- •Передмова
- •Розділ 1
- •1.2. Класифікація авторських і видавничих текстових оригіналів
- •1.3. Авторські текстові оригінали 1.3.1. Склад авторського текстового оригіналу
- •1.3.2. Оформлювання титулу та нумерування сторінок
- •13.3. Основні вимоги до авторського текстового машинописного оригіналу
- •1.3.4. Авторський текстовий надрукований оригінал для перевидання без змін (повторний)
- •1.3.5. Авторський текстовий надрукований оригінал для перевидання зі змінами
- •1.3.6. Роздруки цифрового та текстового матеріалів, виконані на алфавітно-цифровому друкувальному пристрої
- •13.7. Авторський текстовий рукописний оригінал
- •1.4. Авторські зображальні оригінали
- •1.5. Видавничі текстові оригінали
- •1.8. Документація, що супроводжує видавничі текстові оригінали
- •1.9. Правила здавання та приймання видавничих текстових оригіналів
- •2.1. Формати паперу і формати видань
- •2.2. Сторінка складовини. Формати сторінок складовини, їх визначання і розраховування
- •2.3. Шрифти та їх класифікація
- •2.3.1. Короткі історичні відомості про розвиток шрифтів
- •2.3.2. Класифікація шрифтів
- •2.3.3. Електронні (комп'ютерні) шрифти
- •2.3.4. Властивості шрифтів
- •2 3.5. Вибирання шрифту
- •2.4. Обсяг видання
- •2.4.1. Фізичний друкарський і паперовий аркуші
- •2.4.2. Умовний друкарський аркуш
- •В умовні
- •2.4.3. Авторський аркуш
- •2.4.4. Обліково-видавничий аркуш
- •2.4.5. Тираж і кількість аркушів у виданні
- •2.4.6. Місткість друкарського аркуша та її коефіцієнт
- •Розділ з
- •3.1. Організування редакційно-видавничого процесу у видавництві та випускання друкової продукції на поліграфічному підприємстві
- •3.1.1. Формування задуму та плану оформи видання
- •3.1.2. Основні етапи оформлювання та опрацьовування тексту
- •3.1.3. Редакційно-технічне готування видань. Основні вимоги до оформи видань і критерії оцінювання їхньої якості
- •3.1.4. Основні вимоги до поліграфічного відтвору тексту
- •3.2. Робота над оригіналами елементів зовнішньої оформи видань
- •3.2.1. Оформлювання суперобкладинок і футлярів
- •3.2.2. Оформлювання обкладинок і палітурок
- •3.2.3. Розмічання складної обкладинки (палітурки)
- •3.3. Робота над оригіналами титулів
- •3.3.1. Верстання та розмічання авантитулу, колонтитулу і фронтиспіса
- •3.3.2. Верстання та розмічання звороту титульної сторінки
- •3.4. Традиційне додрукарське готування видання
- •3.5. Сучасні комп'ютерні видавничі системи
- •Розділ 4
- •4.2. Попереднє розмічання авторських ескізів
- •43. Розмічання ілюстрацій
- •4.4. Робота над оригіналами підписів до ілюстрацій
- •Розділ 5
- •5.1. Технологічні параметри складання та технологія верстання сторінок 5.1.1. Технологічні параметри складання
- •5.1.2. Абзацні відступи
- •5.1.3. Відбивки та виокремини
- •5.1.4. Інтерліньяж
- •5.1.5. Кернінг
- •5.1.6. Технологія верстання сторінок
- •Загальні правила верстання сторінок:
- •5.1.7. Особливості складання простого й ускладненого текстів
- •5.2. Робота над оригіналами початкових і кінцевих сторінок
- •5.3. Робота над заголовками 5.3.1. Особливості складання заголовків
- •5.3.3. Способи оформлювання заголовків
- •5.3.4. Шрифтове оформлювання заголовків
- •5.3.5. Композиційне оформлювання заголовків
- •5.3.6. Розмічання заголовків
- •5.5. Робота над додатковими текстами
- •5.5.1. Анотація
- •5.5.2. Посвята
- •5.5.3. Епіграф
