43. Розмічання ілюстрацій
Художники, виконавши оригінали ілюстрацій відповідно до попереднього розмічання, зобов'язані у правому верхньому кутку проставити той масштаб зменшення, який був їм заданий технічним редактором.
Готові оригінали ілюстрацій редактор перевіряє, підписує, підбирає в потрібному порядку і здає разом з надрукованим текстовим оригіналом на розмічання. Технічному редакторові треба пам'ятати що з моменту попереднього розмічання авторський текстовий оригінал вже зредаговано і перетворено на видавничий текстовий оригінал. Тому, якоюсь мірою останній відрізняється від того, який надійшов на попереднє розмічання. Через це не можна покладатися на результати попереднього розмічання ілюстрацій.
Під час розмічання готових ілюстрацій треба вказати: масштаб зменшення (на звороті кожної ілюстрації олівцем у правому верхньому кутку); особливості розміщування кожної ілюстрації (в надрукованому текстовому оригіналі чорнилом або кульковою ручкою навпроти посилки на відповідний рисунок); формат складовини кожного підпису до ілюстрацій (в оригіналі цих підписів за правилами розмічання надрукованих текстових оригіналів).
109
Для тих ілюстрацій, на які немає посилки у тексті (наприклад, іноді не буває посилок на ті ілюстрації, які розміщують на вкладках), вказівки про характер їх розміщування у виданні дають на звороті оригіналів ілюстрацій й одночасно на титульній сторінці надрукованого текстового оригіналу.
Для тих ілюстрації, форми на які будуть виготовлятися зі слайдів (кольорових фотоплівок), вказівки на зміни масштабу треба давати на контрольних фотовідбитках, що додають до кожного слайда.
Загальний хід роботи технічного редактора під час розмічання ілюстраційних матеріалів нагадує його працю над попередньою їх розміткою.
Перегортаючи надрукований текстовий оригінал, технічний редактор знаходить у ньому посилку на ілюстрацію, яка може бути розміщена на лівому березі оригіналу. Вона повідомляє номер цієї ілюстрації відповідно до наскрізної нумерації у майбутньому виданні. Знайшовши посилки, технічний редактор бере за відповідним номером оригінал ілюстрації і вирішує, як краще розмістити її у виданні.
Якщо ілюстрація одна, то технічний редактор проставляє на оригіналі масштаб її зменшення та відмічає в оригіналі підписів до ілюстрацій формат складовини підпису.
У тих випадках, коли видання йде за високим друком і заплановано, що конфігурація кліше буде складна, на оригіналі ілюстрації наносять відповідні позначки простим олівцем. Потрібно засвоїти, що жодних позначок у межах поля образу на оригіналі ілюстрації не повинно бути.
На етапі розмічання оригіналів ілюстрацій жодних змін у них вносити не рекомендовано. Однак така потреба може все ж виникнути (наприклад, через ті редакційні зміни, які зазнав авторський текстовий оригінал у процесі його редагування). Найчастіше зміни, що їх вносятья в оригінали ілюстрацій, стосуються написів на креслениках. Справа в тому, що в готовому виданні літери в написах повинні мати однакову висоту. З таким розрахунком їх пише художник.
Якщо під час розмічання оригіналу ілюстрації виявиться, що той масштаб зменшення, під який її виготовлено, треба змінити, то може виникнути потреба переписати написи на оригіналі. Для цього оригінал передають у графічне бюро, а потім редакторові на перевіряння. Переробляння напису значно утруднює роботу, тому вдаватися до цього треба тільки тоді, коли іншого виходу немає.
Особливо треба зупинитися на розмічанні фотооригіналів, призначених для виготовляння з них растрових форм. Фотооригінали часто виготовляють без попереднього розмічання, тому вся робота з ними припадає на етап їх розмічання.
Потрібно мати на увазі, що без дозволу редактора технічний редактор не має права вносити у фотооригінали будь-які виправи. Однак за згодою редактора досить часто використовують кадрування фотооригіналу, тобто змінюють (зменшують) його зовнішні межі. Кадрують фотооригінал заклеюванням папером його країв. Робити це треба так, щоб не зіпсувати заклеювану частину фотооригіналу.
ПО
На звороті кожного оригіналу, з якого будуть виготовляти растрову форму для високого друку, має бути зазначено лініатуру растра. На кожному такому оригіналі треба позначати межі растрового поля ілюстрації. Якщо на оригіналі вони виражені не чітко, то їх треба накреслити олівцем. Коли планують виготовляти кліше "в обтравлення", межі образу позначають косими хрестами (рис. 17), а на звороті оригіналу пишуть: "в обрізання ".
Рис. 17. Для того щоб з оригіналу штрихового характеру можна було б виготовити растрове кліше, (а), на оригіналі потрібно зазначити його зовнішні межі (б).
Після того як усі погрібні вказівки на оригіналі ілюстрації зазначено, на лівому березі надрукованого текстового оригіналу поряд із відповідною посшжою треба записати, як цю ілюстрацію розмістити у виданні. Звичайно, такі роз'яснення дають тільки в тому разі, якщо може виникнути сумнів під час верстання. Наприклад, якщо одинока ілюстрація за своєю шириною близька до ширини формату сторінки складовини, то верстальнику потрібно тільки вказати, який спосіб верстання застосувати до такої ілюстрації (відкритий чи закритий). Якщо верстання відкрите і немає ніяких додаткових вказівок, то верстальник заверстає ілюстрацію вгорі шпальти, а підпис до неї - під ілюстрацією.
Коли ж у технічного редактора є намір розмістити цю ілюстрацію інакше, він повинен роз'яснити це на берегах надрукованого текстового оригіналу. Наприклад: "Рис. 15 розмістити внизу шпальти, підпис - зверху рисунка, відбивка від тексту до підпису - ЗО п.".
У тих випадках, юли можуть виникнути якісь труднощі, на берегах надрукованого текстового оригіналу потрібно нарисувати невелику схему, що показує, як технічний редактор передбачає розмістити ілюстрацію та підпис до неї.
У процесі розмічання ілюстрацій технічний редактор перевіряє, старанно перераховує їх і кількість окремих оригіналів ілюстрацій записує у видавничу специфікацію.
111