Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Germany Italy and Church X-XIV.DOC
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
128 Кб
Скачать

Питання 6.

Політичний розвиток Німеччини у порівнянні з іншими землями Європи йшов зворотнім шляхом. Тоді як у Іспанії, Англії, Франції, Португалії відбувалось оформлення централізованих монархій, королівська влада посилювалась, у імперії навпаки – поглиблювалась роздробленість. Апогею власного політичного розквіту Німеччина набула за Штауфенів, коли постійні війни на Близькому Сході, в Італії та на зі східноєвропейськими сусідами зберігали певну єдність держави.

Із занепадом династії і смертю її останнього представника Конрада IV (1250 – 1254 рр.) фактично закінчилась універсальна західноєвропейська влада. Разом з тим сили, які прагнули де-консолідації країни, перешкодили їх стати повноправною державою. Тому німці, як нація сформувались дещо “запізно”.

У 1273 р. після 20-річного періоду “міжкоролів’я” князі-курфюрсти обрали королем швабського графа Рудольфа І Габсбурга (1273 – 1291 рр.). Так вперше до влади прийшла династія Габсбургів. На той час колишні племінні герцогства вже фактично розпалися на окремі територіальні утворення, а імперські маєтки для нової влади були втрачені. Тому матеріальною основою королівської родини могли бути тільки її власні доменіальні володіння. Своїм першим обранням Габсбурги завдячували швидше власній слабкості, ніж впливовості. Вони мали незначні володіння в Ельзасі і Швейцарії. Однак поступове збирання свого домену за умов наявності імператорської влади дозволило за короткий час позбавити чеського короля Пшемисла ІІ Оттокара (1253 – 1278 рр.) Австрії і з останньої чверті ХІІІ ст. вона стала ядром фамільних володінь Габсбургів.

Проте посилення Габсбургів стало сигналом для їх супротивників і в 1308 р. вони обрали імператором Генріха VII Люксембурга (1308 – 1313 рр.) – другорядного західнонімецького князя. Нова правляча династія також вирішила збагатити свій власний домен. Генріх через шлюб свого сина зі спадкоємицею Чеської корони приєднав її на початку XIV ст. до власних земель. Це підштовхнуло князів до чергової зміни династії і вони після смерті Генріха VII в умовах гострої внутрішньополітичної боротьби обрали Людвіга Баварського (1314 – 1347 рр.), який розпочав активну боротьбу з папством, здійснив похід в Італію, чим не покращив економічної бази знаті. Навпаки за рахунок того, що черговим папою став його протеже простежувалось наступне посилення влади імператора.

Це спричинило до наступного переобрання династії, а тому ще за життя Людвіга королем став Карл IV Люксембург (1347 – 1378 рр.). Під іменем Карел Вацлав він вважався одночасно і королем Чехії, де його сучасники називали “батьком Чехії та вітчимом імперії”. Новий імператор приділив значну увагу розбудові Праги, у якій заснував університет. До країни за його правління потрапило чимало німців, які користувались тут значною кількістю привілеїв. Згодом у середовищі чехів це викликало хвилю обурень і зумовило ряд соціальних заворушень.

Він, на відміну від своїх попередників не вважав за доцільне зберегти єдину Священну Римські імперію, а тому в 1356 р. видав так звану “Золоту буллу”, яка юридично оформила вже давно існуючий в політичному розвитку країни режим. За документом німецький король обирався колегією курфюрстів і мав стати імператором автоматично, оскільки в буллі нічого не говорилось про роль папи. Колегія складалась із 7 найбільших магнатів: 3 архієпископи (Трірський, Кельнський, Майнцький), король Чехії, герцог Саксонський, пфальцграф Рейнський, маркграф Бранденбурзький. Ще до видання булли вони користувались тими ж правами.

За курфюрстами визнавались усі політичні права і свободи, невтручання імператора у їхні внутрішні справи, а також монетну, гірничу і митну компетенцію. Булла фактично узаконювала феодальні війни і забороняла лише протистояння васалів зі своїми сеньйорами. Одночасно заборонялось існування союзів міст, які оголошувались “заколотниками”. Курфюрства оголошувались неподільними (мали переходити у спадок старшому синові). Разом з тим, їм заборонялось самостійно вести війни та укладати мир з іноземними державами. Хоча булла розширювала і закріплювала тільки права курфюрстів інші територіальні князі прагнули тих же прав.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]