1.3. Тектоніка

Інгулецьке родовище залізистих кварцитів у структурному плані пов’язане з виходом на поверхню розмиву корінних порід ядра Лихманівської синкліналі. [1, 6, 7, 11, 28, 31, 43, 44].

Східне крило синкліналі у межах родовища характеризується субмеридіональним простяганням, західним падінням. Західне крило зрізане Західним насувом, що надає складці асиметричної будови. Замок Лихманівської синкліналі у розрізі має коритоподібну форму. У його будові виділяють незначні за амплітудою підняття і опускання залізистих і сланцевих горизонтів. Характерною особливістю синкліналі є круте (до 30-35°) занурення шарніру на північ. У крилах Лихманівської синкліналі розвинені асиметричні складки-волочіння високих порядків. Східне її крило ускладнене зонами зім’яття і окремими невеликими складками при загальному крутому падінні пластів.

Вісь основної синкліналі представлена рядом осей більш менших складок. Їх розташування спричиняє те, що вісь основної синкліналі у

напрямку південь-північ поступово зміщується на захід.

Крім різного масштабу складок у межах Інгулецького родовища розповсюджені розривні порушення. Найбільш суттєву роль у структурі родовища має Західний насув. У межах родовища його зона потужністю 12-15 м представлена катаклазованими, інтенсивно вивітреними залізистими породами з великою кількістю жил і прожилків кварцового, карбонатного, карбонат-кварцового, мікроклін-кварцового складу. Простягання основної площини насуву субмеридіональне, падіння західне під кутом 75-85°.

Центральну і східну частини родовища ускладнює серія розривних порушень, які характеризуються субмеридіональним простяганням і крутим західним, рідше східним падінням. Найбільше розривне порушення у центральній частині родовища представлене зоною інтенсивно тріщинуватих порід з дзеркалами ковзання на поверхні тріщин. Потужність його зони складає 0,5-0,7 м, у північних забоях кар’єра – до 15 м. Деякі тріщини виповнені кварцом з незначною домішкою сульфідів (пірит, піротин), карбонатів (кальцит, доломіт, феродоломіт), силікатів (хлорит, залізистий тальк, селадоніт, кумінгтоніт, біотит). Потужність жил змінюється від 1-2 до 40-50 см.

Однією із структурних особливостей залізорудної товщі Лихманівської синкліналі є інтенсивний розвиток тріщин зколу, розриву кліважу. Тріщини переважно відкритого типу, але часто також заповнені кварцом, карбонатами, силікатами, рудними мінералами (залізна слюдка, рідше магнетит). Характерна риса зон інтенсивної тріщинуватості – підвищений вміст у залізистих породах елементів-домішок – Mn, Cu, Ni, Mo, Ti, Cr, Zn.

Пласти порід осадового чохла залягають на утвореннях кристалічного фундаменту із незначним (3-5º) загальним нахилом на південь.

1.4. Магматизм

Магматичні породи родовища за умовами утворення і складом можна розділити на три групи: 1) гранітоїди; 2) метамофізовані базити і ультрабазити; 3) незмінені жильні базити.

До першої групи відносяться найдревніші магматичні утворення родовища – архейські граніти дніпропетровського комплексу [1, 11, 28], а також генетично пов’язані з ними мігматити.

Друга група включає метамофізовані ефузивні породи основного і ультраосновного складу. Метабазити представлені амфіболітами новокриворізької світи криворізької серії. Ефузивна первинна порода амфіболітів підтверджується особливостями їх мінерального і хімічного складу, наявністю реліктових мигдалекам’яних текстур та ін. [1, 6, 11, 28, 43, 46]. Метаультрабазити представлені карбонат-актиноліт-хлорит-тальковими сланцями, які складають верхню підсвіту (тальковий горизонт) скелюватської світи. Сланці являються продуктом динамотермального метаморфізму піроксенових, перидотитових толеїтів і толеїтових базальтів [1, 6, 11, 28, 43, 46].

Третю групу представляють найбільш молоді магматичні породи родовища – діабази, які утворюють малопотужну (5-30 м) дайку [1, 6, 11, 28], розташовану у його північній частині. Вона перетинає товщу порід криворізької серії у широтному і діагональному (з північного заходу на південний схід) напрямках. Дайка приурочена до розривного порушення, яке має складну форму і характеризується гілчастою будовою. На рівні верхніх гіпсометричних горизонтів вона представлена зруйнованою рихлою глинисто-дисперсногетитовою масою різноманітних відтінків бурого кольору, сильно тріщинуватою, з великою кількістю дзеркал ковзання. Нижче горизонту гірничих робіт -350 м діабаз темно-сірого кольору, масивний, дрібнозернистий. Породоутворюючі мінерали діабазу – плагіоклаз (андезин-лабрадор) і піроксен (авгіт), другорядні – ільменіт, хлорит, серицит, лейкоксен.