Билет №51

Питання 1. Класифікація витрат виробництва за статтями калькуляції.

Осуществляют группировку затрат по калькуляционным статьям.

Выделяют следующие кулькуляционные статьи:

Сырье и материалы, за вычетом реализуемых отходов.

Покупные полуфабрикаты и комплектующие изделия.

Топливо и энергия на технологические цели.

Основная заработная плата производственных рабочих.

Дополнительная заработная плата производственных рабочих.

Отчисления на социальные нужды.

Износ инструмента и приспособлений целевого назначения и прочие специальные расходы.

Расходы на содержание и эксплуатацию технологического оборудования.

________________________

Итого технологическая себестоимость

Цеховые расходы.

________________________

Итого цеховая себестоимость

Общезаводские производственные расходы. Итого производственная себестоимость

Внепроизводственные расходы.

________________________

Итого полная себестоимость

В калькуляции себестоимости материальные затраты топлива и энергии, покупные полуфабрикаты и комплектующие изделия являются прямыми затратами и включаются по действующим нормам расхода и ценам на изделие.Основная заработная плата производственных рабочих включает заработную плату на изделие, рассчитанную по трудоемкости или отработанному времени расценки и тарифными ставками. Дополнительная заработная плата учитывает оплату за неотработанное время.

Отчисления на социальные нужды включают социальное страхование, пенсионный фонд, фонд занятости, обязательное медицинское страхование и осуществляется в соответствии с действующим законодательством.

Износ инструмента и приспособлений целевого назначения и прочие специальные расходы включаются в себестоимость продукции ежемесячно в зависимости от нормативного срока службы инструмента и оснастки.

Расходы по содержанию и эксплуатации оборудования являются комплексными затратами, они включают:

расходы на содержание оборудования и оплата труда рабочих, занятых обслуживанием оборудования, обязательные отчисления, затраты на ремонт и амортизацию;

возмещение износа малоценных и быстроизнашивающихся инструментов и расходы по их восстановлению;

прочие расходы.

Расходы на содержанию и эксплуатации оборудования (РСЭО) могут включаться в себестоимость пропорционально основной заработной плате основных производственных рабочих (ОЗПР) или методом сметных (нормативных) ставок, рассчитанных на основе коэффициенто-машино-часов. Сметная ставка - это величина расходов на содержание и эксплуатацию оборудования за час работы оборудования, на котором изготавливается изделие.

Расчет производится в следующем порядке. По каждому цеху технологическое оборудование объединяется в однородные группы. По ним устанавливается величина эксплуатационных затрат на час работы оборудования. По каждому изделию (детали, узлу) нормируется время, затрачиваемое на обработку (операции) по данному виду технологического оборудования. В соответствии с этим временем в калькуляцию включаются затраты по содержанию и эксплуатации технологического оборудования на данное изделие.

Цеховые расходы включают:

• фонд оплаты труда цехового персонала с отчислениями;

• содержание зданий, сооружений и инвентаря цехового назначения, включая страхование имущества, ремонт и амортизацию;

• расходы по рационализаторской и изобретательской работе;

• расходы по охране труда;

• возмещение износа малоценного и быстроизнашивающегося инвентаря; прочие расходы.

Цеховые расходы в себестоимость единицы продукции включаются пропорционально сумме основной зарплаты основных производственных рабочих и расходов по содержанию и эксплуатации оборудования.

К общепроизводственным расходам относят:

• затраты, связанные с управлением производства, в том числе фонд оплаты труда управленческого персонала с отчислениями, затраты на командировки, содержание и обслуживание технических средств и управления (ВЦ, узлов связи, средств сигнализации), оплата консультационных, информационных и аудиторских услуг, услуг банков, представительские расходы;

• расходы по подготовке и переподготовке кадров;

• расходы по испытаниям, опытам, исследованиям, содержание общезаводских лабораторий;

• расходы по охране труда;

• расходы по содержанию пожарной, военизированной и сторожевой охраны;

• общехозяйственные расходы - страхование, содержание, текущий ремонт и амортизация основных фондов общезаводского назначения;

• налоги, сборы и прочие обязательные отчисления.

