3.2. Робота над оригіналами елементів зовнішньої оформи видань

У проекті оформи видання фіксують зовнішній вигляд його оформи (суперобкладинка, тип обкладинки або палітурки) відповідно до стандарту [ 15], а також способи його поліграфічного виконування: виготовляння друкарської форми (складання, репродукція), спосіб друкування, фарбовість, спосіб оздоблювання.

До репродукційних оригіналів зовнішньої оформи видань ставлять такі самі вимоги, як і до оригіналів ілюстрацій, На звороті перших замість номера пишуть: "суперобкладинка", "обкладинка типу (такого-то)", "палітурка типу (такого-то)".

3.2.1. Оформлювання суперобкладинок і футлярів

Суперобкладинка - паперова обгортка палітурки чи обкладинки видання, призначена захищати їх від пошкоджування та забруднювання. Використовують як елемент зовнішньої оздоби видання, може виконувати інформаційну функцію. Більшість сувенірних, ювілейних й інших видань мають суперобкладинку, що, як правило, є елемент художньої оформи. Використовують різні типи суперобклади­нок (рис. 7): звичайна (а); бандероль - у вигляді вузької стрічки (б); подвійна (в); обкладинка-закладка з фальцюванням по крайках переднього обрізу (г); з фасонним отвором (д). Найчастіше суперобкладинку роблять таку, щоб вона накривала зовнішні (передню та задню) поверхні обкладинки або палітурки і мала клапани, які підгортають під сторінки обкладинки чи палітурки на ширину не менш як 2/3 ширини блока.

є є

Рис. 7. Види суперобкладинок і футлярів.

ж

72

Якщо до суперобкладинки припресовують полімерну плівку, то ширина клапанів (для видань середніх форматів) такої суперобкладинки має бути не менш як 90 мм.

Найчастіше для виготовляння суперобкладинок використовують офсетний, покрейдований або ілюстраційний папір масою ПО... 140 г/м² чи прозору триацетатну плівку завтовшки 70 мкм, а також алюмінієву фольгу, продубльовану папером. До паперової суперобкладинки припресовують полімерну плівку або лакують. Усі показники якості суперобкладинки оцінюють оглядово, в деяких випадках - за допомогою вимірювальної лінійки.

Для оформлювання суперобкладинок застосовують багатофарбове друкування.

Поверхню суперобкладинки використовують для друкування текстової та ілюстраційної інформації про видання, його авторів, видавництво.

Особливо цінні видання іноді захищають подвійною суперобкладинкою (див. рис. 7, в): нижньою - з паперу, верхньою - з прозорої плівки. У Франції застосовують подвійну суперобкладинку: нижня - паперова, виконувана з двох окремих частин і закриває боковинки політурки, а верхня звичайна - із прозорої плівки. Корінець блока відкритий. Донедавна 70...80 % видань у палітурках мали суперобкладинку. Нині є тенденція до звуження кола видань із суперобкладинкою.

На зовнішній поверхні суперобкладинки розміщують текстові та зображальні елементи, що інформують про зміст видання і відіграють рекламну роль.

Суперобкладинку закріплюють до видання за допомогою країв, які загинають, - клапанів певного розміру. Якщо суперобкладинку надівають на паперову основу, то вона, крім того, може бути приклеєна до корінця видання.

Тексти і образи (штрихові, півтонові та скомбіновані) різного ступеня фарбовості на паперову суперобкладинку наносять будь-яким способом друкування, на тканинну суперобкладинку - офсетним або трафаретним способом. Прозорі целофанові суперобкладинки, як правило, не несуть на собі образи, бо крізь них добре проглядається образ обкладинки або палітурки. Для оздоблювання паперової суперобкладинки та надавання їй великої міцності використовують лакування і припресовування плівки.

У дод. 11 показано зразок виготовлення макета суперобкладинки для книжкового видання форматом 84x108/32.

Часто для книжкових видань роблять футляри (рис. 7, є, є, ж), які виготовляють із звичайного офсетного картону, картону типу хром-ерзац, а також із пластмаси. Призначеність фугляра із звичайного картону - захищати видання у процесі його транспортування. Інші функції, крім захистових, - естетична і художня оформа. В окремих випадках футляри обтягують тканиною чи іншими палітурними матеріалами. Футляри для тематичних комплектів книжкових видань найчастіше виготовляють із картону, покритого тканиною. Вони бувають напіввідкритими (закривають видання не більш як на 50 %) і закритими (видно лише корінці видання). У разі потреби видання вигягують за допомогою спеціальної стрічки.

73

У подарункових, а також виданнях із мистецтва часто роблять стрічку-закладку (ляссе), що полегшує користування ними. Колір стрічки найчастіше червоний, рідко - синій. Довжина ляссе має перевищувати довжину книжкового блока на 3...5 см, її ширина дорівнює 3...8 мм (рис. 8, а).

Рис. 8. Види стрічок-закладок (ляссе).

Стрічка із закладкою (рис. 8, б). Закладка має буги виготовлена з цупкого паперу або ж, краще, з пластмаси. Колір, ширина та довжина стрічки мають відповідати стилю видання і його форматові - ширині та висоті.

Стрічка з маркою (рис. 8, в). Марка може мати орнамент із кольором та конфігурацією відповідно до стилю видання.

Стрічка з медальйоном (рис. 8, г). Медальйон, як правило, виготовляють завтовшки 1 мм. Образи на медальйоні можуть бути різні, починаючи від герба та закінчуючи емблемою, пов'язаною за тематикою з виданням. Подібні стрічки (з медальйоном) виготовляють також для білових товарів (записні книжки завтовшки не більш як 20 мм та ін.).

Стрічки-закладки часто використовують у виданнях поліпшеної оформи. Останні види стрічок використовують в дорогих подарункових виданнях.

Закладки приклеюють під каптал із вкладенням їх між сторінками блока (на машині або вручну).

Матеріалом для закладок слугують шовкова тасьма "ляссе", а також шовкова або віскозна стрічка.