2. Форми соціально-трудових відносин

Соціально-трудові відносини як система мають дві форми існування: перша - фактичні соціально-трудові відносини, які функціонують на об'єктивному й суб'єктивному рівнях, друга - соціально-трудові відносини, які відображають проекцію фактичних соціально - трудових відносин на інституційному, законодавчому, нормотворчому рівнях.

Структура соціально-трудових відносин досить складна й включає різноманітні параметри, які характеризують систему побудови дії й регулювання соціально-трудових відносин (рис. 3.1.).

Рис. 3.1. Структура системи соціально-трудових відносин

Класифікація соціально-трудових відносин за суб'єктами передбачає їхній розподіл на індивідуальні - взаємодію одного працівника з роботодавцем і колективні. Виходячи з даних передумов, суб'єктами соціально-трудових відносин є: найманий робітник, роботодавець, держава. (рис. 3.2.)

Наймані робітники

Рис. 3.2. Суб'єкти соціально-трудових відносин

Суб'єктами соціально-трудових відносин є індивідууми або соціальні групи.

Для сучасної економіки найбільш важливими суб'єктами розглянутих відносин є: роботодавець, союз роботодавців, держава. Таким чином, суб'єктами соціально-трудових відносин можуть бути працівник, група працівників, об'єднаних якою-небудь системостворюючою ознакою.

Розглянемо основні характеристики суб'єктів соціально-трудових відносин в умовах ринкової економіки.

Найманий робітник – це громадянин, який уклав трудовий договір з роботодавцем, керівником підприємства або окремою особою. В якості найманого працівника як суб'єкта соціально-трудових відносин можуть виступати як окремий працівник, так і група працівників.

Досить визначним для України фактором моделі трудової поведінки найманих робітників є їх територіальне розміщення.

Розвинені трудові відносини передбачають існування інститутів від імені найманих робітників, які захищають їхні інтереси. Традиційно такими є професійні спілки – масові організації, які поєднують найманих робітників, пов'язаних спільністю соціально-економічних інтересів. Профспілка створюється для захисту економічних інтересів найманих робітників або вільних професій у певній сфері діяльності. Завдання профспілок - забезпечення зайнятості - умови й оплати праці. Можливі й інші організаційні форми об'єднання найманих робітників.

Роботодавець відповідно до міжнародної класифікації статусу в зайнятості – це людина, яка працює самостійно і постійно наймає для здійснення трудового процесу одного або кількох працівників.

Роль держави в соціально-трудових відносинах найчастіше наступна: захисника прав, регулювання, роботодавця.

Предметом соціально-трудових відносин на рівні працівників виступають певні сторони трудового життя людини, зміст яких залежить від його життєвих етапів і специфіки цілей і завдань, розв'язуваних на кожному із цих етапів.

3. Типи соціально-трудових відносин

Соціально-трудові відносини залежно від способів їхнього регулювання, методів вирішення проблем класифікують етапами. Тип соціально-трудових відносин їхнім характером, а саме тим, яким конкретно чином приймаються рішення в соціально-трудовій сфері. Важливу роль у формуванні типів соціально трудових відносин грають принципи рівності або нерівності прав і можливостей суб'єктів соціально-трудових відносин.

Пріоритетність конкретних принципів існування соціально-трудових відносин, їхня комбінація в процесі дозволу проблем у соціально-трудовій сфері характеризують тип соціально-трудових відносин. У цьому випадку основою соціально-трудових відносин можуть служити принципи солідарності, відносини, побудовані за принципом “панування-підпорядкування”, рівноправне партнерство, конфлікт, конфліктне співробітництво, дискримінація. Відповідно до цих принципів (характеристики) виділяють два полярних типи трудових відносин: патерналізм і соціальне партнерство.