2.1 Електричний чиказький блюз. Революція у світі губних гармонік.
Чиказький блюз у сорокових роках стояв на порозі важливих змін - він електризувався. Музика вимагала більшої гучності, напору й дохідливості. Мадді Уотерс та інші піонери післявоєнного чиказького блюзу узялися за електрогітари. Таким чином, якщо вся група грає голосно, те потрібно якось підсилити й звук гармоніки. Рішення найшлося швидко. По одній із численних блюзових легенд першим харпером, що використовували мікрофон і гітарний підсилювач для звуку рівносильного по гучності електрогітарі був Snooky Pryor, але варто помітити, що дуже часто він сам і був розповсюджувачем цих слухів. Музична промисловість не випускала мікрофонів для гармонік, тому виходом з положення для музикантів було використання дикторських мікрофонів для радіо, військових мікрофонів й інших, що використалися для людського голосу. Самими популярними моделями, що дотепер не перетерпіли істотних змін, були й залишаються Green Bullet і Astatic JT-30.
Іншого такого "практичного" інструмента не знайти: по-перше, гармошка не вимагає постійного настроювання й витрат на нові струни, як, приміром, гітара. По-друге, інструмент мініатюрний, грай де й коли хочеш. Це – якщо у будинку. А для того, щоб працювати на концертах, які сьогодні, як правило, електрифіковані, професійним, як вони себе називають, "харперам" (від одного зі значень англійського слова harp - губна гармошка) необхідно знати, що відбувається зі звуком їхнього інструмента після перетворення в електричний сигнал.
Існує два традиційних способи взаємодії виконавця й мікрофона при записі губної гармошки:
Виконавець перебуває перед мікрофоном.
Виконавець тримає мікрофон у руках, разом з гармошкою.
Перебуваючи перед мікрофоном, виконавець використає долоні як звукоутворюючий резонатор, а також іноді перекриває ними прямий сигнал гармоніки в мікрофон. У цьому випадку прийом нагадує гру із сурдиною на мідні духові. Для цього випадку досить гарний старенький ламповий Neumann U57, що надає шляхетну теплоту іноді різкому звуку гармошки або AKG C12, якщо хочеться підкреслити рух рук.
Мікрофон, що перебуває в руках у виконавця, звичайно включають у комбо - підсилювач і для цього традиційно використають Shure 520D. Цей легендарний мікрофон, прозваний «Green Bullet» за свій зовнішній вигляд, справно служив таким майстрам блюзу «Чиказького стилю» як Little Walter, Sonny Boy Williamson, Walter Horton, Sugar Blue, і іншим. У нас такого мікрофона ні, а тому використовуєм звичайний Shure SM58. З комбика знімаємо звук тим же Neumann U57 або AKG C414. Хоча, якщо віддавати належне традиції, це повинен бути Shure SM57.
Технічне забезпечення для озвучування гармошки складається як мінімум з мікрофона й системи посилення. З одного боку, "електрифікація" гармошки потрібна, щоб перекричати інші інструменти в ансамблі - ідентично посиленню вокалу. З іншого боку - щоб не просто підсилити, але змінити звучання, знайти специфічне темброве фарбування. Такий підхід набагато цікавіше, адже отриманий результат стає невід'ємною частиною звучання даного виконавця, його "фішкою".
На зорі застосування перших підсилювачів якість їхнього звуку були сумнівним і не дозволяло досить могутньо підсилити звук гармошки в порівнянні з гітарами й барабанами. В Америці деякі харпери післявоєнних років намагались самостійно щось зробити в цьому напрямку за допомогою гітарних підсилювачів. Піонерами були Little Walter, Snooky Pryor - і вони стали зірками, не в останню чергу завдяки звучанню, що підкреслює їхню музичну індивідуальність. Звичайно, головним є виконавська майстерність, над удосконалюванням якої потрібно працювати, працювати й ще раз працювати, як заповів великий Левинбук... Навіть сама суперсучасна техніка не зробить звук класним, однак про деякі тонкості застосування мікрофонів і підсилювачів, які визначають характер звучання гармошки на концертах, краще знати заздалегідь, щоб не викинути гроші на вітер, купивши невідповідну техніку.
Питання "який використати підсилювач?" . Скажемо тільки, що харпери переважають лампові підсилювачі, які звучать більш тепло. Одна із широко використовуваних моделей - Fender Blues Junior, щодо недорогої й досить потужний підсилювач. Також важливим є вибір мікрофона. Перше, на що варто звернути увагу - тип мікрофона, точніше, перетворювача звукової хвилі в електричний сигнал. Для озвучування губної гармоніки застосовуються спеціалізовані мікрофони трьох типів: динамічні (Dynamic), п'єзоелектричні (Crystal) і конденсаторні/електретні (Condenser/Electret), у кожного з яких є свої плюси й мінуси.