- •5.5.4. Передмови
- •5.5.5. Примітки
- •5.5.6. Післямова та завершальна стаття
- •5.5.7. Покажчики
- •5.5.8. Бібліографічні списки
- •5.5.9. Додатки
- •5.5.10. Оглав
- •5.5.11. Випускові дані
- •5.6. Робота над оригіналами таблиць і виводів 5.6.1. Особливості складання таблиць і виводів
- •5.6.2. Складання заголовкової частини таблиці та виводу
- •5.6.3. Складання боковика таблиці та виводу
- •5.6.4. Складання прографки таблиці та виводу
- •5.6.5. Складання шпальтових і розгорнутих таблиць
- •5.6.6. Формат складовинн текстових даних у стовпчиках таблиці
- •5.6.7. Особливості оформлювання виводів
- •5.7. Робота над оригіналами формул 5.7.1. Особливості складання формул
- •5.7.3. Складання символів, цифр, знаків і скоротин
- •5.7.2. Вимоги до написання математичних і хімічних формул в авторських та видавничих текстових оригіналах
- •5.7.4. Складання індексів і показників степеня
- •5.7.5. Складання дужок і приставних знаків
- •5.7.6. Складання математичних формул із переносами
- •5.7.7. Складання структурних хімічних формул
- •5.8. Формульні тексти
- •5.9. Акцидентне складання
- •5.10. Оформлювання текстів довідкової призначеності
- •5.10.1. Оглав
- •5.10.2. Колонцифри
- •5.103. Колонтитули, колонлінійки
- •5.10.4. Сигнатура
- •5.10.5. Норма
- •5.11. Способи оформлювання і правила розмічання віршового тексту
- •5.11.1. Вибирання сторінки складовини віршового тексту
- •5.11.2. Розташовування віршів на сторінках складовини
- •5.11.3. Верстання віршових текстів
- •5.11.4. Складання і компонування заголовків, колонцифр та додаткових текстів у віршових виданнях
- •5.11.5. Особливості розмічання віршових текстів
- •5.12. Драматичний текст
- •5.13. Технологічна специфікація для верстання книжок і журналів. Видавнича специфікація
- •Розділ б
- •6.2. Робота над версткою, звіркою, чистими аркушами, сигнальним примірником та оцінювання якості випущеного видання
- •6.2.1. Робота над версткою
- •6.2.2. Робота над звіркою
- •6.2.3. Підписування видання до друкування
- •6.2.4. Робота над чистими аркушами і сигнальним примірником
- •6.2.5. Оцінювання якості випущеного видання
- •Розділ 7
- •7.1.1. Класифікація та особливості оформлювання журналів
- •7.1.2. Загальні технічні вимоги
- •7.1.3. Робота над текстовим журналом
- •7.2. Технічне редагування газети
- •7.2.1. Вимоги до оригіналів
- •7.2.2. Вимоги до поліграфічного «икону газет
- •7.3. Критичні дефекти, за якими бракують примірник газети
- •Розділ 8
- •Післямова
- •Студент повинен уміти:
- •Основи техніки творення книги
- •Isbn 5-7745-0741-6
- •280015. М. Хмельницький, пр. Миру, 59.
- •Тлумачний словник термінів видавничої та поліграфічної справи
5.1.7. Особливості складання простого й ускладненого текстів
Складання тексту з виокреминами має свої особливості, для чого застосовують такі вирізняльні способи і засоби: прогалинно-композиційні, графічні та шрифтові. До перших належать розріджування, складання на зменшений формат (втяжка), змінювання форми складання (східчасте складання), відокремлювання тексту проміжками; до других - лінійки, рамки, дужки, символи, прикраси, орнаменти; до третіх - шрифти інших гарнітур, накреслин і кеглів та капітельні літери.
У виданні виокремчі способи та засоби мають бути однотипними щодо використовування шрифтів, лінійок, розташунку тексту. Це забезпечує художню цілісність видання.
