КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
Інститут кіно і телебачення
Кафедра кіно-телемистецтва
КУРСОВА РОБОТА
На тему:
”ОЗВУЧЕННЯ БЛЮЗОВОЇ ГРУПИ НА ЖИВОМУ КОНЦЕРТІ.”
Робота студента III курсу
Групи ТБЗ – 56к
Луценка Є.В.
Науковий керівник
Папченко В.П.
КИЇВ – 2009
ЗМІСТ
Вступ............................................................................................................
Розділ I. Історія блюзу..............................................................................
1.1 Класичний блюз......................................................................................
1.2 Ритм-енд-блюз............................................................................................
Розділ II. Харп – блюзовий музичний інструмент......................................
2.1 Електричний чиказький блюз. Революція у світі губних гармонік..........
2.2 Запис гармонік. Вибір мікрофонів.........................................................
Розділ III. Озвучування гітар.....................................................................
3.1.Електрогітара..............................................................................................
3.2. Бас-гітара.......................................................................................................
Розділ IV. Барабани..............................................................................................
Бас-барабан........................................................................................
Малий барабан...................................................................................
Томи.................................................................................................
Хай-Хет.............................................................................................
Верхні мікрофони............................................................................
Розділ V. Вокал...................................................................................................
Розділ VI. Фортепіано та ограни в блюзі.....................................................
Висновок....................................................................................................
Додатки..................................................................................................................
Література............................................
Вступ
Актуальність теми дослідження. У кінці 19 століття в південних штатах Америки співали все. Співали індіанці свої гортанні, протяжливі пісні, що озиваються уханням сови, криком яструба й вовчим виттям. Співали білі стародавні балади своєї милої далекої Європи, які звучали під неголосний акомпанемент гітари й банджо, які тепер називаються «кантрі». Співали й афроамериканці. Але дуже різні пісні. Благочестиві, релігійні люди співали пісні божественні госпел і спірічуэлс, у яких оспівування милості християнського Бога носило явний відбиток африканських вокальних традицій. Працівники, що забирали бавовну і рубали ліс, співали «уорксонги» й «хаулери», де робочий ритм був основою для летючого у далечінь довгого протяжливого вигуку. На сільських вечірках співали регтайми як під гітару, так і під фортепіано в тих щасливі й «неймовірно багатих» будинках, де воно було. «А блюз?», запитаєте ви. А блюз ще не з'явився. Він поки лише незримо був присутній у всім перерахованому вище. Але до його «офіційного», задокументованого істориками, народження - залишалося зовсім небагато...
Мета дослідження: Проаналізувати визначення своєрідності блюзової музики і блюзового ансамблю, як неповторного явища, яке завдяки своєму складу та звучанню несе в собі унікальну інформацію та доносить її до слухача, звідси – висвітлення особливостей і можливостей складу блюз-групи, формування ефективних умов її роботи на сцені.
Завдання дослідження:
Визначити поняття «блюзовий ансамбль» та його структуру.
Дати аналіз усім складовим ансамблю.
Проаналізувати можливості коректного озвучування блюзової групи.
Простежити за процесом формування тракту від сцени до слухача.
Об’єкт дослідження: блюзовий ансамбль, його основні складові і особливості озвучення на сцені.
Предмет дослідження: блюзова група, як живий організм, структура та фактори, що впливають на її формування та звучання .
Метод дослідження: аналіз літератури, спостереження за виконавцями - оркестрантами під час репетицій та концертних виступів, узагальнення світового досвіду.
Розділ I. Історія блюзу
Блюз по своїй суті є не відгалуженням джазового жанру, а цілком самостійним музичним жанрів, розквіт якого довівся на 60-70 роки. Історія блюзу починається в 20 сторіччі й при цьому тісно переплітається з історією джазової музики. Блюз, так само як і джаз, був споконвічно музикою афроамериканців з Гетто, і в ньому просто описувалися будень простої людини, що не може себе знайти, у нього немає роботи, йому нема чого їсти, і тому він робить безліч різноманітних злочинів і у підсумку гине від очманілої кулі або на електричному стільці. Історія блюзу досить коротка, але при цьому дуже складна.