В общепроизводственных расходах проходят затраты на оплату процентов по банковским кредитам в пределах ставки, установленной законодательством, а также износ по нематериальным активам, включающим патенты, лицензии, “ноу-хау”, программные продукты.

Коммерческие (внепроизводственные) расходы включают расходы по таре и упаковке, расходы по доставке продукции на станцию отправления, а также содержание персонала, обеспечивающего нормальную эксплуатацию у потребителя в пределах установленного срока.

Коммерческие непроизводственные расходы рассчитываются в процентах от производственной себестоимости (3-7%).

Питання 2. Техніко-економічні показники діяльності підприємства.

Сводные технико-экономические показатели работы предприятия

Годовой объем выпуска и реализации, шт

Годовой объем выпуска и реализации, грн.

Точка безубыточности, Шт

Точка безубыточности, грн.

Общее количество работающих, Чел

в том числе

производственных рабочих

вспомогательных рабочих

руководителей

специалистов

служащих

Выработка, шт

На одного работающего

На одного работника

На одного работающего

Среднемесячная заработная плата, грн.

одного работающего

одного рабочего Количество технологического оборудования, шт Балансовая стоимость оборудования, грн./ грн.

Суммарная мощность оборудования, кВт

Фондоотдача, грн./ грн.

Фондоемкость, грн./ грн.

Фондовооруженность, грн./ч

Коэффициент загрузки оборудования

Себестоимость одного изделия, грн

Себестоимость годового выпуска, грн

Прибыль предприятия, грн

Рентабельность,%

Тести

1. Індивідуальна собівартість визначає:

в) собівартість всієї продукції індивідуального виробництва;

2. Ціна продукції обов'язково включає наступні елементи:

г) прибуток і собівартість(?см таблицу)

3. Рентабельність продукції вимірюється:

б) у відсотках

4. Умовно-постійні витрати на виробництво всієї продукції при зросту обсягу виробництва:

в) залишаються без зміни.

Варіант 52 (М ЕП)

Питання 1. Форми та системи оплати праці на промисловиму підприємстві.

При визначенні розміру заробітку за основу розрахунку беруть або кількість виготовленої продукції належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів або годин, протягом яких працівник був фактично зайнятий на підприємстві.

Відрядна заробітна плата визначається кількістю та складністю виконаних робіт на підставі нормованих розцінок на одиницю роботи і застосовується за таких умов, коли можна визначити обсяг виконаної роботи чи виробленої продукції окремим працівником;

відрядно-преміальна заробітна плата передбачає, що заробіток робітника складається з відрядного заробітку та премії за виконання і перевиконання установлених планових кількісних і якісних показників;

Погодинна форма заробітної плати виражає залежність між її розміром та кількістю відпрацьованого часу працівником і застосовується за таких умов, коли відсутня можливість збільшення випуску продукції; коли необхідно забезпечити не кількість, а високу якість роботи; коли виробіток залежить не від виконавця, а від технологічного процесу

 Погодинна оплата праці включає наступні різновидності систем:

• проста погодинна оплата — заробіток робітника обчислюється шляхом множення годинних тарифних ставок, які відповідають тарифному розряду робітника, на кількість фактично відпрацьованого часу:

• погодинно-преміальна оплата - крім заробітку, обчисленого за часовими тарифними ставками за фактично відпрацьований час, робітнику додатково нараховується премія за досягнення певних показників.

Преміювання робітників-погодинників може бути разовим і постійним. Разове преміювання не пов’язане з постійними циклами виробництва і здійснюється у формі одноразових премій із зазначенням за що, з якого фонду, у якому розмірі і кому видається.

При бригадній погодинній формі оплати праці використо-вуються нормативні завдання.. Оплата праці робітників змішаного складу залежно від умов виробництва . Акордна система оплати праці є удосконаленим варіантом прямої відрядної та погодинної оплати праці. Вона характеризується тим, що загальну суму заробітної плати робітникам установлюють не за відпрацьований час чи обсяг виконаної роботи, а за кінцевими результатами роботи, за обсяг фактично виробленої продукції.

Оплата праці керівникам, спеціалістам і службовцям виробничих підприємств здійснюється за встановленими посадовими окладами згідно зі штатним розкладом з урахуванням застосовуваної системи стимулювання високоефективної роботи.

