Тема 5 соціально - трудові відносини як система

1. Характеристика соціально-трудових відносин

2. Форми соціально-трудових відносин

3. Типи соціально-трудових відносин

4. Основні принципи формування соціально-трудових відносин

5. Напрямки формування нової системи соціально-трудових відносин

1. Характеристика соціально-трудових відносин

У процесі праці люди вступають в окремі соціальні відносини, взаємодіючи один з одним. Соціальна взаємодія в сфері праці - це форма соціальних зв'язків, реалізована в обміні діяльністю й взаємною дією. Постійна взаємодія окремих індивідів або спільностей у процесі трудової діяльності в певних соціальних умовах утворить специфічні соціальні відносини.

Соціальні відносини – це відносини між соціальними групами (спільностями) і окремими індивідами з приводу їх спільного становища, способу й укладу життя, тобто з приводу умов формування й розвитку особистості, соціальних спільнот.

Термін "соціально - трудові відносини" увійшов у науковий стиль і став використовуватися недавно.

Його включення в систему категорій і понять економіки праці пов'язано, по-перше, з розвитком наукових і прикладних понять про роль людей у розвитку економіки.

По-друге, активне включення в оборот категорії "соціально - трудові відносини" обумовлено й тим, що рішення найважливіших завдань соціально-економічної реформи в Україні: стабілізація соціально-економічного й політичного положення в країні, становлення й розвитку виробництва нового технологічного рівня, значного зниження інфляції й підвищення життєвого рівня населення – можливо, насамперед на основі співробітництва всіх сил суспільства в проведенні погодженої політики в сфері соціально-трудових відносин і формування ефективної системи захисту інтересів всіх учасників соціально-трудових відносин.

По-третє, становлення соціально - орієнтованої ринкової економіки в нашій країні, забезпечення її нормального функціонування можливо за умови її повної інтеграції у світове господарство, яка передбачає оформленість соціально-трудових відносин у країні, вироблення механізму їх ефективного регулювання національної системи соціально-трудових відносин, визнану світовим суспільством.

Тут особливо важливо відзначити, що наукові теорії, спрямовані на формування істинно гуманних соціально-трудових відносин і конструктивна практична діяльність західних фірм у цій сфері є одним із найбільших досягнень світової цивілізації.

Таким чином, соціально-трудові відносини дозволяють визначити соціальну значимість, роль, місце, суспільне становище індивіда й групи.

Вони є ланкою між робітником і майстром, керівником і групою підлеглих, певними групами робітників й окремих їхніх членів.

Жодна група працівників, жоден член трудової організації не можуть існувати поза такими умовами, поза взаємними обов'язками відносно один одного, поза взаємодіями.

Види соціально-трудових відносин у сфері праці:

1. За змістом діяльності – виробничо – функціональні; професійно – кваліфікаційні; соціально – психологічні; суспільно – організаційні.

2. За суб'єктами – міжорганізаційні, внутрішньоорганізаційні, внутрішньовиробничі.

3. За обсягом власних повноважень – відносини по горизонталі, відносини по вертикалі.

4. За способом спілкування – безособистісні, міжособистісні.

5. За ступенем регламентованості – формальні, неформальні.

6. За характером розподілу доходів – відповідно до трудового внеску, не відповідно до трудового внеску.

Соціально-трудові відносини – це об'єктивно існуюча взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відносин у процесі праці, направлені на регулювання якості трудового життя.