20. Організаційна структура нбу

Конституція України та Закон «Про Національний банк України» передбачають дворівневу систему органів управління центральним банком — Рада Національного банку і Правління Національного банку.

Рада Національного банку України складається з Голови Національного банку та чотирнадцяти членів. Голова Національного банку входить до складу Ради за посадою. Члени Ради здійснюють свою діяльність на громадських засадах. Сім членів Ради призначає Президент України, а ще сім членів - Верховна Рада України. Закон установлює певні вимоги до осіб, що призначаються членами Ради Національного банку.

Другий керівний орган НБУ— Правління. Правління НБУ очолює Голова НБУ. Правління Національного банку складається з одинадцяти осіб: Голови НБУ, заступників Голови НБУ та керівників структурних підрозділів НБУ, що забезпечують виконання НБУ основної функції.

Організаційна структура Національного банку формується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням і являє собою сукупність підрозділів і схем розподілу між ними функцій та повноважень, які покладені на центральний банк, а також систему взаємовідносин між його підрозділами.

Організаційна структура Національного банку України має функціонально-територіальний характер. Вона складається із центрального апарату, який функціонує у м. Києві, територіальних управлінь в Автономній Республіці Крим, м. Києві і Київській області та 23 обласних центрах України.

21. Суть, цілі та принципи діяльності банків в умовах ринкової економіки.

Аналіз історії банківської справи, сутності та механізму банківської діяльності дозволяє віднести до базису діяльності банку комплекс із трьох посередницьких операцій:

• залучення грошових вкладів;

• надання кредитів і створення платіжних засобів;

• здійснення розрахунків між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку. Перелічені операції є базовими, вони створюють первинну сферу банківської діяльності.

Отже, комплекс із трьох базових операцій - депозитних, кредитних і розрахункових - створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

Банк – це універсальне фінансове підприємство, що здійснює професійне управління ресурсами суспільства в їх грошовому виразі й виконує відповідні специфічні функції в економіці на законній підставі та під юрисдикцією державних органів, що забезпечують регулювання та контроль банківської діяльності.

Банки виконують в ринковій економіці наступні функції:

• посередництво в кредиті;

• посередництво в платежах;

• мобілізація грошових доходів та заощаджень і перетворення їх в капітал;

• створення кредитних знарядь обігу (банкнот, чеків, векселів), що заміняють металеві гроші.

22. Види комерційних банків.

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками:

За формою власності:

• державні;

• акціонерні;

• кооперативні.

За масштабами операцій:

• роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура);

• оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.

• За наявністю мережі філій: багатофілійні, малофілійні та безфілійні.

• За розміром статутного капіталу та від величини активів: малі, середні, великі та найбільші.

• За масштабами діяльності банки поділяють на місцеві, регіональні, міжрегіональні та міжнародні.

• За структурною будовою виділяють системоутворюючі та інші банки. За законом України системоутворюючий банк – це банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов'язань банківської системи. Виходячи з такого визначення в Україні немає системоутворюючих банків.