При безтарифній системі організації оплати праці зарплата кожного учасника трудового процесу підприємства є часткою працівника у суспільному фонді оплати праці.

Питання 2. Методики розрахунку вартості неминучих технологічних втрат.

Неминучі технологічні втрати через брак включаються до складу виробничої собівартості як інші прямі витрати і складаються з вартості остаточно за-бракованої внаслідок технологічних втрат продукції (вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, і витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

У бухгалтерському обліку втрати від браку на виробництві у вигляді витрат за остаточно забракованою продукцією, напівфабрикатів, вузлів, а також витрат, пов'язаних з виправленням браку, відображаються згідно з Інструкцією № 291 на рахунку 24 “Брак у виробництві”.

При документальному оформленні технологічних втрат і втрат від технічно неминучого браку підприємства мають право використовувати форми, розроблені безпосередньо на підприємстві та закріплені наказом про облікову політику

Правильне й кваліфіковане з економічної й технічної точки зору документальне оформлення операцій, пов'язаних з технологічними втратами й технічно неминучим браком, допоможе уникнути проблем під час перевірок органами ДПС. Ці витрати включаються до складу валових витрат згідно зі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, оскільки вони пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Однак при цьому завжди слід пам'ятати, що такі витрати (втім, як усі інші, що зменшують оподатковуваний прибуток) відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР повинні бути документально підтверджені.

Такими документами є:

класифікатори виробів з переліком операцій, де передбачено технологічні втрати й плановий брак;

затверджені на підприємстві норми втрат (технологічних і від технічно неминучого браку) з посиланням на документ, на підставі якого ці норми розраховано;

акт про брак або втрати, складений технічною службою підприємства (відділ технічного контролю або ін.)

Тести

1. Умовно-змінні витрати на виробництво всієї продукції при зросту обсягу виробництва:

а) зростають;

2. Умовно-постійні витрати на виробництво всієї продукції при зросту обсягу виробництва:

в) залишаються без зміни.

3. Умовно-змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції при зросту обсягу виробництва:

а) зростають;

4. Умовно-постійні витрати в розрахунку одиницю продукції при зросту обсягу виробництва:

б) зменшуються;

5. Індивідуальна собівартість визначає:

в) собівартість всієї продукції індивідуального виробництва;

6. Ціна продукції обов'язково включає наступні елементи:

а) податок на додану вартість і акцизний збір;

г) прибуток і собівартість.

Варіант 53 (М ЕП)

Питання 1. Головні напрямки підвищення продуктивності праці.

В загальному розумінні продуктивність праці характеризує її результативність (плідність), тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю витрат, пов'язаних з використанням трудових ресурсів підприємства. У вузькому розумінні рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляються одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг). Зростання продуктивності праці може бути забезпечене при виконанні наступних умов: 1. Зростання результатів праці при зниженні витрат праці: 2. Зростання результатів праці при стабільних витратах праці: 3. Сталість результатів при зниженні витрат праці: 4. Темпи росту результатів випереджають темп росту витрат праці: 5. Темпи зниження результатів нижчі за темпи зниження витрат...

Питання 2. Основні елементи собівартості продукції та послуг.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це вартіcне вираження витрат підприємства (організації), пов’язаних з використанням у технологічному процесі виконання робіт і надання послуг природних ресурсів, сировинних матеріалів, палива, енергії, основних виробничих фондів, інструменту, інвентаря, трудових і фінансових  ресурсів, а також інших витрат на їх виробництво і збут, включаючи встановлені державою як обов’язкові відрахування, податки і платежі.

Структура собівартості комунальних послуг (продукції) значно відрізняється від структури витрат на виробництво продукції в промисловості.

Хоч у різних галузях комунального господарства структура собівартості не однакова,  в цілому для комунальних підприємств на відміну від промисловості характерні такі особливості:

велика питома вага витрат на оплату праці;

порівняно велика питома вага амортизаційних відрахувань на повне відтворення;

своєрідний склад матеріальних витрат.

