Патристика

Патристика — у філософії загальна назва напряму, заснованого так званими отцями церкви.

Філософія Середньовіччя не тільки започатковується в античному світі, а й має в його межах свою класику — і саме нею є патристика. В історії філософії це поняття використовується для позначення християнських теологічних та філософських вчень 1-8 століть, коли їхні представники — Тертуліан, Климент Александрійський, Ориген, Августин захищали християнську доктрину від філософії язичників, іудейського світогляду, державної влади, яка спиралася на міфологічні уявлення про дійсність. З 3 століття патристика, навпаки, починає пристосовуватися до теоретичної форми світогляду — філософії, використовує неоплатонізм для обґрунтування християнського віровчення.

Каппадокійські отці церкви.

Відносини між церквою та імператорською владою у Східній частині Римської імперії вже з самого початку суттєво відрізнялися від тих, що були на Заході. Церква тут постійно відчувала залежність від світської влади. Це не могло не вплинути і на розробку відповідних теоретичних положень. Найбільш відомими богословами Східної церкви були: брати Василь Великий (329-378 рр.) та Григорій Ніський (331-394 рр.), а також їх приятель з юнацьких років Григорій Богослов (328-390 рр.). Хоча каппадокійські отці церкви, так само як і їх послідовники, займалися переважно питаннями теології, разом з тим вони неодноразово зверталися до проблеми співвідношення влади світської та церковної, а відтак і до питання духовної свободи людини. В загальних рисах розглянемо їх погляди.

Розмірковуючи про державну владу та релігійну свободу Василій Великий наголошує на тому, що влада імператора походить від Бога, тому їй слід у всьому підкорятися. Якщо ж вона приносить зло, то не Бог є її причиною,

а свобода, яка дарована людям, якою вони не вміють належним чином користуватися. Разом з тим, Василій Великий не перестає при цьому закликати світську владу та суди до милосердя. Василій Великий малює образ розумного і богобоязкого правителя. Ця тема згодом стала популярною в політичній філософії.

Григорій Ніський у своїх поглядах наслідував свого старшого брата, хоча спеціальних праць з питань взаємовідносин світської та церковної влади у нього немає.

Аналогічні погляди були у Григорія Богослова. Він був безумовним прихильником ідеї природнього панування та підкорення, яке існує як в суспільстві, так і в церкві.

Найбільш вагомий внесок у розвиток християнської філософії вніс молодший брат Василя Великого - Григорій Ніський (335-394 рр.), Колишній єпископом р. Ніси.

Розробляючи систему християнського богослов'я, "каппадокійці" прийшли до висновку, що кращим засобом тлумачення догматичних істин є філософія. З їхньої точки зору сили розуму повинні допомогти зміцненню християнської віри. Як філософської бази теології вони використовували принципи неоплатонізму.

Особливе значення каппадокійські Отці Церкви надавали обгрунтуванню догмату Святої Трійці. Григорій Ніський, спираючись на неоплатонічне вчення, стверджував, що три особи Святої Трійці мають єдину Божественну сутність, але своє вираження знаходять в трьох іпостасях. Божественна сутність виражає єдність Бога й існує як би самостійно, але разом з тим однаково присутня в кожній зі своїх іпостасей. Інакше кажучи, кожне з осіб Трійці як би відділені одна від одної особи, але їх об'єднує єдина сутність.

Зусиллями Григорія Ніського у християнській теології закріпилося і уявлення про Бога, як нематеріальну, безсмертну і непізнавану істоту. Адже, навіть незважаючи на всі свої філософські докази істоти Трійці, Григорій Ніський приходив до висновку про те, що Бог, в принципі, непізнаванне. І Символ Віри - це в кінцевому підсумку не предмет людського знання, а предмет віри, бо справжнє співвідношення трьох Божественних іпостасей є не стільки розумом, скільки вірою.

У зв'язку з таким трактуванням Божественного задуму, у Григорія Ніського виникає і оригінальне на ті часи на ті часи пояснення сенсу людського існування на землі - людина повинна самостійно прагнути до справжнього усвідомлення Божественного в собі. "Міра того, наскільки ви здатні пізнати Бога, в вас самих", - стверджує Батько Церкви.