4. Основні принципи формування соціально-трудових відносин

Основний принцип системи соціально-трудових відносин – законодавче забезпечення прав у соціально-трудовій сфері, визначення об'єктів, суб'єктів, порядку їх взаємодій, охоплення сфер взаємодій суб'єктів, а також контроль за дотриманням цих прав.

Принцип солідарності – ідеал, вироблений людством у процесі його соціально-економічного розвитку, - передбачає спільну відповідальність людей, засновану на особистій відповідальності й згоді, єдності й спільності інтересів, дозволяє компенсувати монопольну регламентуючу роль держави в розвитку соціально-трудових відносин, стимулюючи прояву особистої ініціативи й відповідальності в кожного учасника соціально-трудових відносин.

Принцип субсидіарності ґрунтується на особистій відповідальності.

Принцип партнерства передбачає здійснення захисту своїх інтересів суб'єктами соціально-трудових відносин і їх самореалізацію в політиці узгодження взаємних пріоритетів.

Рольова функція держави в соціально-трудових відносинах або практично повна їх регламентація формує тип соціально-трудових відносин, названою державним матеріалом. Патерналізм може сформуватися і на рівні підприємства (організації) внаслідок використання жорсткої регламентації соціально-трудових відносин.

Принцип загальності повинний бути визначальним в механізмі соціального захисту. Звуження кола захисту на користь найбільш малозабезпечених груп, безсумнівно, буде викликати в них утриманські настрої.

Принцип адресності має актуальне значення на етапі реалізації соціального захисту. Законодавча практика найчастіше має декларативну форму. Слідом за прийняттям законодавчих норм необхідні механізми й адресні програми їх реалізації.

Принцип інтегрованості містить у собі обов'язковість взаємозв'язку й взаємодії всіх форм, елементів і методів соціального захисту, організацію їх у єдину систему на всіх рівнях і структурних ланках суспільного життєзабезпечення.

Мета соціального захисту в системі соціально трудових відносин - забезпечити стабільність функціонування всієї соціально-трудової сфери й гідного рівня життя всім його учасникам.

Конфлікт – це зіткнення суб'єктів взаємодії, викликаний протилежною спрямованістю цілей й інтересів, позицій і поглядів. Конфлікт (конфліктна ситуація) як тип соціально-трудових відносин - граничний випадок загострення протиріч у трудових відносинах.

Трудовий конфлікт – різновид соціального конфлікту.

Дискримінація – це довільне, необґрунтоване обмеження, обмеження прав і можливостей кого-небудь.

5. Напрямки формування нової системи соціально - трудових відносин

Нова система соціально-трудових відносин може формуватися еволюційно, неусвідомлено, без елементів цілеспрямованого регулюючого впливу. Очевидно, що в цьому випадку формування соціально-трудових відносин нової якості буде важко прогнозованими, чреватим несподіваними соціально-економічними явищами, можливо, різними конфліктами, аж до соціального вибуху. Важко передбачувані в цьому випадку й тимчасові рамки процесу. У зв'язку із цим очевидно те, що в процесі формування соціально-трудових відносин повинні бути привнесені елементи усвідомленого суспільного регулювання, що дозволить зменшити витрати, неминучі при такому роді великих суспільних перетворень.