Основні комунальні підприємства надають послуги. У складі експлуатаційних витрат підприємств цих галузей немає витрат на сировину та основні матеріали, тоді як у собівартості продукції промислових підприємств вони мають велику питому вагу. Разом з тим витрати на різні допоміжні матеріали експлуатаційно-ремонтного характеру, паливо та електроенергію значно більші, ніж у промисловості.

Аналіз структури експлуатаційних витрат дає можливість виявити значущість окремих елементів у формуванні собівартості й визначити основні шляхи скорочення собівартості в комунальному господарстві.

Тести

1. Основна зарплата залежить від:

а) результатів праці працівника;

2. Додаткова зарплата працівника залежить від:

в) кваліфікації працівника.

3. Робочий виготовив за місяць 648 виробів. ОТК прийняв з першого пред'явлення тільки 625. Яка кількість продукції буде враховано при розрахунку основної зарплати робітника:

б) 625.

4. Робочий виготовив за місяць 648 виробів. ОТК прийняв з першого пред'явлення тільки 625. Яка кількість продукції буде враховано при розрахунку додаткової зарплати робітника:

а) 648;

5. За видами витрати класифікуються:

а) за статтями калькуляції; б) за економічними елементами

6. В собівартості одиниці продукції витрати бувають:

б) прості; в) прямі; ж) комплексні;

Варіант 54 (М ЕП)

Питання 1. Види цін та їхнє призначення

Ценовая система – единая упорядочная совокупность различных видов цен, обслуживающие и регулирующие экономические отношения между различными участками национального и мирового рынка. Дифференциация цен по отраслям и сферам обслуживания экономически строится на основе учета особенностей отдельных отраслей народного хазяйства.

Треба розрізняти ціни “франкостанція відправлення” та “франкостанці призначення”.

За умови встановлення оптової ціни “франкостанція відправлення”, витрати на доставку продукції від станції відправлення до місця споживання несе покупець товару, а відтак транспортні витрати продавець не включає у ціну. Оптова ціна “франкостанція призначення” включає транспортні витрати, які відшкодовує оптово-збутова організація чи виробник продукції. Основні види ринкових цін Класифікують за такими ознаками: 1. Ціни залежать від обслуговування конкретних галузей або сфер економіки: 2. Залежно від територіальної дії: 3. Залежно від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат по перевезенню вантажів: 4. Залежно від новизни товару: 5. На товари, що порівнюються тривалий час реалізації на ринку встановлюються такі ціни: 6. Ціни, що обслуговують зовнішньо-торгівельний оборот: 7. Ціни, які використовують в обліку та статистиці: 8. В процесі проектування нових виробів використовують ціни: 9. Ціни залежні від ринків податків: У ході планово-управлінських робіт використовують прогнозні і планові ціни, які використовуються при розробці індикативного плану, плану фірми, бізнес-плану.

Види цін за часом їхньої дії

За часом дії ціни поділяються на постійні, тимчасові та разові. Така класифікація деякою мірою умовна, оскільки постійних цін у чистому вигляді не існує. Постійними можна вважати ціни, наведені в прейскуранті або каталозі і діючі протягом більш або менш тривалого періоду до чергового їх перегляду.

Тимчасові ціни встановлюються на нову продукцію, що планується до серійного виробництва і випуск якої в початковий період супроводжується підвищеними затратами. Після закінчення дії обумовленого терміну (від декількох місяців до 1 - 2 років) вони замінюються постійними.

Різновидом тимчасових цін є ступінчаті ціни, що являють собою ряд послідовно знижуючи (підвищуючи) цін на один і той самий вид товару. Рівні зниження цін і строки дії кожної "сходинки" обумовлюються продавцем і покупцем.

При виробництві товару (наданні послуги) за індивідуальним замовленням ціну товару розраховують індивідуально. Це так звана разова ціна.

Питання 2. Навести методику розрахунку кількості працюючих в умовах промислового підприємства

Техніка розрахунків планової чисельності окремих категорій працівників визначається конкретною специфікою їхньої профе­сійної діяльності та галузевими особливостями функціонування того чи того підприємства.

Але в будь-якому разі вона має базуватись на врахуванні мож­ливої економії затрат праці за факторами.

Розглянемо систему необхідних (основних) розрахунків на при­кладі промислового підприємства.

