Тема 7. Філософія Доби Просвітництва

• Епоха Просвітництва розпочалася в другій половині XVII століття й тривала до Великої французької революції (XVIII ст.)

• Ідеї Просвітництва проростають спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше — в Німеччині, Італії та в інших країнах Європи. Але найчисленніший, збагачений яскравими талантами загін просвітителів сформувався у Франції.

• Мета суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, просвітителі були прихильниками теорії природного права.

• Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, осуд експлуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самооцінки особи. Цим просвітники відрізняються від просвітителів, якими є всі носії освіти і прогресу.

• Часові рамки доби: середина XVII — XVIII ст.

Передумова: наукова революція першої половини XVII століття(Галілео Галілей заклав основи наукового методу у вивченні явищ природи, винаходи телескопа та мікроскопа сприяли встановленню геліоцентризму й першому спостереженню мікроорганізмів. Швидкий розвиток фізики й математики)

Завершення: Велика французька революція ознаменувала кінець сподіванням на перебудову суспільства на розумних засадах, однак ідеї епохи Просвітництва вплинули на формулювання важливих документів епохи: Декларації прав людини і громадянина, Декларації незалежності, Конституції США, польської Конституції 3 травня 1791.

Наслідки: інтелектуальний і філософський рух цієї епохи справив великий вплив на подальші зміни в етиці і соціальному життя Європи і Америки, боротьбу за національну незалежність американських колоній європейських країн, скасування рабства, формування прав людини. Крім того, він похитнув авторитет аристократії і вплив церкви на соціальне, інтелектуальне і культурне життя.

• Представники:

французькі філософи-просвітники:Вольтер, Етьєн Кондільяк, Шарль Луї де Монтеск'є, Жан-Жак Руссо стояли на позиціях деїзму. Дені Дідро, Жульєн Ламетрі, Клод Гельвецій, Поль Гольбах відстоювали матеріалістичні погляди.

Англійські - Джон Толанд, Антоні Шефтсбері, Ентоні Коллінз, Бернард Мандевіл

німецькі — Християн Вольф, Александр Баумгартен, Готгольд Лессінг.

• Основні риси:

• секулярність мислення (критика теїзму, підтримували ідеї деїзму – Бог створив світ і більше не бере участі у його існуванні)

• головний об’єкт вивчення природа і фізичний світ

• виникнення натуралізму

• віра у досконалість людини (антропоцентризм)

• людина здатна підкорити світ

• у пізнанні немає меж і перпон

• РОЗУМ, НАУКА, ПРОГРЕС

• прагнення до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності

• людина у філософії XVIII ст. з'являється, з одного боку, як окремий, ізольований індивід, діючий відповідно до своїх приватних інтересів. З іншого боку, відміняючи колишні, добуржуазні форми спільності, філософи XVIII ст. пропонують замість них нову - юридична загальність, перед лицем якої усі індивіді рівні

• французькі матеріалісти стверджують, що людина за своєю природою добра

• особливістю французького матеріалізму була орієнтація на природознавство XVIII століття, передусім - на механіку. Саме механістична картина світу лягла в основу представлень Гольбаха, Гельвеція, Ламетрі про світ, людину і пізнання

• розум у просвітників не пасивне вмістилище вічних ідей спільних для людини і Бога, а є активним знаряддям перетворення житт,необхідною передумовою розуму є опора на факти, чуттєві дані

• просвітники погано бачили різницю між філософією й наукою, й ставили до філософії такі ж вимоги, як до науки

• за взірець наукового підходу бралася Ньютонівська механіка

• частина філософів-просвітників притримувалася атеїстичних поглядів, заперечуючи існування Бога взагалі

• Просвітникам, які захоплювалися механікою Ньютона, був властивий механістичний світогляд. Світ, природа й людина для них були складними машинами, підпорядкованими лише законам природи

• Філософія просвітників відкидала телеологію, тобто поняття про мету існування світу й людини, й схилялася до фаталізму, зумовленого механіцизмом (механістична людина просвітників не мала такої свободи - її дії і доля були строго зумовлені законами природи)

• етичні норми виводились із природи людини, яку вважали незмінною, складеною із інстинктів, схильностей та чуттєвих потреб. З природи людини виводили поняття про її природні права

• Щодо огранізації суспільства, то просвітники відстоювали ідею суспільного договору. Ця ідея про те, що люди організовані в суспільство таким чином, щоб забезпечити свій захист, і з цією метою передають державі частину своїх прав, дозволяв пояснити походження держави й влади без втручання Бога

• велике значення надавали вихованню людини та її освіті

• Німецька класична філософія — термін, що об'єднує філософські праці німецьких мислителів кінця 18-го — початку 19-го століття. До визначних представників німецької класичної філософії заведено відносити Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Феєрбаха. Термін вживався в радянській і вживається в пострадянській філософській літературі. В європейській філософській літературі поширений термін німецький ідеалізм, до якого відносять майже всіх цих філософів за винятком матеріаліста Феєрбаха.