4.2. Попереднє розмічання авторських ескізів

Для попереднього розмічання технічний редактор повинен одержати всі ескізи ілюстрацій видання та підписи до них.

Ескізи мають бути зредаговані, в них зрозуміло і чітко має бути зазначено, що погрібно художникові залишити, а що вилучити, що треба вирізнити на ілюстраціях, а що на них другорядне. Окрім ескізів та підписів до них, до початку попереднього розмічання у технічного редактора має бути документ, із якого можна було б дізнатися, якими будуть формат видання і сторінки складовини, а також з'ясувати передумови композиції майбутнього виданій.

Окрім того, бажано, щоб на попереднє розмічання був поданий авторський текстовий оригінал, на берегах якого є посилки на ілюстрації.

Автори подають ескізи в найрізноманітнішому вигляді - це можуть бути схеми, виконані від руки, синьки з якихось креслеників або схем, вирізки з інших видань, фотографії тощо. Розміри авторських ескізів також можуть бути неоднакові. Кожний ескіз повинен мати порядковий номер.

Перед початком попереднього розмічання ескізи потрібно підібрати за порядком розташунку їх у виданні.

Саме розмічання відбувається так. Поклавши перед собою авторський текстовий оригінал та підписи до ілюстрацій, технічний редактор бере ескіз ілюстрації і відшукує посилки на неї в оригіналі. Перше, що треба з'ясувати, це

107

розташунок попередньої та чергової ілюстрацій. Якщо вони віддалені далеко одна від одної та не можуть бути на одному розвороті з розмічуваною ілюстрацією, то технічному редакторові треба проаналізувати підпис до неї.

Уточнивши розміри цього підпису і його склад, він вирішує, як саме треба розмістити ілюстрацію та підпис у заданому форматі видання на сторінці складовини. Орієнтується технічний редактор у цьому випадку здебільшого на ширину шпальти і ширину ілюстрації.

Черговий крок - перевіряння цієї ідеї. Треба проаналізувати авторський ескіз, упевнитися в тому, що ілюстрація у відведеному для неї місці не матиме вигляду ні занадто перевантаженого, ні занадто порожнього. Дуже важливо врахувати написи, які художник повинен зробити на ілюстрації. Треба пам'ятати, що в готовому виданні розмір літери у написах має бути не менш як 1,5...2 мм.

Якщо розмір авторського ескіза такий, що виконаний у його розмірі оригінал відповідає стандартному масштабові зменшення, то цей масштаб проставляють на ескізі.

У тих випадках, коли жодне стандартне зменшення не підходить, потрібно шукати вихід із становища. Насамперед, треба перевірити, чи не можна внести невеликі корективи в ілюстрацію з тим, щоб змінити її розміри - збільшити чи зменшити. Цю роботу технічний редактор не має права виконувати без редактора, для неї потрібні певний досвід та розуміння суті ілюстрації. Якщо ілюстрація складається з кількох окремих сюжетів, то іноді можна дати вказівку художникові збільшити (або зменшити) відстань між окремими сюжетами.

Якщо підібрати потрібні розміри ілюстрації таким способом не вдається, то доводиться замовляти художникові оригінал ілюстрації, який не збігатиметься за розмірами з ескізом автора. Це сповільнює роботу, тому застосовувати цей спосіб треба тільки тоді, коли іншого виходу із ситуації технічний редактор не знає.

Найчастіше в цих випадках художники перезнімають авторський ескіз у

потрібному масштабі, а потім обводять його тушшю. Для того щоб дати правильні

вказівки художникові для обводження, технічний редактор повинен задати два

розміри: один - це розмір ілюстрації, інший - масштаб її зменшення (наприклад,

'Перезняти на 20 см по ширині, а потім зменшити на'/,").

Для поліпшення композиції ілюстрацій, призначених для обводження, недостатньо тільки вказати, як потрібно змінити відстань, треба перемонтувати ескіз автора. Робиться це тільки за згодою автора. Авторський ескіз розрізають й окремі його частини переклеюють так, як це потрібно. Під час переклеювання треба стежити, щоб не було перекосів і зсувів (іноді цю роботу виконують працівники графічного бюро або художники).

Особливо уважно мусить ставитися технічний редактор до тих випадків, коли під одним номером ілюстрації йтимуть кілька сюжетів, а ескізи на кожен сюжет подані окремо. Якщо ескізи підходять за розмірами, то їх можна змонтувати

108

разом. У тих випадках, коли їхні розміри або масштаб не дають змоги цього зробити, кожний сюжет ілюстрацій розмічають окремо, але весь час треба мати на увазі, що з цих розрізнених сюжетів має вийти одна ілюстрація.

Бувають випадки, коли у всьому виданні автору важливо витримати незмінний масштаб на якусь групу ілюстрацій. Про це побажання автора технічний редактор має бути проінформований редактором перед початком попереднього розмічання. Якщо до технічного редактора таку вимогу доведено, то він зобов'язаний її врахувати.

Усі ці операції виконують тоді, коли зрозуміло, що розмічувана ілюстрація не може потрапити на один розворот з попередньою або черговою. Тоді ж, коли така можливість є, робота технічного редактора різко ускладнюється, бо йому треба передбачити, як композиційно можуть розміститися дві (або більше) ілюстрації на одному розвороті. Можливість потраплення кількох ілюстрацій на один розворот змушує технічного редактора думати не тільки про те, яку ширину займе ілюстрація у виданні, а й про те, яка буде її сторона, як вона буде співвідноситися з висотою інших ілюстрацій, що можуть потрапити на той самий розворот, яка може бути композиція всіх розворотів видання.

Тому, проектуючи той чи інший масштаб зменшення ілюстрацій, технічний редактор весь час повинен умовно (або на папері у вигляді олівцевих креслеників) проектувати можливі варіанти композиції, враховуючи й ілюстрації з їх завантаженістю, і характер та обсяг підписів до ілюстрацій, і задум оформи видання.