Музичне значення блюзу таке, що воно передає суть переживань і внутрішнього стану душі людини, що співає блюз. Слово «блюз» споконвічно позначало стан нудьги, депресії або меланхолії людини. Саме цими емоціями й наповнені всі блюзові композиції. Цей жанр був зовсім не популярний аж до 1900 року. Всі виконавці блюзу намагаються навмисно викликати в себе стан тужливого очікування й самітності, тому що вірять, що саме в цьому стані блюз виконується найкраще. Саме тому слово «блюз» означає не тільки музичний жанр, але й гостру тугу.
1.1 Класичний блюз.
Можна сказати, що формування класичного блюзу завершилося десь в 20-х роках XX століття з появою ансамблів, що виконувала блюзи. У ньому затвердилися характерні риси, успадковані від музики афро-американських негрів, і чітко визначилася 12-тактова форма й гармонійний супровід. У цей період блюз поступово виходить із африканських гетто й переходить у форму шоу-бізнесу. Примітно, що в цей період було повальне захоплення вокалістами-жінками, що співають блюз. В 1920 р. чорношкіра Мемі Сміт (Mamie Smith) записала на грамплатівку свій «Crazy Blues» і, на превеликий подив, платівка мала небувалий комерційний успіх. Фірми грамзапису, зачувши прибуток, накинулися на нову музику. Саме до 1921 р. формується тенденція й починається її реалізація в наступні 12 років. Почався блюзовий бум.
У цей період, серед усього напливу «модних» блюзових виконавиць прийнято виділяти, насамперед Ма Рейні (Ма Rainey), що закінчила виступати в 1935 році; Бессі Сміт (Bessie Smith), що вважалася критиками віхою в епосі блюзу. Незалежно від моди на виконавців і музику, публіка завжди дуже любила її, але її занепад відбувся до 30-м років. Востаннє вона записувалася в 1933 р., але, за свідченням Д. Л. Колліера, «це була вже скоріше данина минулому». Занепад жіночого класичного блюзу доводиться на 30-і роки. Можна відзначити двох провідних виконавців цього періоду Джо Тернера (Joe Turner) і Джиммі Рашінга (Jimmy Rushing). Джо Тернер був знаменитий своїми швидкими блюзами, які він не стільки співав, а як би кричав на тлі енергійного фортепіанного акомпанементу в стилі «буги-вуги». Більшою популярністю користувався Джиммі Рашінг, що був провідним вокалістом оркестру Каунта Бейсі (Count Basie) з 1935 по 1948 р. Легендарною фігурою традиційного блюзу був і залишається Роберт Джонсон (Robert Johnson), гітарист і співак, що загинув в 27-літньому віці, але, що встиг у кінці 1920-початку 1930-х рр. записати біля тридцяти пісень, і в їхньому числі Перехрестя (Crossroads), практично обов'язковий номер у програмі блюзменів наступних поколінь. У деяких піснях: «Walking Blues» (« Блюз, Що Гуляє,»), «Crossroad Blues» («Блюз Перехрестя»), «If I Had Posession Over Judgement Day» («Володій би я чимось під час Судного дня») - Джонсон звучить як дійсний рок-н-ролльний бенд, так само повноважно, як перші групи Елвіса або Боба Ділана й могутніше їх. «Однак погляд на нього як на першого рок-н-рольщика тільки ще починає формуватися», - так характеризує Р.Джонсона американський музикант Грій Маркус. Творчість Р.Джонсона сильно вплинуло на формування виконавської манери таких грандів року, як Мік Джаггер й особливо Ерік Клаптон, що використала теми блюзів Джонсона у своєму репертуарі.
Серед інших відомих виконавців цього часу можна назвати Чарлі Паттона (Charley Patton), Блайнд Лемона Джефферсона (Blind Lemon Jefferson), Джона Сліпі Істіза (John Sleepy Eastes), Биг Білла Брунзі (Big Bill Broonzy). Найчастіше блюзмени брали виразні прізвиська, як наприклад, уже згадувані імена: «Сліпий Лимон» Джефферсон, «Соня» Істіз, «Великий Білл» Брунзи й т.п.