У разі прогалинно-композиційного способу виокремлювання елементів тексту застосовують рядкові й міжрядкові проміжки, тобто для виокремлювання кількох слів або групи слів їх складають урозрідження. Для багаторядкових виокремин цей спосіб недоцільний, оскільки гіршає прочитність тексту.
У складовині окремі рядки й абзаци виокремлюють утягуванням (складання на зменшений формат), у деяких видах текстів для виокремин змінюють форму складовини (розташунок тексту трикутником, колом, сходинками). Щоб відокремити абзац від основного тексту, використовують проміжки, лінійки або прикраси.
Великими літерами виокремлюють лише окремі слова, виокремлювання капітельними літерами застосовують дуже рідко. Для виокремин найчастіше використовують світлий курсивний, напівгрубий і грубий шрифти у виданнях, розрахованих на читачів-початківців.
Для виокремин в одному виданні, як правило, застосовують виокремчі шрифти одної гарнітури. Зміною кегля шрифту виокремлюють слова як у рядку, так і в межах сторінки. Шрифтом зменшеного кегля виокремлюють самостійні абзаци тексту (цитати, посилки, додатковий текст).
Змішані тексти (наприклад, у словниках) складають шрифтами різних абеток, використовуючи різні виокремчі засоби: умовні познаки, скоротини, спеціальні
120
знаки та ін. До складніших текстів належать віршовий, драматичний, бібліографічний, хімічний, математичний тощо.
5.2. Робота над оригіналами початкових і кінцевих сторінок
Спуск сторінок - розміщешсть сторінок видання, що містять текст та ілюстрації на аркуші в такому порядку, щоб після його надрукування і сфальцювання можна було б мати зошит з правильною послідовністю сторінок.
Якщо видання поділено на окремі частини (розділи, глави тощо), то за задумом оформлювача для закцентування уваги на рубрикації видання і полегшення користування ним ці частини можуть починатися з нових сторінок. Традиційна оформа передбачає, що на цих сторінках текст починається не зверху сторінки, а трохи нижче, зі спуском. Такі сторінки дістали назву початкових (див. дод. 14).
Розмір спуску не зрегламентовано, а він повністю залежить від загального стилю оформи видання. В окремих виданнях частини, розділи, глави тощо, починаючись із нових сторінок, не мають спуску, але ці сторінки все одно носять назву початкових.
Початкові сторінки можуть бути також складені на завужений формат зі спуском або без нього.
На початковій сторінці, як правило, розміщують заголовок розділу (частини, глави), причому розташунок його відносно тексту і виформатовування рядків вибирає оформлювач.
Окрім заголовків, на спусках можуть бути розміщені тематичні ілюстрації, а також репродукційні або складанні орнаментні прикраси (одно- чи багатоколірні), так звані заставки. У деяких виданнях на початкових сторінках початкові літери першого абзаца оформлюють у вигляді складаїшого або репродукційного ініціала. Іноді на спуску під заголовком розміщують коротку анотацію до розділу або перелік подальших заголовків. На спусках можуть бути також епіграфи.
Кінцеві сторінки - це сторінки, які передують черговим початковим. Бажано, щоб вони за своїм розміром були трохи більші від спуску. На цих сторінках можуть бути розміщені складанні або репродукційні орнаментні прикраси, які називають кінцевинами або кінців'ям. Іноді як кінцевини застосовують одно-або багатоколірні ілюстрації. Репродукційні оригінали кінцевих сторінок оформлюють так само, як і оригінали початкових сторінок.
Характер оформлювання початкових і кінцевих сторінок записують у проект оформи видання.
Розглянемо випадок, коли текст починається безпосередньо після зворогу титулу, а весь апарат видання (оглав та ін.) розміщено в кінці.
На сторінці видавничого текстового оригіналу, яка йде після звороту титулу, вказують, з якої сторінки треба починати цей текст, ураховуючи кількість сторінок, відведених на титульні елементи.
