
- •Історія філософії
- •Предмет філософії та особливості філософського мислення
- •1. Філософія країн Сходу
- •2.Філософські вчення Стародавнього Сходу(з інтернету)
- •1.1. Філософія Стародавньої Індії
- •1.1.1. Передфілософія Упанішад
- •1.1.2. Санкх'я
- •1.1.3. Йога
- •1.1.4. Міманса і Веданта
- •1.1.5. Вайшешика і Ньяя
- •1.1.6. Буддизм
- •1.1.7. Джайнізм
- •1.1.8. Локаята-Чарвака
- •1.2. Основні філософські вчення Стародавнього Китаю
- •1.2.1. Конфуціанство
- •1.2.2. Даосизм
- •1.2.2.1. Проблема засновників даосизму
- •1.2.4.1. Виникнення легізму
- •1.2.4.2. Хань Фей (прибл. 280-233 pp. До н.Е.)
- •1.2.5. Опозиційна філософія Ван Чуна
- •3.2 Сократичний/класичний період.
- •Доведення
- •2. Філософія Сократа
- •3. Малі сократичні школи
- •4. Платон
- •Арістотель. Його вчення
- •Патристика
- •Каппадокійські отці церкви.
- •Аврелій Августин
- •Северин Боецій
- •Схоластика
- •Філософія Ансельма Кентерберійського
- •Тома Аквінський
- •Докази існування Бога
- •6.1. Г. Ляйбніц: вчення про монади
- •6.2. Томас Гоббс: його філософське вчення
- •6.3. Д.Локк: сенсуалістична теорія пізнання
- •6.4. Дж. Берклі: суб’єктивний ідеалізм
- •6.5. Д. Г’юм: його скептицизм
- •Тема 7. Філософія Доби Просвітництва
- •Теорія пізнання Іммануїла Канта
- •Принцип тотожності мислення і буття у філософії Гегеля
- •Тема 7.
- •Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха
- •Філософські погляди к.Маркса і ф. Енгельса
- •Екзистенційна філософія та її представники
- •Фундаментальна онтологія м. Гайдеггера
- •Екзистенціальна філософія к. Ясперса
- •Екзистенціалізм Сартра та а. Камю
- •Позитивізм
Принцип тотожності мислення і буття у філософії Гегеля
Георг Вільгельм Фрідріх Геґель (27 серпня 1770 — †14 листопада 1831) - німецький філософ 19 століття, який створив систематичну теорію діалектики. Її центральне поняття — розвиток — характеристика діяльності світового духу, його понадрухи в області чистої думки у висхідному ряду усе конкретніших категорій. Діалектика розглядалася також як протиставлення тези, антитези й синтезу, вирішення протиріч. Був засновником системи німецького ідеалізму.
Основні праці: «Феноменологія духу», «Наука логіки», «Енциклопедія філософських наук»
Гегелева діалектика
Створив систематичну теорію діалектики, центральними поняттями якої є теза, антитеза та синтез.Діалектика в мисленні та бутті: Для Гегеля діалектика є не тільки методом мислення, але й формою, в якій розвивається все буття. При цьому, діалектичний саморух нашого мислення та діалектичний саморух буття - по суті один і той самим процес.
Наука про буття, за Гегелем, розглядає дійсність, яка дана людині в її чуттєвому сприйнятті. Синтез чуттєвого сприйняття відбувається у діяннях, які перетворюють фрагменти уявлень про буття в єдину цілісну дію щодо внесення змін у дійсність.
Наука про сутність доводить, що діяння можуть будуватися не тільки під час використання даних органів чуття. Свідомі зміни буття можуть здійснюватись у результаті використання понять про чуттєво не дане — сутність. Кожний предмет складається із двох головних властивостей: бути внутрішньо диференційованим, складовим з різних частин, властивостей і бути цілим, єдиним, неподільним під час взаємодії з іншим предметом. Усвідомлення факту, що предмети внутрішньо диференційовані, а разом з цим — єдині, дає змогу використовувати їх, враховуючи чуттєво не дані властивості для чуттєво даних змін і, навпаки, істина полягає у тому, щоб розуміти предмет як ціле.
