1.5. Температурний графік якісного регулювання опалювального навантаження.

Цей графік будується на припущенні постійної витрати води в системах опалення на протязі всього опалювального сезону. Регулювання відпуску теплоти здійснюється зміною температури води в подавальній магістралі теплової мережі. Кінцевою задачею регулювання є підтримка незмінної заданої температури у приміщенні за рахунок тепловіддачі нагрівальних приладів. Тепловіддача нагрівальних приладів повинна відповідати тепловим втратам через огороджуючи конструкції споруд, тобто через стіни, вікна, перекриття верхнього поверху і підлогу першого поверху.

Рівняння температурного графіку для безпосереднього приєднання:

(1.10)

(1.11)

де - температури води в подавальній магістралі теплової мережі при будь-якій температурі зовнішнього повітря та при розрахунковій температурі зовнішнього повітря, ( приймають 150 ºС) ºС;

- температури води в зворотній магістралі теплової мережі при будь-якій температурі зовнішнього повітря та при розрахунковій температурі зовнішнього повітря, ºС ( приймають 70 ºС);

- поточне та розрахункове значення (відповідно до міста заданого варіантом) температур зовнішнього повітря, ºС.

Рисунок ТИТАР стр 109.

Розрахунок та вибір обладнання теплових пунктів.

До основного обладнання теплових пунктів відносяться центр обіжні та водоструйні (елеватори) насоси, водо-водяні підігрівачі, грязевікі, баки-акумулятори, деаератори.

4.1. Розрахунок підігрівачів для опалення та гарячого водопостачання.

В сучасних теплових пунктах дуже часто використовуються пластинчаті підігрівачі. Ці теплообмінні апарати уявляють собою рамну конструкцію на яку набирається задана теплообмінна поверхня (рисунок Лунін стр 36 рис 1.32). Основним елементом цих теплообмінних апаратів є пластини, які от штамповані зазвичай з нержавіючої сталі. Їх встановлюють та закріпляють на станіні, і вони утворюють „пакет”. Поверхня пластин має виступи, які утворюють канали між пластинами. По пластинам тонкими шарами протікають теплоносії. Шари теплоносіїв (що гріє та що нагрівається) чередуються між собою (рисунок Лунін стр 37 рис 1.33), тому теплообмін у кожного шару відбувається через обидві обмежуючі поверхні. Група пластин, що утворює систему паралельних каналів, в яких кожний теплоносій рухається в одному напрямку, складає пакет.

(рисунок Лунін стр 36,37 рис 1.32, 1.33).

Таблиця 4.1.

Основні розміри пластин теплообмінних апаратів.

Параметри	Поверхня теплообміну, м2
	0,2	0,3	0,5	0,6	1,3
Габаритні розміри, мм довжина ширина товщина	650 650 1,2	1370 300 1,0	1370 500 1,0	1375 660 1,0	1392 640 2,0
Еквівалентний діаметр каналу, м Поперечний переріз каналу, м2 Приведена довжина каналу, м Вага, кг	0,0076 0,0016 0,45 5,0	0,0080 0,0011 1,12 4,04	0,0080 0,0018 1,15 6,42	0,0074 0,00262 0,893 7,67	0,0115 0,00368 1,91 14,35

В загальному випадку розрахункова продуктивність водо-водяного підігрівача визначається на основі рівняння теплового балансу, без врахування втрат теплоти:

,

де G_п, G_м – витрата первинної (мережної) та вторинної (місцевої) води кг/с;

с_п, с_в – теплоємності первинної (мережної) та вторинної (місцевої) води Кдж/(кгК);

- температури первинної води на вході та на виході з підігрівача, °С;

- температури вторинної води на вході та на виході з підігрівача, °С;

Поверхня нагріву теплообмінного апарату визначається за формулою:

,

де Δt – середньо логарифмічний температурний напір, °С;

k – коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м²К).

Середньо логарифмічний температурний напір при прямот оці чи противотоці розраховується за формулою:

,

де Δt_б та Δt_м – більша та менша різниці температур мережної та місцевої води на кінцях підігрівача.

Коефіцієнт теплопередачі теплообмінного підігрівача можна визначити за формулою:

,

де β₁ – поплавковий коефіцієнт, що враховує нерівномірність розподілу поля швидкостей у прохідному перерізі (приймається β₁=0,92...0,95).

β₁ – поплавковий коефіцієнт, що враховує забруднення поверхні теплообміну (приймається за графіком (рисунок стр 316 Водяніе тепловіе сеті)).

α_п – коефіцієнт тепловіддачі від первинної води до пластини, Вт/(м²К);

α_в – коефіцієнт тепловіддачі від пластини до вторинної води, Вт/(м²К);

δ_ст – товщина пластини, мм;

λ_ст – теплопровідність пластини, Вт/(мК).

Коефіцієнти тепловіддачі α_п,α_в можна розрахувати за слідуючою формулою:

де А – температурний добуток, (визначається по табл 4.2.);

ω – швидкість води у каналі, м/с;

d_е – еквівалентний діаметр, м.

Таблиця 4.2.