Передовсім для виявлення загальної (здогадної) чисельності промислово-виробничого персоналу на плановий період викорис­товується метод коректування базової чисельності:

де Чпл — чисельність промислово-виробничого персоналу, що не­обхідна для забезпечення планового обсягу виробництва, осіб;

Чб— базова (очікувана) чисельність, осіб;

ΔV—плановий темп зростання обсягу виробництва продукції, %;

ΔЧ — сумарна зміна чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, осіб.

Точнішим є метод розрахунку планової чисельності на підставі повної трудомісткості виготовлення продукції:

де Σt— повна трудомісткість виробничої програми планового року (включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслу­говування та управління виробництвом), нормо-годин;

Трп — розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин;

Квн— очікуваний коефіцієнт виконання норм.

Структура персонала – это качественный состав работников предприятия. Персонал может характеризоваться уровнем образования, степенью квалификации, профессионализмом. НПП - непромышленный персонал (работники, занятые в учреждениях и организациях, состоящих на балансе предприятия, но не производящих промышленную продукцию) - работники жилищно-коммунальных хозяйств предприятия, культурно-бытовых и медико-санитарных учреждений, детских садов и т.д.

ППП - промышленно производственный персонал. Он включает в себя:

• рабочие (основные производственные рабочие - станочники, прочие производственные рабочие - разметчики и маляры, вспомогательные рабочие - крановщики и стропальщики);

• инженерно-технические работники (начальник цеха, экономист, плановик, механик);

• служащие (учетчик, бухгалтер, чертежник);

• младший обслуживающий персонал (уборщица, лифтер, рассыльный);

• охрана (военизированная, пожарная, сторожевая);

ученики.

Тести

1. Індивідуальна собівартість визначає:

в) собівартість всієї продукції індивідуального виробництва;

2. Ціна продукції обов'язково включає наступні елементи:

а) податок на додану вартість і акцизний збір;

г) прибуток і собівартість.

3. Рентабельність продукції виміряється:

б) у відсотках;

4. Умовно-змінні витрати на виробництво всієї продукції при зросту обсягу виробництва:

а) зростають;

5. Умовно-постійні витрати на виробництво всієї продукції при зросту обсягу виробництва:

в) залишаються без зміни

6. Умовно-змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції при зросту обсягу виробництва:

а) зростають;

Варіант 55 (М ЕП)

Питання 1. Види та системи оплати праці. Структура заробітної плати.

Заробітна плата як винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Структура заробітної плати - це співвідношення окремих складових заробітної плати в загальному її обсязі. В стабільних розвинених економічних системах основна заробітна плата складає 85-90% в структурі заробітної плати. Тому система оплати праці розподіляється на такі форми: погодинна та підрядна, а вони в свою чергу мають різновидності, тарифна і контрактна. Відрядна оплата праці — це виплата вартості й ціни товару робочої сила залежно від розмірів виробутку за одиницю часу. Різновиди відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна, пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-проста, непряма відрядна та акордна форми. При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку. Непряма відрядна система праці — застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують. При відрядно-прогресивній оплаті праці робочого, об’єм робіт, виконаний понад норму, сплачується по збільшених розцінках. При відрядно-преміальній — виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробіток за досягненні результати роботи. Акордна оплата праці — одна з форм заробітної плати, яка є різновидом відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі.

Питання 2. Приклади класифікації витрат на виробництво та реалізацію товарів або послуг.

Основними прикладами таких витрат є: прямі витрати матеріалів; прямі витрати праці; частина виробничих накладних витрат; змінні витрати на продаж товарів та послуг.

Будь-які витрати відносяться до змінних витрат, якщо їх величина залежить від обсягу виробництва. Це означає, що збільшення кількості виготовленої продукції в 10 разів призведе до збільшення загальної суми змінних витрат також удесятеро. Один з цікавих аспектів поведінки змінних витрат полягає в тому, що змінні витрати залишаються постійними в розрахунку на одиницю продукції. Хоча і тут с певні особливості, пов'язані зтим, що при купівлі, наприклад, матеріалів у великій кількості можна отримати знижку в ціні (цей варіант завжди розглядається і аналізується менеджерами). В результаті грошові витрати матеріалів на одиницю продукції із зростанням обсягу виробництва і зростанням оптових закупівель зменшуються. Зрозуміло, що така зміна виникає тільки при перетині визначеної "межі" зростання обсягу виробництва. Проте, найчастіше поведінка змінних "витрат описується наведеним вище класичним прикладом. Зазначимо, що і після перетину цієї "межі" поведінка змінних витрат не змінюється - просто є інша їх величина на одиницю продукції

