок із підписом переміщують у правий край складовини з відбивкою від тексту на 1 ...2 п.

Список умовних познак та вказівки, як користуватися виданням, у зв'язку з їх великою значущістю, краще складати тим самим кеглем шрифту, що й основний текст. Однак для компактності складовини цих текстів (особливо за великого їхнього обсягу) використовують шрифт меншого кегля. У разі коротких рядків ці тексти можна розмістити на зменшений формат, розташовуючи на сторінці дві-три шпальти незалежно від того, на скільки шпальт складено основний текст видання.

141