Зміст культури поведінки в різних вікових групах

Молодший дошкільний вік.

Культурно-гігієнічні навички

На четвертому році життя діти повинні дотримуватися послідовності миття рук, самостійно мити руки, знати свій рушник та користуватись ним, із задоволенням показувати дорослим, як слід умиватися й мити руки, помічати брудні руки і своєчасно мити їх. Вихователь формує у дітей уміння відчувати негативні емоції з приводу власних або чужих брудних рук, радіти, коли руки, носова хусточка чисті.

Принципом проведення роботи з молодшими дошкільниками стає більш широкий, комплексний вплив на свідомість та моральні почуття дитини, а також надання дитині можливості повправдятися у виконанні необхідних дій, вчинків. Поступово дітям надають все більше самостійності, замінюючи показ тільки нагадуванням або словесними вказівками. При цьому широко вико­ристовують ігрові вправи («вистави» у ляльковому театрі, ігри з іграшками, ілюстрації) та художнє слово.

Малюків цього віку вчать управно користуватися ложкою та виделкою, їсти самостійно, не нахиляти тарілку, щоб не переливалася їжа. Дитина повинна відповідати на запитання: «Що ти сьогодні їв?» У вихованців формують уміння своєчасно користуватися серветкою, після їжі ложку та виделку класти на тарілку. Також вихователеві слід звернути увагу, щоб за загальним столом малюк не заважав іншим дітям, не брав їхній столовий посуд. За нагадуванням дорослого або самостійно після їжі діти повин­ні говорити «спасибі». Поступово формують уміння дітей відгукуватися на прохання дорослого допомогти накрити на стіл чи прибрати зі столу посуд.

Діти повинні уміти самостійно одягатися у правильній послідовності та з допомогою дорослого, якщо в цьому виникає потреба (застібання, зав'язування). У дошкільників формують уміння ввічливо просити дорос­лого про допомогу. Діти четвертого року життя повинні знати місце, де зберігаються їхні речі (свою шафку, поличку у шафі вдома тощо), впізнава­ти свої речі, не плутати з речами інших дітей, у випадку забруднення одягу звертатися по допомогу до дорослого.

Культура діяльності

У дитини формують звичку до того, що одна діяльність змінює іншу, привчають переключатися з одного виду діяльності на інший, формуючи культуру початку й завершення справи (організовувати діяльність, добира­ти усе необхідне, просити про допомогу дорослих, підтримувати порядок, складати іграшки та матеріали, що були використані, на місце тощо).

Культура спілкування

Дошкільників продовжують вчити проявляти прив'язаність до близь­ких, вони повинні уміти за прикладом дорослого чи самостійно виражати доброзичливість: виконати прохання, повторити дії, які схвалює вихо­ватель, показати свої улюблені іграшки, прочитати віршика, заспівати пісеньку. На прохання вихователя діти цього віку здатні стримувати нега­тивні прояви (не кричати, не вередувати), і це вміння необхідно розви­вати.

За прикладом дорослого або інших дітей вихованців заохочують нази­вати дорослих на «ви», вихователя— на ім'я та по батькові, не відвертатися від дорослого, якщо він звертається; відповідати на запитання про батьків, улюблені іграшки, окремі події з життя. Також у вихованців стимулюють бажання охоче включатися до спільних з дорослим ігор.

За прикладом старших дошкільнят учать помічати настрій членів родини і відповідно на нього реагувати, за спонуканням дорослих робити близьким що-небудь приємне: подарувати квіти, принести дідусеві окуляри, показати бабусі свої іграшки.

У дитячому садку навчають також самостійно вітатися, прощатися, дякувати.

На четвертому році життя діти повинні самостійно називати однолітків за іменами, привітно звертатися до них. За спонуканням і прикладом дорослого діти здатні виявляти гарне ставлення до однолітків: готовність до спільних дій, уміння спокійно гратися поруч і в невеличкій підгрупі, об'єднаній спільним ігровим сюжетом. За прикладом дорослого і на його прохання слід звертати увагу дітей на емоційний стан однолітка, закріплю­вати уміння проявляти співчуття, надавати елементарну допомогу (пожалі­ти, утішити, пригостити, запросити до гри).

Разом з однолітками діти повинні навчитися брати участь у вирішенні проблемно-ігрових ситуацій гуманістичного спрямування, що створює вихователь («Наш ведмедик забився», «У ляльки Наталочки немає друзів», «Збудуємо будиночок для зайчика» та інші). У таких ситуаціях дошкільни­ків учать обговорювати проблему, висловлювати спої пропозиції, допома­гати тим, хто потрапив у біду.

Також у дошкільнят закріплюють бажання охоче брати участь у спіль­ній, справі: у хороводних, імітаційних і рухливих іграх, у збиранні „скарбів” (картинок, камінців тощо), у прибиранні іграшок, підготовці до свята, формуючи здатність відчувати задоволення від участі у спільній справі.

Середній дошкільний вік

Культурно-гігієгічні навички

Дітей продовжують привчати радіти чистоті й порядку у кімнаті, чис­тому, охайному одягу; вчать бережливо поводитися з речами. Умиватися діти повинні вже самостійно, дотримуючись правильної послідовності вмивання. Вони повинні уміти користуватися зубною щіткою, полоскати рот після їжі. За нагаду­ванням дорослого дитина повинна уміти прибирати свої іграшки на місце, бережливо з ними поводитися, з любов'ю доглядати за ними, радіти, коли дорослий відремонтує зламану іграшку.

