Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ярема_Технічне редагування.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
4 Mб
Скачать

5.5. Робота над додатковими текстами

До додаткових текстів належать: анотація, посвята, епіграф, передмова, список умовних познак, примітки, післямова, додатки, бібліографія. Призначеність усіх цих текстів—доповнювати, уточнювати або роз'яснювати основний текст видання.

Особлива роль додаткових текстів у виданні потребує графічно чітко відокремити їх від основного тексту. Залежно від призначеності кожного з додаткових текстів визначають його місце у виданні, вибирають гарнітуру, розмір та накреслину шрифту, ступінь акцентування усього тексту або окремих його частин, характер залучених окладанно-графічних елементів і різних композиційних способів для відокремлення його від основного тексту.

Бибір способів та засобів оформлювання додаткових текстів тісно пов'язаний як із загальною структурою всього видання, так і з характером побудови основного тексту.

138

5.5.1. Анотація

Анотація призначена для того, щоб коротко ознайомити читача із змістом та призначеністю видання. Тому текст анотації розміщують або на його зовнішніх елементах, або на початку основного тексту так, щоб анотацію було легко знайти, швидко переглядаючи видання.

У зовнішніх елементах оформи видання текст анотації можна розташувати на клапанах або останніх сторінках суперобкладинки й обкладинки (в обкладинці можна використати для цього другу сторінку). Потрапляючи у будь-який із цих елементів, анотація стає частиною зовнішньої оформи видання, що й визначатиме вибір формату складовини, гарнітури і кегля шрифту.

У тих випадках, коли видавництво хоче особливо зацікавити читачів змістом видання, анотацію розміщують на розвороті з титулом. Тоді вибір формату складовини та шрифту для анотації буде визначатися характером оформи звороту титулу (див. дод. 2).

Якщо суперобкладинки у виданні немає, то анотацію найчастіше розташовують на звороті титулу. Визначаючи шрифти, формат і виформатовування її на шпальті в цьому разі, треба враховувати композицію всього розвороту. Анотацію, як правило, оформлюють компактніше, ніж основний текст. Шрифт прямої або курсивної накреслили вибирають меншого розміру (наприклад, кг. 8, складаючи основний текст кг. 10). Доцільно попередньо розрахувати текст анотації для того, щоб точно визначити формат її складовини відповідно до композиції складовини усього видання.

Розмічаючи анотацію, вказують формат складовини, розмір абзацного відступу, розмір міжрядкових проміжків і розташунок на шпальті (відстань від верхньої та бічної меж сторінки складовини).

У дод. 15 наведено схему і розміри макета занотованої картки для книжкових видань форматом 84х 108/32, а в дод. 16 - розміри занотованих карток для видань із форматом складовини менш як 51Л кв. і зразок макета занотованої картки.

5.5.2. Посвята

Посвята - напис перед основним текстом видання, в якому автор повідомляє про те, кому він присвячує свій твір і чому він це робить. Посвяту, як правило, складають шрифтами меншого кегля від основного з виокремлюванням (курсивом, курсивом напівгрубим, шрифтом іншої гарнітури) на вужчий формат, ніж формат сторінки складовини.

Посвяту верстають:

1. На окремій сторінці після титулу, коли далі розміщують сторінку з початком основного тексту, у верхній частині сторінки складовини із спуском на 1 ...2 кв. із відступом праворуч на У2 або 1 У2 кв. чи на її середині,

139

  1. На окремій сторінці після шмуцтитулу з заголовком твору, якщо між титулом і початком основного тексту розміщують передмову, список скоротин тощо, чи на звороті такого шмуцтитулу.

  2. На спуску початкової сторінки видання перед його основним текстом (початковим заголовком). В кінці тексту посвяти крапку не ставлять.