Практика свідчить, що не всі витрати змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Напівзмінні витрати - це витрати, які змінюються, але не прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Значну частину напівзмінних витрат складають змішані витрати, тобто витрати, які містять елемент як змінних, так і постійних витрат. Типовим прикладом змішаних витрат є плата за телефон, яка включає постійні витрати у вигляді абонентської плати та змінні витрати - плату за тривалість проведених розмов.

Постійні (умовно-постійні) витрати - це витрати, завальна величина яких запишається незмінною при зміні обсягу дальності. До них відносяться рентні платежі, амортизаційні відрахування тощо.

Щодо поведінки постійних витрат, то постійні витрати на одиницю продукції змінюються обернено пропорційно до зміни обсягу діяльності .Певна частина витрат поводиться як постійні витрати у визначених межах обсягу виробництва, але при перетині визначених точок його зростання також змінюється в бік збільшення. Прикладами є витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу і витрати на утримання та експлуатацію обладнання. Постійні витрати є такими тільки в межах релевантного діапазону діяльності та певного часу.

Тести

1. За видами витрати класифікуються:

а) за статтями калькуляції; б) за економічними елементами

2. В собівартості одиниці продукції витрати бувають:

б) прості; в) прямі; ж) комплексні;

3. При порівнянні тарифних ставок відрядника та почасовика, що працюють при однакових умовах, на тому ж самому підприємстві, можна відзначити, що:

а) ставки рівні;

4. Основна зарплата залежить від:

а) результатів праці працівника;

5. Собівартість продукції неминучі технологічні втрати:

в) враховує повністю;

6. Собівартість продукції бракові вироби:

в) враховує повністю;

Варіант 56 (М ЕП)

Питання 1. Тарифна система оплати праці та її особливості.

Тарифна система є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників.. Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка. Тарифно-кваліфікаційні довідники, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій (ЄТКД) - це нормативні документи, в яких усі види робіт, що виконуються на тому чи іншому виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності. Тарифно-кваліфікаційний довідник слугує для тарифікації робіт і установлення кваліфікаційних розрядів робітникам. Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативним документом, в якому даються загальногалузеві кваліфікаційні характеристики. За його допомогою можна визначити коло виконуваних обов'язків кожним керівником, спеціалістом і службовцем, правильно установити поділ праці між керівниками та спеціалістами, забезпечити єдність у визначенні їхніх посадових обов'язків і вимог, які до них ставляться. Тарифна сітка є основою регулювання професійно-кваліфікаційного поділу та руху робочої сили, стрижнем централізованого регулювання рівня заробітної плати різних категорій і груп працівників, ядром професійно-кваліфікаційної диференціації в оплаті праці.Тарифна сітка як важливий елемент тарифної системи слугує для визначення співвідношення в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної складності. Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто у робітника вищої кваліфікації - вищий розряд тарифної сітки. Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікаційних робітників вишу від оплати праці робітника 1-го розряду.

Питання 2. Методика розрахунку чисельності персоналу.

Техніка розрахунків планової чисельності окремих категорій працівників визначається конкретною специфікою їхньої профе­сійної діяльності та галузевими особливостями функціонування того чи того підприємства.

Але в будь-якому разі вона має базуватись на врахуванні мож­ливої економії затрат праці за факторами.

Розглянемо систему необхідних (основних) розрахунків на при­кладі промислового підприємства.

Передовсім для виявлення загальної (здогадної) чисельності промислово-виробничого персоналу на плановий період викорис­товується метод коректування базової чисельності:

де Чпл — чисельність промислово-виробничого персоналу, що не­обхідна для забезпечення планового обсягу виробництва, осіб;

Чб— базова (очікувана) чисельність, осіб;

ΔV—плановий темп зростання обсягу виробництва продукції, %;

ΔЧ — сумарна зміна чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, осіб.