Дитину привчають дотримуватися правил поведінки під час їжі : спокійно сідати за стіл, їсти із задоволенням та бути охайною; під час їжі не можна класти лікті на стіл; Їсти слід із закритим ротом, не поспішаючи, ретельно пережовуючи їжу; необхідно бережливо поводитися із хлібом та іншими продуктами; правильно користуватися столовим посудом, дякувати.

Культура діяльності

Дітей знайомлять з основними правилами культури діяльності, вчать їх дотримуватися спокійно, без нагадування дорослого. Виховують бережливе ставлення до іграшок, предметів, меблів та доробок. Формують навички культури користування ними.

Культура спілкування

У дітей цього віку поглиблюють уявлення про статеву та вікову різни­цю людей, виділяючи особливості їхньої зовнішності, одягу, роду занять. Дошкільників вчать упізнавати дорослих людей на різноманітних зобра­женнях (на фото, на картині, у скульптурі), називати різні професії. Діти повинні уміти розрізняти емоційні стани, відшукувати їхню причину, відповідно поводитись. До того ж, дошкільники повинні знати, шо зверта­тися до вихователів/незнайомих дорослих треба на «Ви», використовуючи ввічливі звороти. Крім того, діти повинні уміти робити приємне близьким, спілкуватися з дорослими у доброзичливому тоні, за прикладом старших реагувати на стан та настрій оточуючих.

Вони повинні знати членів своєї родини та найближчих родичів, знати й називати родинні взаємини, розуміти, шо всі піклують­ся одне про одного. Необхідно розвивати в дітей уміння відповідати на запитання про сімейні взаємини. Дошкільнята повинні уміти відображати родинні стосунки через ігрові дії.

Слід привчати дитину бачити й демонструвати у повсякденній поведінці позитивне ставлення до людей, уміння робити добрі справи, ввічливо звертатися зі словами «будь ласка», «вибач», «спасибі» тощо. На ній основі будуть формуватися партнерські ігрові взає­мини.

Необхідно спонукати дітей до здійснення добрих справ і вчинків стосовно одноліт­ків, вправляти вихованців у культурі поведінки, обговорювати як позитив­ні, так і негативні ситуації. Вчити також дітей спостерігати за проявами поведінки однолітків, застосовувати можливість негативної оцінки вчинків самими дітьми.

Старший дошкільний вік

Основним завданням виховання культури поведінки дитини є закріплення, поглиблення та розширення тих знань і навичок, що вона набула протягом минулих років.

Моральні уявлення дітей цього віку про явища суспіль­ного життя, про людські якості (справедливість, чесність, працелюбність, відповідальність, товариськість, доброту, сміливість, наполегливість та оптимізм) стають більш усвідомленими, набувають узагальненості. Навич­ки моральної поведінки дитини дедалі більше закріплюються у свідомості і вже сприймаються як природні.

Особливу увагу вихователь має приділяти формуванню у дітей цього віку потреби у дотриманні правил особистої гігієни, наданні взаємодо­помоги одноліткам у різник режимних процесах, у формуванні вольових якостей, накопиченні досвіду гуманних взаємин та культури поведінки. Важливо, щоб досвід, який вже має дитина, не суперечив її новим знан­ням, умінням та навичкам, які формуватимуться у неї надалі! Важливо, щоб дитина не лише отримувала знання чи вміла їх словесно продемонс­трувати, а й обов'язково використовувала у реальному житті, мала змогу постійно вправлятися у застосуванні навичок культурної поведінки.

Виховання культури поведінки дитини сьомого року життя спрямова­но на вироблення максимальної самостійності під час виконання правил особистої гігієни, перетворюючи в такий спосіб вимогу бути охайним на потребу, природну властивість особистості. При цьому слід підкреслювати соціальне значення правил охайності: їх виконання — це ознака поваги до близьких, знайомих, взагалі оточуючих людей.

Тепер вже стає важливим не просто володіти навичками самостійного роздягання перед сном чи одягання на прогулянку. На даному віковому етапі дитина повинна виконувати все у швидкому темпі, знати, як одягти­ся відповідно до сезону, погоди. Необхідно привчати дітей, наскільки це можливо, орієнтуватися в часі та контролювати свої дії.

Особливу увагу слід приділяти формуванню у дітей поваги до людей праці, викликати бажання самим наполегливо працювати, приносячи користь іншим. Також продовжується робота з формування патріотич­них почуттів дитини.

Старших дошкільників знайомлять із загальним ходом розвитку люди­ни: немовля, дошкільник, школяр, молода людина, літня людина. Вихо­ватель знайомить дітей з розмаїттям соціальних ролей, які виконують дорослі, розповідає про численні народності, які населяють сізіт, зокрема 'особливості зовнішнього вигляду, одягу, типові заняття.

Дітей вчать, що любов можна проявляти по-різному, тому важливо, щоб дорослі відчули увагу та турботу. Вихователь пояснює дітям, що таке сім'я, як проявляються сімейні та родинні стосунки, які існують сімейні культурні традиції.

Продовжують вчити вихованців розрізняти вікові та статеві відмінності дітей, характерні особливості їхнього зовнішнього вигляду, проявля­ти турботу про молодших, закріплюють основні правила культури поведін­ки у групі дітей, вчать вихованців самостійно організовувати гру, добирати необхідні іграшки, розподіляти ролі, узгоджувати дії, обирати собі заняття за бажанням.

Також у дітей формують уміння проявляти елементарну відповідаль­ність, свідомо, ставитися до власних дій.