Завдання та засоби трудового виховання

З перших днів від народження дитини батьки виношу­ють сподівання, що вона виросте гармонійною особистістю, успішним спеціалістом, продовжить їх справу чи реалізує здібності і вміння у самостійно обраній сфері діяльності. Намагаючись виховати її цілеспрямованою, працелюбною, здатною долати труднощі на шляху до мети, вони поклада­ють сподівання і на досвід дошкільних установ.

Трудове виховання дітей покликане забезпечити вирі­шення таких завдань:

1. Формування мотивації (потреб, інтересу, почуття обов'язку і відповідальності), позитивно-емоційного цін­нісного ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації людини.

2. Формування системи знань, необхідних для трудової діяльності, вибору професії, соціального, професійного і життєвого самовизначення.

3. Формування досвіду суспільно корисної виробничої діяльності, вміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості.

Вирішення цих завдань відбувається у процесі загаль­ноосвітньої підготовки, трудового навчання, різноманітної за змістом і формою трудової діяльності.

Для того щоб праця стала засобом виховання, вона по­винна бути змістовною, мати особистісну і суспільно ко­рисну значущість, чітку організацію. Процес праці слід будувати на моральних засадах (мета, процес, результат). Моральна сутність її виявляється не лише в бажанні тру­дитися, діяти творчо, домагатися значущого для себе та ін­ших результату, а й у колективному характері трудової ді­яльності, що вимагає узгодження мети і дій її учасників, взаєморозуміння і допомоги.

З огляду на особливості розвитку дітей дошкільного ві­ку виокремлюють завдання трудового виховання, пов'яза­ні з формуванням і розвитком мотиваційної сфери, навичок трудової діяльності, становленням особистості. У реальній педагогічній практиці воно покликане забезпечити:

1. Виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до їх результатів, поваги до людини-трудівника. Праця є особливим видом діяльності, спрямованим на створення суспільно значущих результатів. Ознайомлю­ючись із працею дорослих, дитина бачить трудовий про­цес, його конкретні результати, пізнає їх роль у задоволен­ні потреб людини. Оскільки дитина від природи схильна до наслідування, все цікаве її приваблює, педагог має ши­рокі можливості для спрямування її вільної діяльності, ініціювання певних емоцій, прагнень. Від педагога зале­жить усвідомлення дітьми того, що праця потребує фізич­них і вольових зусиль, уміння, терпіння.

Спираючись на емоції дітей, бажання брати участь у житті і діяльності дорослих, вихователь роз'яснює, що са­ме працею дорослих створені всі блага, які їх оточують, на­голошуючи, що сенс праці полягає у створенні необхідних для людини благ і розвитку самої людини (інтелекту, умінь, сили, цілеспрямованості, волі). Якщо праця не зорі­єнтована на конкретний результат, не створює необхідних суспільству, людям цінностей, то вона і не має суспільного значення. Бажано, щоб всі діти пізнавали це не лише зі слів, а й на конкретних життєвих прикладах. Такі старан­ня педагога сприяють формуванню позитивного ставлення дитини до праці дорослих, людини-працівника, майстра своєї справи, розумінню суспільно значущих мотивів пра­ці, усвідомленому прилученню до трудової діяльності.

2. Формування навичок трудової діяльності. Уже в дошкільному віці діти намагаються наслідувати працю до­рослих. Слід допомогти їм усвідомити, що процес має пев­ну послідовність операцій, потребує відповідних старань і вмінь. З часом діти починають розуміти, що перед тим, як приступити до праці, треба знати її мету, уявити її процес і результат, підібрати необхідні засоби (речі, комплекс ре­чей, якими людина діє на предмети праці) і предмети пра­ці (сировина, матеріали тощо), здійснювати цілеспрямова­ні трудові дії, взаємодіяти з іншими людьми.

Спершу діти мають опанувати прості трудові уміння (розстібати і застібати ґудзики, розставляти хлібниці на столи, поливати рослини), а згодом — цілісні трудові про­цеси (накрити стіл до сніданку чи обіду, випрасувати бі­лизну ляльки, прибрати в куточку природи тощо). Оволо­діння трудовими навичками розширює можливості дітей щодо участі у простих трудових процесах вдома, дитячому садку, виховує самостійність, ініціативу, впевненість у своїх силах.

Постійна участь у різних видах праці формує вміння і звичку працювати регулярно, переборювати труднощі, ви­ховує організованість, самостійність, вольові якості осо­бистості.

Організовуючи трудову діяльність дітей дошкільного віку, педагог має бути особливо уважним до їх індивіду­альних особливостей, сприяти виробленню індивідуального стилю трудової діяльності, оволодінню своєрідними прийомами роботи. Це забезпечить максимальне викорис­тання цінних особливостей характерів дітей, їх ставлення до праці, компенсує те, що перешкоджає успіху в роботі.

3. Виховання особистості дитини у процесі її трудової діяльності. Ця група завдань передбачає виховання відпо­відальності, самостійності, цілеспрямованості, ініціативи й витримки. Без них неможливе формування основ працелюбства (звички до трудових зусиль, готовності брати участь у трудовій діяльності, вміння доводити розпочату справу до завершення). Педагоги, батьки мають зважати, що організм, психіка дошкільників швидко втомлюються від одноманітної, складної роботи, і регулювати обсяг і тривалість конкретних робіт, чергуючи елементи статич­ного й динамічного навантаження. Оптимізація трудових зусиль дітей вбереже їх від розчарувань, непомірної вто­ми, що є важливими передумовами їх позитивного став­лення до праці.

Розвиток особистості дитини обумовлений такими особ­ливостями праці:

— результативність, яка сприяє вихованню цілеспря­мованості, звички доводити почату справу до кінця, адже планування майбутнього результату, необхідність вико­нання запланованого, можливість використання результа­ту спонукають дитину серйозно ставитися до роботи;

— творчий характер, що розвиває налаштованість ди­тини на пошук, удосконалення своєї праці і себе у праці; немає нетворчої праці, оскільки за будь-яких обставин ди­тина має змогу зробити щось по-новому, не так, як завжди, знайти нові форми взаємодії з однолітками.

Будучи спрямованим на особистісний розвиток дити­ни, трудове виховання дітей дошкільного віку пов'язане з фізичним, моральним, розумовим вихованням. Конкретні його завдання, форми організації трудової діяльності дітей зумовлені як виховними можливостями праці, так і віко­вими особливостями дошкільнят.