Філософські погляди к.Маркса і ф. Енгельса

Карл Маркс (5 травня 1818, Трір, Пруссія - 14 березня 1883, Лондон, Великобританія) - німецький філософ, соціолог, економіст, політичний журналіст, громадський діяч. Його роботи сформували у філософії діалектичний і історичний матеріалізм, в економіці - теорію додаткової вартості, в політиці - теорію класової боротьби. Ці напрямки стали основою комуністичного і соціалістичного руху й ідеології, отримавши назву «марксизм».

Фрі́дріх Е́нгельс (28 листопада 1820, м. Бармен, нині Вупперталь, Німеччина — 5 серпня 1895, Лондон) — німецький підприємець, політичний діяч, філософ, історик, публіцист. Один з основоположників марксизму - перший систематизатор та видавник творів Карла Маркса. Друг і соратник Карла Маркса. В Україні 1958—1985 видано твори Маркса й Енгельса в 50 томах.

Марксистське розуміння формувалося в полеміці як з об'єктивно-ідеалістичною концепцією, так і з антрополого-психологостичним його тлумаченням. Критикуючи романтико-утопічні, моралістичні уявлення про об’єкт, основоположники марксизму протиставили цьому погляд, як на об'єктивний соціальний процес. У міру становлення матеріалістичного розуміння історії заглиблювалося і розуміння. Від аналізу об’єкта у сфері духовного життя (релігія, ідеалістична філософія) К. Маркс і Ф. Енгельс перейшли до вивчення в політичному житті (бюрократія, ролі держави), а потім і до осмислення процесів в економічній сфері. У роботах початку 1840-х рр. аналізується проблема відчуженої праці: від процесу і результатів праці, робітника від його родової, соціальної суті і, нарешті, робітника від самого себе. Якщо в цих роботах Маркс і Енгельс ще виводять з відношення робітника до своєї праці, то вже в «Німецькій ідеології» (1845—46) і особливо в економічних роботах Маркса 1860—70-х рр. як джерела виступають глибокі соціально-економічні зміни — капіталістичний розподіл праці, стихійний характер сукупної соціальної діяльності в умовах антагоністичних формацій, панування приватної власності і товарно-грошових стосунків, перетворення праці в засіб існування, часткових соціальних функцій в довічне покликання певних осіб, шарів, класів. Під аналіз був підведений науковий фундамент — економічна теорія марксизму, вчення про товарний фетишизмі .

В роботах Маркса і Енгельса розкриті наступні основні моменти в капіталістичному суспільстві: 1) самої діяльності людини, яка виходить з процесу праці збідненим і спустошеним «... відчуженість вмісту праці по відношенню до самого робочого...» 2) умов праці від самої праці. «... Об'єктивні умови праці набувають усе більш колосальну самостійність по відношенню до живої праці, самостійність, що виражається вже в самому їх розмірі... суспільне багатство у все потужніших скупченнях протистоїть праці як чужа і пануюча сила» Робітникові протистоять у відчуженій формі як капітал не лише матеріальні, але і інтелектуальні умови його праці. Це особливо очевидно в управління виробництвом і в науці від робітника. «Наука виступає як чужа, ворожа по відношенню до праці і пануюча над ним сила...», результатів праці від найманого робітника, що приводить до того, що «... створене ним багатство протистоїть як чуже багатство, його власна продуктивна сила — як продуктивна сила його продукту, його збагачення — як самоозбіднення, його суспільна сила — як сила суспільства, що володарює над ним» 4) Відчуженість соціальних інститутів і норм, що наказують ними, від трудящих. Так, в державі загальний інтерес «... набуває самостійної форми, відірваної від дійсних, — як окремих, так і спільних — інтересів, і в той же час форму ілюзорної спільності» В процесі історичного розвитку заглиблюється експлуататорської держави від дійсних індивідів, соціальні інститути перетворюються на бюрократичні системи, побудовані за ієрархічним принципом. 5) Розрив між цінностями, що проповідують офіційною ідеологією, і реальними можливостями, що надаються суспільством, ідеології від життя приводить до того, що вона формує такий рівень домагань, бажань і чекань у членів суспільства, який не відповідає дійсним можливостям суспільства. Так, ідеологічні цінності, що проголошуються буржуазним суспільством: свобода, рівність, заповзятливість, - все більше вступали в протиріччя з реальним життям буржуазного суспільства, з його економічною нерівністю і експлуатацією. Це характеризує і духовне життя класового суспільства, формуються специфічні форми ідеологічного (від релігії до авторитарних ідеологій), усередині самої культури заглиблюється розрив між «масовою культурою» і культурою еліти. Розуміння як соціального явища отримало подальшу конкретизацію у вченні про абсолютний і відносний зубожінні робочого класу, про експлуатацію як «дійсний прояв», в марксистському трактуванні соціальних інститутів і особи. Довкола марксистської концепції розвернулася гостра ідеологічна боротьба, найбільш характерними межами якої є: зіставлення молодого, «гуманістичного» Маркса, що аналізував проблематику, зрілому Марксу, нібито що встав на негуманістичні, сциентистські позиції; тлумачення марксизму як різновиди іррационалістичної антропології і зближення його з екзистенціалізмом; теологічна інтерпретація, що ототожнює з гріхопадінням.

Критикуючи буржуазні і ревізіоністські концепції, марксисти різних країн підкреслюють, що соціалізм знищує корінні джерела, що провідною тенденцією соціалізму є подолання, що здійснюється в повній і остаточній мірі разом з побудовою комунізму. Загальні дороги подолання, виявлені в теорії наукового комунізму полягають в знищенні експлуатації, всесвітньому розвитку суспільного багатства, соціалістичних суспільних стосунків, в подоланні протилежності між розумовою і фізичною працею, містом і селом, в розвитку комуністичної свідомості, демократизації управління і всього суспільного життя соціалістичного і комуністичного суспільства. Конкретні дороги і методи подолання, темпи здійснення цього процесу залежать від специфічних особливостей країн що будують нове суспільство, від рівня їх розвитку, свідомості робочого класу цих країн.