Дійсне буття завжди є інтегруючий результат розмаїття минулого, тому поняття про нього дається у формі конкретної ідеї майбутнього.
Мислення починається з відчуття, походить з емпірії, але це тільки вихідний рівень мислення, початковий етап власної діяльності. Думки, поняття, категорії, що досліджуються Гегелем, утворюють щаблі мислення, що само себе визначає.
Наявні загальні поняття перебувають у безперервному русі, у переходах від одних до інших аж до протиставлення самих собі. У протиставленнях понять відкривається властивість мислення здійснювати переходи від одного до іншого. Розвиток понять відбувається шляхом переходу від однобічностей, абстракцій, бідних змістовно, до понять, багатих різноплановим змістом
Тема 7.
Деякі доповнення до Принципу тотожності мислення і буття Гегеля
Тотожність мислення і буття - початкова тотожність, що утворює субстанціальну основу світу
розходження між об`єктивним і суб`єктивним існує лише в мисленні
Мислення, за Гегелем – це не тільки суб`єктивна, людська діяльність, але і незалежна від людини об`єктивна сутність, першооснова, першоджерело всього існуючого.
Мислення “відчужує” своє буття у виді матерії, природи, що є “інобуттям” цього об`єктивно існуючого мислення, іменованого Гегелем абсолютною ідеєю.
розум – не специфічна особливість людини, а першооснова світу, із чого випливає, що світ в своїй основі логічний, існує і розвивається за законами, внутрішньо властивим мисленню, розуму.
мислення і розум розглядаються Гегелем як незалежна від людини і людства абсолютна сутність природи, людини, всесвітньої історії
мислення знаходиться не поза світом, а в ньому самому, як його внутрішній склад, що виявляється у всьому різноманітті явищ дійсності
Гегель розглядає мислення (абсолютну ідею) не як процес пізнання, що розвивається безупинно, що переходить від одного щабля до іншого, вищого
Існує три етапи розвитку абсолютної ідеї: 1) до виникнення природи і людини, коли абсолютна ідея перебуває поза часом і простором у стихії “чистого мислення” і виступає системою логічних понять та категорій, як система логіки; 2) це духовне начало із себе породжує природу, яку Гегель називає “інобуттям ” абсолютної ідеї; 3) третій етап розвитку абсолютної ідеї – це абсолютний дух. На цьому етапі абсолютна ідея залишає створену природу і повертається до самої себе, але вже на основі людського мислення (самопізнання ідеї).
Ці три етапи сформувались у Гегеля в самостійні складові частини його філософської системи: логіку, філософію природи та філософію духу [детальніше про них вже згадувалось]
абсолютна ідея є не тільки початком, але й змістом усього світового процесу, що розвивається, абсолютне повинно бути осмислене не тільки як передумова всього існуючого, але і як його результат, тобто вищий щабель його розвитку. Цей вищий щабель розвитку “абсолютної ідеї” складає “абсолютний дух” – людство, людська історія
Зміст мислення (зміст науки), на думку Гегеля, є йому одному (лише мисленню) властивий зміст, воно не отримано ззовні, а породжено мисленням.
людське мислення є лише одним з проявів деякого абсолютного, поза людиною існуючого мислення – абсолютної ідеї, тобто Бога
Розумне, божественне, дійсне, необхідне збігаються один з одним усе дійсне розумне, усе розумне дійсне
Основна форма мислення – поняття. Воно “є початком усякого життя” і являє собою “безкінечну творчу форму, що укладає усередині себе всю повноту всякого змісту і служать водночас його джерелом”.
не мислення відбиває буття, а буття являє собою втілення мислення, поняття, ідеї
Висновок: Отже, вихідний пункт гегелівської філософської системи – ідеалістичне ототожнення мислення і буття, зведення всіх процесів до процесу мислення. Дійсна історія зводиться до історії пізнання, а ріст і поглиблення знань про світ розглядаються як розвиток самої дійсності. Гегель обожнює процес пізнання, здійснюваний людством, видаючи його за божественне самопізнання, а також за пізнання людством Бога і тим самим самого себе.