5.3.4. Шрифтове оформлювання заголовків

Вище зазначено, що основними показниками складального шрифту є його гарнітура, кегель, насиченість та накреслина. Яким же чином ці його особливості можна використати для оформлювання заголовків, як належить підбирати шрифти для складання заголовків, щоб вони якнайкраще відповідали своїй призначеності?

Насамперед треба вибрати гарнітуру для оформлювання заголовків. Є три принципово різні підходи до вибирання гарнітури для складання заголовків.

За першого підходу все видання - і текст, і всі заголовки - оформлюють одною гарнітурою. У цьому разі для виокремлювання заголовків із маси текстів та вираження супідрядності їх між собою може використовуватися різниця в кеглі, насиченості, накреслині шрифту в межах одної гарнітури. Оформа видання набуває рис однаковості за графічним характером використаного шрифту. Такий підхід часто надає виданню стриманості ділового тону. Тому більшість наукових і технічних видань оформлюють одною гарнітурою.

За другого підходу текст видання може бути складений одною гарнітурою, а всі його заголовки - іншою. Це - двогарнітурне оформлювання. Природно, що зорова виразність заголовків у цьому випадку може бути більшою, ніж при одногарнітурному оформленні; з'являється можливість надати виданню живішого та виразнішого вигляду. Двогарнітурне оформлювання видань часто використовують в науково-популярній, дитячій, технічній, навчальній літературі.

128

За третього підходу застосовують кілька гарнітур (одна із них може збігатися з гарнітурою, якою складають текст). Це оформлювання видань найскладніше, оскільки потребує від технічного редактора вміння підібрати гарнітури шрифтів, які гармонійно поєднуються між собою, адже використовування шрифтів кількох гарнітур легко призводить до непотрібної строкатості та несмаку. Робота ця складна і потребує індивідуального підходу. Є кілька правил, знаючи які, легше знайти вдале шрифтове рішення заголовків та всього видання за багато-гарнітурного оформлювання його.

1. Вибираючи гарнітури для оформлювання заголовків, доцільно дотримува­ тися певної їх послідовності, що відповідає супідрядності заголовків. Так, якщо за чотириступеневої рубрикації видання вирішено використати три гарнітури, одна з яких збігається з гарнітурою, якою складатиметься основний текст, то "молодші" заголовки можуть бути складені текстовою гарнітурою, два чергових - іншою, а "старший" - третьою. Не треба допускати безладного чергування гарнітур.

2. Гарнітури можуть підбиратися також як за принципом зорової подібності (тобто схожості), так і за принципом контрасту. Через те що багатогарнітурне оформлювання видання дає можливість створювати дуже виразні заголовки, застосовування гарнітур, що контактують між собою, цілком природне. За великої кількості використовуваних гарнітур багатогарнітурне оформлювання видання втрачає сенс і його легко можна замінити одногарнітурним.

3. Досить часто неоднаковими гарнітурами складають різні частини одного заголовка (одною гарнітурою - його нумераційну частину, іншою - сам заголовок).

Це дає змогу відокремити дві різні частини одного й того самого заголовка й підвищує загальну виразність оформи видання.

Для того, щоб підібрати шрифти, які поєднуються між собою, часто буває доцільним виклеїти макет із заголовками, використавши вирізані з інших видань рядки потрібних гарнітур та кеглів. Цю роботу виконують навіть дуже досвідчені технічні редактори, бо те поєднання, яке добре в одному виданні, може бути невдалим в іншому.

Перейдемо до вибирання кегля для оформлювання заголовків. Вибір цей залежить і від особливостей твору, і від мети видання, і від таких його показників, як формат та сторінка складовини. Справді, заголовки видання невеликого формату - за інших однакових умов - мають бути дрібніші, ніж заголовки видання великого формату.

Чим заголовок "старший", тим його зорова значущість має бути більша і, відповідно, тим більший кегель заголовка.

В одних випадках розмір шрифту заголовків від "молодших" до "старших" підвищують поступово (наприклад, кг. 10, кг. 12, кг. 14, кг. 16); в інших - збільшують різким "стрибком" (наприклад, кг. 10, кг. 12, кг. 14, кг. 20), причому ці "стрибки" мають відповідати будові видання.

129

Природно, що розмір шрифту треба вибирати залежно від потрібного ступеня зорової активності заголовків видання. Особливу значину для вибору кегля має обсяг тексту заголовків і довжина їхніх рядків.

Чергове завдання, яке треба вирішити, - це вибрати заголовкові шрифти за 'їхньою насиченістю. У межах одної гарнітури бувають шрифти світлі, напівгрубі та грубі. Заголовки за насиченістю шрифтів у межах одного видання оформлюють трьома різними способами:

1. щоб за своєю насиченістю вони збігалися з насиченістю шрифту основного тексту. У цьому разі заголовок виокремлюють із тексту завдяки кеглеві шрифту та відбивкам від нього і завдяки накреслиш шрифту;

2. щоб за своєю насиченістю вони були активніші від насиченості шрифту основного тексту. У цьому разі для заголовків використовують грубі або напівгрубі шрифти, які й роблять їх такими. Через свою простоту цей спосіб набув дуже великого поширення;

3. з застосовуванням шрифтів різної насиченості. Особливо часто цей спосіб використовують за багатогарнітурного оформлювання видання. Справа в тому, що реальна, сприйнята оком насиченість шрифтів різних гарнітур, неоднакова. Наприклад, світлий шрифт обрубаної гарнітури менш насичений, ніж світлої шкільної; напівгрубий шрифт літературної гарнітури близький за насиченістю до грубої журнально-обрубаної. Тому, якщо потрібно оформити видання різними гарнітурами близької (за зоровим сприйманням) насиченості, треба спеціально підбирати шрифг якраз за його насиченістю.

Різні накреслили шрифтів можна застосовувати, оформлюючи заголовки. Цей спосіб грунтується на тому, що око читача добре помічає відмінності у шрифтах одної гарнітури, але різних за нахилом основних штрихів (курсивного, похилого). Використовування для оформлювання заголовків великого, малого і капітельного накреслин шрифтів ґрунтується як на різниці рисунка, так і на різниці його розміру.

Великі за розміром курсивні шрифти для оформлювання заголовків майже не застосовують, а малі застосовують часто і по-різному. Можуть бути випадки, коли всі заголовки видання оформлюють курсивними шрифтами, а можуть бути й такі, що тільки деякі (наприклад, "найстарші" або "наймолодші"). Похилі накреслили шрифтів використовують рідше, ніж курсивні, бо вони недосить сильно контрастують із прямими шрифтами.

Великі за розміром прямі шрифти застосовують дуже часто в поєднанні з малими своєї гарнітури, оскільки вічко літер великої накреслини помітно більше, а це дає можливість поступово підвищувати зорову активність заголовків.

Підбиваючи підсумки опису способів оформлювання заголовків складальними шрифтами, можна сказати, що всі багатства варіантів шрифтів (їхні гарнітури, кеглі, накреслини, насиченість), які є у друкарнях, технічний редактор повинен уміти використати так, щоб заголовки добре виконували покладені на них функції.

130

Особливо треба підкреслити, що шрифти для заголовків можна варіювати не за одною, а за кількома ознаками одночасно. Вміння підібрати найбільш удале для конкретного випадку поєднання шрифтів приходить до технічного редактора не зразу, а внаслідок щоденної наполегливої та копіткої праці.