5.3. Робота над заголовками 5.3.1. Особливості складання заголовків

Для виокремлювання заголовків найчастіше застосовують шрифтові та програмно-юмпозиційні засоби. Найчастіше заголовки складають шрифтами тої самої гарнітури, що й основний текст, але іншими кеглями або накреслинами. Заголовки одної значили складають у всьому виданні шрифтами одного рисунка, накреслини і кегля, а важливіші - шрифтами більшого кегля або замість малих використовують великі літери чи складання врозрідження. Заголовки відокремлюють від основного тексту проміжками.

Підзаголовки складають упідбір до тексту (кватирки), на берегах (боковики). Кватирки виконують шрифтом наш'вгрубої накреслини гарнітурою шрифту, що

123

й основний шрифт, але кеглем на 1 ,..2 п. меншим, ніж кегель основного шрифту. Кватирки розміщують усередині основного тексту і закривають текстом. Це ешномічно невигідно (особливо для коротких підзаголовків у 4...2 рядки), оскільки у цьому разі ускладнюється верстання видання. Короткі підзаголовки виносять на береги сторінок (боковики) та складають на вузький формат шрифтами меншого кегля, ніж основний, але напівірубої накреслини. Це зменшує формат складовини основного тексту і не ускладнює верстання видання.

5.3.2. Призначеність заголовків у виданні та їхній склад

Переглядаючи будь-яке видання, неважко помітити, що в його тексті використано систему способів, які дають змогу читачеві об'єднати яку-небуда групу знаків або слів між собою, одночасно відокремлюючи її від іншої, подібної групи. Наприклад, проміжки між словами, об'єднуючи кілька літер в одне слово, одночасно відокремлюють його від інших слів. Крапка (точніше крапка з прогалком) об'єднує групу слів у речення, відокремлюючи його від іншого речення. Кінцеві та початкові рядки абзаців об'єднують групу речень.

Заголовки у виданні відіграють таку саму роль: вони об'єднують групи абзаців й ілюстарції, таблиці, формули тощо, які стосуються їх. Таким чином, першим завданням заголовка у виданні є роз'єднувально-об'єднувальне.

Проте на відміну від проміжку абзацний відступ заголовка у виданні здатен не тільки бути "німим" сигналом. У заголовку можуть бути подані читачеві відомості про те, що саме описуватиметься в черговому уривку тексту. Тому другим завданням заготовка у виданні є повідомлення читача про зміст озаголовленого тексту.

Якщо розглянути роз'єднувально-об'єднувальні знаки в тексті будь-якого абзаца, то стане очевидним, що за своєю значиною кожний із них відрізняється один від одного. Наприклад, проміжок між словами має іншу значину в абзаці, ніж проміжок з крапкою, а останній за своєю значиною відрізняється від абзацного відступу. Зрозуміло, що значима проміжку з крапкою ширше від значили проміжку між словами (без крапки).

У тексті (й виданні загалом) створюють систему взаємної супідрядності роз'єднувально-об'єднувальних знаків. Ця система відображає супідрядні зв'язки певних частин тексту, особливості його будови.

Заголовки у виданні можуть також відображати особливості побудови твору і супідрядність його частин. Однак, якщо комплекс із проміжку між словами, проміжку з крапкою, абзацного відступу виконує це завдання в межах абзаца (або кількох абзаців), то заголовки виконують його в межах усього видання.

Таким чином, третім завданням заголовка у виданні є визначення взаємної супідрядності його частин.

Усі ці завдання заголовки у виданні можуть виконувати одночасно.Для прикладу розглянемо, як побудовано наш навчальний посібник (рис. 19).

124

Заголовок до розд.]

Заголовок до розд. 2

Заголовок (Заголовок до розд. І І до розд. 4

Текст усього посібника.

Т екст розд. З

Рис. 19. Заголовки у навчальному посібнику "Технічне редагування " ділять його текст на окремі частини:

а — так ділять текст на частики заголовки розділів; б — так ділять текст на частини заголовки в третьому розділі.

Текст цього посібника поділено на 13 окремих частин. Вісім із них, названі розділами, зіставні між собою. Решта частин (передмова, вступ, післямова, додатки, короткий словник видавничо-поліграфічних термінів) відрізняються від них

Окрім заголовків, що визначають початок розділів, у посібнику є ще багато інших заголовків. Розгляньмо частину заголовків розд. З (рис. 19, б).

Розділ 3. Основні етапи оформлювання та опрацьовування текстової інформації, елементів зовнішньої оформи і титулів віадань. Комп'ютерні видавничі системи

3.1. Організування редакційно-видавничого процесу у видавництві та випускання друкової продукції на поліграфічному підприємстві

1. Формування задуму та плану оформи видання

2. Основні етапи оформлювання та опрацьовування тексту

1. Редакційно-технічне готування видань. Основні вимоги до оформи видань і критерії оцінювання їхньої якості

3. Основні вимоги до поліграфічного відтворювання тексту

3.2. Робота з оригіналами елементів зовнішньої оформи видань

125

З наведеного прикладу видно, що весь матеріал розд. З поділений на чотири частини. У першій повідомляють про організування редакційно-видавничого процесу та випускання друкової продукції; у другій описують роботу з оригіналами зовнішньої оформи видань; у третій - робота з оригіналами титулів; у четвертій викладаено відомості про КВС та компактно-копіювальні пристрої.

Помічаємо, що кожний із заголовків виконує всі три його функції: він ділить текст на частини, озаголовлює ці частини і відображає "внутрішнє" розуміння відношення текстів один до одного, демонструючи взаємну супідрядність заголовків (у розділі три ступеня супідрядності).

Не варто думати, що кожний заголовок бездоганно має виконувати всі ці функції. Є такі заголовки, що не озаглавлюють відповідних частин тексту, а тільки дають їм номер (наприклад, "Розділ 2" або "Додаток 3" тощо). У деяких виданнях систему заголовків складають з одного ступеня супідрядності. В таких випадках за заголовками тільки приблизно можна уявити собі детальну побудову видання.

Виконують заголовки й деякі інші функції, але про них ітиметься нижче.

За своїм складом заголовки бувають різні. Трапляються такі, які нумерують "свій" текст і містять лише нумераційну частину, яка за формою може бути словесна ("Частина перша") та змішана- словесно-цифрова (наприклад, "Частина 1'*). В інших виданнях заголовки можуть взагалі не мати нумераційної частини, а містити тільки назви, що розкривають зміст, який належить до заголовка частини тексту. Проте частіше використовують складні заголовки, що містять як нумераційну частину, так і назву (наприклад, "Розділ 7. Робота технічного редактора над ілюстраціями").

У виданнях, складних за побудовою, іноді використовують різні види заголовків. Наприклад, у підручниках для середньої школи основний матеріал поділено на частини складними заголовками, а допоміжний - заголовками без нумераційної частини (наприклад, "Питання", "Завдання" тощо).

Склад заголовків не дає можливості повністю розкрити ті функції, які вони можуть виконувати у виданні.