Точнішим є метод розрахунку планової чисельності на підставі повної трудомісткості виготовлення продукції:

де Σt— повна трудомісткість виробничої програми планового року (включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслу­говування та управління виробництвом), нормо-годин;

Трп — розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин;

Квн— очікуваний коефіцієнт виконання норм.

Тести

1. Зарплата відрядника залежить від:

а) від тарифної ставки і кількісних результатів роботи;

2. Зарплата почасовика залежить від:

в) від годинної тарифної ставки й ефективного фонду часу працівника;

3. По калькуляції витрат для визначення повної собівартості враховується:

а) величина витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції підприємства;

4. При порівнянні тарифних ставок відрядника і почасовика, що працюють при однакових умовах, на тому ж самому підприємстві, можна відзначити, що:

а) ставки рівні;

5. Основна зарплата залежить від:

а) результатів праці виконавця;

6. Додаткова зарплата працівника залежить від:

в) кваліфікації працівника.

Варіант 57(М ЕП)

Питання 1. Види цін та їхнє призначення.

Ценовая система – единая упорядочная совокупность различных видов цен, обслуживающие и регулирующие экономические отношения между различными участками национального и мирового рынка. Дифференциация цен по отраслям и сферам обслуживания экономически строится на основе учета особенностей отдельных отраслей народного хазяйства.

Треба розрізняти ціни “франкостанція відправлення” та “франкостанці призначення”.

За умови встановлення оптової ціни “франкостанція відправлення”, витрати на доставку продукції від станції відправлення до місця споживання несе покупець товару, а відтак транспортні витрати продавець не включає у ціну. Оптова ціна “франкостанція призначення” включає транспортні витрати, які відшкодовує оптово-збутова організація чи виробник продукції. Основні види ринкових цін Класифікують за такими ознаками: 1. Ціни залежать від обслуговування конкретних галузей або сфер економіки: 2. Залежно від територіальної дії: 3. Залежно від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат по перевезенню вантажів: 4. Залежно від новизни товару: 5. На товари, що порівнюються тривалий час реалізації на ринку встановлюються такі ціни: 6. Ціни, що обслуговують зовнішньо-торгівельний оборот: 7. Ціни, які використовують в обліку та статистиці: 8. В процесі проектування нових виробів використовують ціни: 9. Ціни залежні від ринків податків: У ході планово-управлінських робіт використовують прогнозні і планові ціни, які використовуються при розробці індикативного плану, плану фірми, бізнес-плану.

Види цін за часом їхньої дії

За часом дії ціни поділяються на постійні, тимчасові та разові. Така класифікація деякою мірою умовна, оскільки постійних цін у чистому вигляді не існує. Постійними можна вважати ціни, наведені в прейскуранті або каталозі і діючі протягом більш або менш тривалого періоду до чергового їх перегляду.

Тимчасові ціни встановлюються на нову продукцію, що планується до серійного виробництва і випуск якої в початковий період супроводжується підвищеними затратами. Після закінчення дії обумовленого терміну (від декількох місяців до 1 - 2 років) вони замінюються постійними.

Різновидом тимчасових цін є ступінчаті ціни, що являють собою ряд послідовно знижуючи (підвищуючи) цін на один і той самий вид товару. Рівні зниження цін і строки дії кожної "сходинки" обумовлюються продавцем і покупцем.

При виробництві товару (наданні послуги) за індивідуальним замовленням ціну товару розраховують індивідуально. Це так звана разова ціна.

Питання 2. Навести методику розрахунку кількості основних та допоміжних виконавців.

Штатна чисельність працівників на основі норм часу визначається за формулою:

	Тз
Чш =	————	· Кн	,
	Фк · Кв.н.

де

Тз - загальні трудові витрати на обсяг роботи за рік, люд.-год.;

Фк - корисний фонд робочого часу 1 працівника за рік (в 2000 р. - 1978 год.);

Кв.н. - запланований коефіцієнт виконання норм;

Кн - коефіцієнт, що враховує заплановані невиходи працівників за час відпустки, хвороби та ін., який визначається за формулою:

	% запланованих невиходів
Кн = 1 +	—————————————	.
	100