1.Значення та функціонально-галузева структура лісопромислового комплексу.

25.1. Структура і значення

Лісопромисловий (лісовиробничий) комплекс охоплює лісове господарство, деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну і гідролізну промисловості. Продукція одного виробництва є сировиною для іншого. Лісозаготівельні підприємства дають деревину для лісопильних заводів. Пиломатеріали — вихідна сировина для меблевих фабрик. Відходи лісозаготівлі і деревообробки використовують у лісохімії. Тому вигідно створювати лісохімічні комбінати, де послідовну обробку деревини можна поєднувати з повною переробкою відходів.

Нині господарське значення деревини в нашій країні дуже велике. Це пов'язано як з обмеженими місцевими її ресурсами, так і з широким використанням у різних галузях господарства. Деревина широко застосовується в будівництві, різних галузях промисловості, на транспорті, в сільському господарстві. Це пов'язано з цінними і дуже різноманітними властивостями деревини різних порід дерев.

Значення лісопромислового комплексу зростає і у зв'язку з необхідністю різкого збільшення виробництва в державі різноманітних пакувальних матеріалів, виготовленням високоякісного паперу для друкування грошей та інших цінних паперів тощо.

25.2. Лісове господарство (лісозаготівельна промисловість)

Ліси в Україні використовуються не лише для заготівлі деревини. Вони відіграють ґрунтозахисну, водоохоронну роль, є "легенями" великих міст. Лісові ресурси нашої країни обмежені.

Основні масиви лісу зосереджені в Карпатах, на Поліссі, в горах Криму. Поширені такі цінні породи дерев, як бук, дуб, сосна, ясен, ялина, смерека.

Нині лісистість території України становить 14,3 %, а приріст лісистості — лише 0,1 % на рік.

У Карпатах і на Поліссі заготовляють понад 90 % всього лісу України. Це становить щорічно близько 14,5 млн.м³ деревини. З інших країн ввозять за цей час 21—22 млн.м³ лісу. Отже, Україна щорічно споживає приблизно 36 млн.м³ деревини. За межі нашої держави за рік вивозиться близько 1 млн.м³деревини бука і дуба.

Головне завдання лісового господарства — поліпшувати екологічну ситуацію і сприяти забезпеченню держави лісовими ресурсами. Для виконання цього завдання треба садити багато лісу, плантаційно його вирощувати, зменшувати лісопиляння, раціональніше і повніше використовувати деревину.

25.3. Деревообробна промисловість

Розміщена в Україні досить рівномірно, хоч у сировинних районах (Карпати і Полісся) концентрація її підприємств вища. В районах лісорозробок і біля них великими центрами деревообробної промисловості є Рахів, Ясиня, Хуст, Ужгород, Перечин, Великий Бичків, Мукачеве (Закарпаття), Львів, Івано-Франківськ, Костопіль (Рівненська область), Луцьк, Житомир, Чернігів, Шостка (Сумська область).

За межами зон лісорозробок, у значних промислових центрах і транспортних вузлах (Київ, Донецьк, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг,Дніпродзержинськ, Херсон) також надовізній сировині працюють великі деревообробні підприємства.

Виробництво деревостружкових плит налагоджено в Києві, Тересві і Сваляві (Закарпаття), Надвірній (Івано-Франківська область) і Костополі.

Деревоволокнисті плити випускають у Вигоді (Івано-Франківська область) та в Оржеві (Рівненщина).

Значна частина підприємств будівельних матеріалів знаходиться в сировинних районах — Брошнів (Івано-Франківська область), Ківерці (Волинська область), Коростень (Житомирщина), Свалява, Костопіль, Чернівці.

Підприємства меблевої промисловості орієнтуються у своєму розміщенні переважно на споживача. Тому меблі виробляють здебільшого у великих містах — Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Луганську або поблизу них. Багато підприємств меблевої промисловості працює і в лісопромислових районах (Івано-Франківськ, Мукачеве, Ужгород, Житомир). Останнім часом в усіх регіонах країни з'явилися приватні майстерні й заводи, що виготовляють меблі.

У великих містах і довкола них створюються все нові приватні підприємства деревообробної промисловості. Вони виготовляють за новітніми іноземними технологіями вікна та двері, паркет і вагонку, дерев'яні панелі тощо. Асортимент і якість продукції постійно зростають. Відбувається і подальша територіальна конкуренція виробництва з наближенням його до масового споживача.