У динамічних мікрофонах звук перетвориться в електрику, змушуючи коливатися діафрагми (мембрани), з якої жорстко зв'язана котушка індуктивності (звукова котушка). Рух котушки в полі постійного магніту породжує на кінцях обмотки електрику, по напрузі пропорційне амплітуді звукової хвилі. (Мал.1. Принципова схема динамічного мікрофону.)
Дія п'єзоелектричних перетворювачів (мікрофонів) засновано на п'єзоелектричному ефекті - появі електричних зарядів на гранях деяких кристалів, зокрема, кварцу, сегнетової солі та ін. при дії на них у певному напрямку стискаючої або сили, що розтягує. Простіше говорячи, коливання мембрани передаються через механічний "підсилювач", службовець одночасно кріпильними арматурами, платівці з п’езоелектріку, а та "випускає" пропорційна кількість електрики. (Мал. 2).
Назва конденсаторних мікрофонів говорить сама за себе. Електричний конденсатор - це система із двох провідників, розділених ізоляцією з властивістю накопичувати електричний заряд при подачі на них напруги. У випадку з мікрофоном одним провідником є рухлива діафрагма з полімеру, покритого металом, другим - нерухома пластина. Через діафрагма рухається, змінюється ємкісний опір системи, що перетворюється в зміну напруги на виході перетворювача (спрощено). Конденсаторний мікрофон сам не виробляє електрики, а "усього лише" змінює вихідну напругу пропорційно силі тиску звукової хвилі на діафрагму - це варто враховувати. Електретний мікрофон є часткою случаємо конденсаторного, але більше мініатюрним і менш енергоємним.
(Мал.3.)
Тепер про те, які якості проявляють мікрофони різних типів та як це співвідноситься із грою на гармоніці. У кожному разі чим ширше діапазон робочих частот мікрофона й чим менше нерівномірностей амплітудної характеристики, тим природніший передається тембр гармошки, як, втім, і будь-якого іншого джерела звуку. У специфікації професійних мікрофонів діаграма амплітудно-частотної характеристики приводиться обов'язково - у вигляді такої "розочки". Формально більше широким діапазоном робочих частот володіють конденсаторні мікрофони, однак прогрес не стоїть на місці. Застосування нових магнітних (для динамічних мікрофонів) і керамічних (для п’езоелектриків) матеріалів привело до появи дуже "просунутих" по цьому параметрі моделей (див. таблицю).
Чим вище вихідний рівень, тим менше шумів у мікрофонному сигналі, звучання джерела могутніше, як втім, і ймовірність виникнення акустичного зворотного зв'язку при наближенні до сценічних моніторів або порталів. У силу конструктивних особливостей конденсаторні мікрофони мають більший вихідний рівень, а п'єзоелектричні - слабким. Деякі виробники компенсують це за допомогою передпісилювачів, що входять у комплект поставки мікрофонів.
Про такий параметр, як імпеданс, потрібно знати не конкретну величину, а порядок (високий або низький). Для чого? Вихідний імпеданс мікрофона повинен відповідати вхідному імпедансу наступного пристрою в ланцюжку, інакше можливі втрати як звук. Скажемо, системи звукопідсилення (портали) мають низький імпеданс (менш 200 Ом), і подавати на них сигнал можна більше довгими кабелями. А гітарні підсилювачі й педалі ефектів мають високий вхідний імпеданс й "сильно пручаються", спотворюючи звучання невідповідного по імпедансі мікрофона. "На око" імпеданс можна з великими долями ймовірності визначити так: якщо в пристрої вхідні гнізда типу Jack 6,35 мм - імпеданс високий, а якщо XLR - низький. Чому більшість звичайних, "не харпових" динамічних вокальних мікрофонів не призначені для гармошки? Тому що багато хто з харперів користуються гітарними підсилювачами, а вокальні мікрофони повинні підключатися до звукового тракту з низьким імпедансом (і те в них XLR!).
Однак ще більш важливим для роботи з гармошкою є такий параметр, як вага: чим він менше, тим комфортніше, адже харпери тримають мікрофон у руці або прикріплюють до корпуса гармоніки. Деякі переваги дають такі дріб'язки, як убудований регулятор рівня й вимикач, що дозволяють оперативно зменшувати гучність при виникненні зав'язки й мінімізувати шум у паузах. (Мал.4.)
Розділ III. Озвучування гітар.