3.2.3. Розмічання складної обкладинки (палітурки)
Складну обкладинку розмічають за тими самими правилами і способами, що й титул (див. п.3.3). Проте для обкладинки вибирають, як правило, шрифти інтенсивнішої накреслили (напівгрубий та грубий) або великих кеглів. Бажано, щоб композиційне вирішення обкладинки було узгоджене з оформою титулу.
Якщо видання випускають в обкладинці з товщиною корінця не менш як 5...7 мм, то можна одночасно з обкладинкою розмістити складанний корінець*. Оформлювання корінця може бути текстовим, складанно-орнаментальним або змішаним.
В оформленні складних обкладинок можна широко використовувати різні лінійки, складанні орнаментальні прикраси, заливки, растрове й орнаментове тло.
Можна також усі елементи обкладинки або частини їх спочатку виготовити складанням, а потім з чіткого приправленого відбитка виготовити репродукційну форму-виворіт. Для цього на приправленому відбитку окреслюють уявно плашку, а за її межами вказують спосіб виготовляння репродукційної форми, масштаб і пишуть: "виворіт ". Визначаючи межі плашки, враховують зміну масштабу, а для обкладинки-її характер (м'яка обкладинка для палітуркитипів 5...7). Складовина може бути виконана в натуру (1/1) і в більшому кеглі для подальшого зменшення.
Якщо плашку-виворіт треба випустити під обріз, то її розмір треба збільшити для обкладинок типів 1 і 3 в бік відрізування на 3...5 мм, а для палітурки типів 5 та 7 - на розмір загину паперу на картонну боковину.
У дод. 12 показано зразок виготовляння макета оправи № 7 за допомогою даних дод. 6 для формату 60 χ 84/16 за товщини книжкового блока 100 мм (у товщині блока враховано товщину двох картонних боковин).
Зрепродуковані зі складанного відбитка текстові вивернуті та прямі образи можна одержати й іншим способом.
* Текст корінця можна надрукувати або на окремому аркуші, або вздовж лівого краю друкарського оригіналу обкладинки.
88
У друкарні замовляють повний набір абеток і цифр різних гарнітур у малому й великому варіантах, у кількох великих кегаях. ГЕд час складання літери розташовують по горизонталі на відстані 72...1 кегля одну від одної. Складання можна виконати, наприклад, на 7 кв. Кожний рядок складають одною літерою. Між рядками залишають відстань приблизно 72 кв. і вставляють посередині лінійку (2..А п. на повне вічко).
Треба мати на увазі, що за потреби літери можуть бути розклеєні як по діагоналі, так і по колу або в будь-якому іншому порядку.
Репродукційні текстові оригінали для обкладинок, титулів, шмуцтитулів можуть бути виготовлені також на спеціальних складальних машинах.
Оформлюючи складанні титули, шмуцтитули й обкладинки, передбачають, чи будуть їх друкувати одною фарбою, чи кількома фарбами, і визначають колір для кожного елемента видання.
У дод. 13 наведено розміри мальовничого поля боковин обкладинок типів 1 і 4 та палітурок типів 5...7 (вертикальний книжковий матеріал).
3.3. Робота над оригіналами титулів
Титул - перша сторінка видання, на якій розташовано повну його назву та інші відомосгі (автор, номер тому, місце і рік опублікування, назва видавничої організації).
Окрім перерахованих відомостей на титулі можуть бути такі елементи: назва жанру видання, прізвище редактора або перекладача, назва і знак серії, періодичність, номер випуску тощо, усякі грифи, епіграфи та посвяти. Титул може містити тематичні ілюстрації, намальовані та складанні елементи і прикраси.
Трапляються титули повністю зрепродуковані та складені (скомбіновані, одно-й багатоколірні).
Сучасний титул за своєю структурою може бути одинарним (перша сторінка книжкового блока із зворотом); розгорнутим, коли частина відомостей чи образу подають на другій половині блока, а частіше - на грегій без переходу зі сторінки на сторінку; подвійним, коли текст чи образ починаються на лівому боці титульного розвороту, а закінчуються на правому.
Авантитул - перша сторінка книжкового блока, один з композиційно-декоративних елементів видання. Авантитул розміщують у виданні за наявності в ньому контртитулу чи фронтиспіса. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку, іноді назву видавничої організіції чи декоративний малюнок або надзаголовкові дані одної чи кількох організацій, які випускають видання, а також дані про серію.
Контртитул (рис. 14) - додатковий титул, як правило, в багатотомних чи перекладних виданнях. Контртитул розміщують на лівому боці титульного розвороту. В багатотомних виданнях на контртитулі розміщують дані, стосовно
89
УКРАІНСЬКО-АНГЛІЙСЬКИЙ
І
АНГЛО-УКРАІНСЬКИЙ СЛОВНИК
UKRAINIAN-ENGLISH
AND
ENGLISH-UKRAINIAN DICTIONARY
Рис. 14. Макет титульного розвороту з контртитулом.
всього видання, а на титулі - дані, які стосуються лише окремого тому. В перекладних творах на контртитулі зазначають ті самі дані, що й на титулі, але мовою оригіналу. В розкішних та подарункових виданнях контртитул виконують "дзеркальним", тобто він повторює титул.
Фронтиспіс (рис. 15) - як правило, ілюстрація у виданні, розміщена на лівому боці титульного розвороту. На фронтиспісі поміщають портрет автора або особи, про яку йдеться у творі. Іноді на фронтиспісі розташовують ілюстрацію, що відображає основну ідею твору або його вузловий епізод. У наукових виданнях на фронтиспісі можуть бути розміщені фотографії, карти, схеми.
Шмуцтитул (додатковий титул) - сторінка, яку розміщують перед окремим розділом або главою. На шмуцтитуяі поміщають назву розділу чи глави, в деяких випадках - сюжетні образи.
Υ
Ігор ПАВЛЮК
ALLERGY ТОІПІЮТТ (BABYLONIA)
Поезія
Рис. 15. Макет фронтиспіса з титулом.
90
В окремих виданнях використовують титули, оформлені з "шапкою". В цьому разі титульні елементи розташовують, як правило, у верхній частині першої сторінки, а текст видання починається тут же, безпосередньо за "шапкою". Іноді на титул, окрім перерахованих вище елементів, виносять оглав.
Зразок оформи титульної сторінки показано в дод. 1.