121
Потім оформлюють спуск на початкових сторінках. Якщо спуск відкритий, то просто зазначають його розмір у квадратах (до заголовка або тексту). При закритому спуску вказують, який - репродукційний або складанний - елемент має бути на початку сторінки. Для цього зверху сторінки схематично рисують цей елемент і дають його характеристику. Так, якщо передбачено репродукційну заставку, то рисують прямокутник, а біля нього пишуть, наприклад "заставка репродукційна, заверстати на верх сторінки", а потім задають розмір спуску, долучивши до нього розмір заставки. Якщо спуск закритий лінійкою, то зверху сторінки треба провести лінію, біля якої написати її характеристику (наприклад, "лін. рант, 2-п., б '/4кв."), а потім задати розмір спуску з урахуванням лінійки.
Розмічаючи текст, на кожній сторінці, де планують спуск, пишуть: "з нової сторінки " й оформлюють спуск, як описано вище.
Іноді потрібно, щоб кожний рядок видання починався з непарної сторінки. В цьому випадку на початкових сторінках указують: "з чергової непарної сторінки ".
Якщо для розділів видання (крім першого) не передбачено спуск, то перед кожним розділом, надрукованим з нової сторінки, треба записати: "в підверстування" і задати розмір відбивки заголовка чергового розділу від попереднього та подальшого текстів. Цей напис треба повторити на всіх сторінках видавничого текстового оригіналу, які починаються заголовками, але мають бути підверстані.
У розділах видання, що починаються ініціалом, першу літеру першого абзаца у видавничому текстовому оригіналі обводять чорнилом або кольоровим олівцем і на березі дають її оішс. Для созданного ініціала зазначають гарнітуру, розмір та накреслину шрифту, для репродукційного - вид друкарської форми (кліше, гравюра тощо) і розмір ініціала. Крім того, рисують схему підмикання та задають розмір витяжки рядків для розміщення ініціала, в деяких випадках указують, як вирізнити слово, початком якого с ініціал.
Після цього на березі першої сторінки тексту дають вказівки щодо складання і верстання усього видання, у яких зазначають:
номери сторінок оригіналу, яких стосуються ці вказівки;
гарнітуру шрифту;
розмір та накреслину шрифту;
формат складовини;
розмір абзацного відступу, характер виформатовування рядків і розмір міжслівних проміжків;
інтерліньяж;
формат верстки (для дво- та багатошпальтової версток - ще й розмір середника);
кількість рядків основного тексту на сторінці;
гарнітуру, кегель і накреслину колонцифри, а також розташунок її;
зміст, розміщеність та відбивку колонтитулу.
122
Якщо у процесі складання або верстання окремих частин видання с особливості, то вказівки щодо цього дають на початку кожної з цих частин. Наприклад, коли передмова має бути складена на 2-пунктових шпонах, а решта тексту - без шпон, вказівку записують на першій сторінці передмови, а також на першій сторінці основного тексту за нею
Розмітивши титульні елементи, зворот титулу і початок текст)', послідовно у видавничому текстовому оригіналі розмічають:
спуск на початкових сторінках;
ініціали;
кінцеві сторінки;
внутрітекстові виокремини; «заголовки;
лінійки або відбивки над знаками;
зірочки, що відокремлюють текст, і відбивки їх;
"німу" рубрикацію (проміжки в тексті).
Розмічання спуску на початкових сторінках та ініціалів описано вище. Кінцеві сторінки розмічають, якщо на них будуть кінцевини. Розмічання полягає у вибиранні виду кінцевини та її розташунок на кінцевій сторінці. Для цього на кінцевій сторінці схематично описують кінцевину, дають її опис, зазначають розмір відбивки від тексту, а також розташунок по горизонталі.
Кінцевина (складанна і репродукційна) може бути розташована симетрично відносно центральної вертикальної осі сторінки складовини або трохи зсунута праворуч чи ліворуч, заверстана в який-небудь край сторінки, випущена на берег або під обріз. Складанні кінцевини можуть бути виконані з лінійок різних розмірів, різних складанних знаків (крапок, зірочок та ін.), орнаментальних прикрас, а також із будь-якого поєднання цих елементів. У всіх випадках оформлювання кінцевий підпорядковують загальному стилю оформлювання видання.
