1. види міжатомних звязків .Ковалентная связь (атомная связь, гомеополярная связь) — химическая связь, образованная перекрытием (обобществлением) парывалентных электронных облаков. Обеспечивающие связь электронные облака (электроны) называются общей электронной парой.Характерные свойства ковалентной связи — направленность, насыщаемость, полярность, поляризуемость — определяют химические и физические свойства соединений.Простая ковалентная связь образуется из двух неспаренных валентных электронов, на один от каждого атома:A· + ·В → А : В

Ионная связь — прочная химическая связь, образующаяся между атомами с большой разностью (>1,7 по шкале Полинга) электроотрицательностей, при которой общая электронная пара полностью переходит к атому с большей электроотрицательностью. Если химическая связь образуется между атомами, которые имеют очень большую разность электроотрицательностей (ЭО > 1.7 по Полингу), то общая электронная пара полностью переходит к атому с большей ЭО. Результатом этого является образование соединения противоположно заряженных ионов:

2. види кристалічних граток.Металлическая связь — это связь в металлах между ионами посредством обобществленных электронов.Большинство металлов образует одну из следующих высокосимметричных решёток с плотной упаковкой атомов: кубическую объемно центрированную, кубическую гранецентрированную и гексагональную.В кубической объемно центрированной решётке (ОЦК) атомы расположены в вершинах куба и один атом в центре объёма куба. Кубическую объемно центрированную решётку имеют металлы: Pb, K, Na, Li, β-Ti, β-Zr, Ta, W, V, α-Fe, Cr, Nb, Ba и др.В кубической гранецентрированной решётке (ГЦК) атомы расположены в вершинах куба и в центре каждой грани. Решётку такого типа имеют металлы: α-Ca, Ce, α-Sr, Pb, Ni, Ag, Au,Pd, Pt, Rh, γ-Fe, Cu, α-Co и др.В гексагональной решётке атомы расположены в вершинах и центре шестигранных оснований призмы, а три атома — в средней плоскости призмы. Такую упаковку атомов имеют металлы: Mg, α-Ti, Cd, Re, Os, Ru, Zn, β-Co, Be, β-Ca и др.

3.перекручення кристалічної структурисдвиг, дефекты кристаллизации и строения,вакансии

4. що таке зварювання?Сварка- процесс создания не разъемного соединения путем введения и термодинамических преобразований энергии вещества в месте с веществом

5. енергия активаціїЭнергия активации — минимальное количество энергии, которое требуется сообщить системе чтобы произошла реакция. Энергия активации — минимальное количество энергии, которое должны получить электроны донорной примеси, для того чтобы попасть в зону проводимости. Уравнение Аррениуса устанавливает связь между энергией активации и скоростью протекания реакции:

6.класифікаційні ознаки зварювання. Класифікація зварювання металів регламентована за фізичними, технічними і технологічними ознаками. За фізичними ознаками всі способи зварювання об'єднані в три класи:-термічний,-термомеханічний,-механічний.Основою фізичних ознак класифікації є форма енергії, яка використовується для утворення зварного з'єднання.Основою технічних ознак класифікації є спосіб захисту металу в зоні зварювання, безперервність зварювання і ступінь його механізації.До термічного класу відносять види зварювання, які здійснюються плавленням основного матеріалу, тобто місцевим розплавленням поєднуваних частин із використанням теплової енергії.

7. види іонізації у дузі. ударная и термическая ионизация. термическая ионизация – процесс ионизации под воздействием высокой температуры Температура ствола дуги достигает 7000 К. Под действием этой высокой температуры возрастает число и скорость движения заряженных частиц. При этом они соударяются, электрон при столкновении с нейтральной частицей может выбить из нее электрон. В результате получается свободный электрон и положительный ион. Вновь полученный электрон может, в свою очередь, ионизировать следующую частицу. Такая ионизация называется – ударной ионизацией.

8.потенціал іонізації частицы (молекулы, атома, иона), минимальная разность потенциалов U, к-рую должен пройти электрон в ускоряющем электрич. поле, чтобы приобрести кинетич. энергию, достаточную для ионизации частицы. П. и. частицы X с образованием частицы X' соответствует процессу:X + е : X' + 2е.Более общее понятие-энергия ионизации Е, миним. энергия, необходимая для удаления электрона из частицы на бесконечность. Она связана с П. и. соотношением:E=Ue,

9. процеси у катодній області наз.поверхню катода та прилягаючих до неї простір, довжина якого відповідає пробігу електрона від поверхні катода до першого зіткнення з нейтральним атомом стовпа дуги

10.процеси в анодній області наз. поверхню анода та прилягаючий до неї простір, довжина якого відповідає пробігу електрона від останнього зіткнення з стовпа дуги до поверхні анода

11.процеси у стовпі дуги наз. простір між при електродними областями, заповнений електрично нейтральним іонізованим газом

12. автоелектронна емісія. Термоемісія Автоелектро́нна емі́сія (холодна емісія) — випромінювання електронів з катода під дією зовнішнього електричного поля. При автоелектронній емісії електрони проникають крізьпотенційний бар'єр, який існує на поверхні катода.Згідно з квантово-механічними уявленнями, електрони, енергія яких менша за висоту потенціального бар'єру, мають певну імовірність проникнути крізь бар'єр. Ця імовірність залежить від ширини бар'єру і збільшується із збільшенням напруженості зовнішнього електричного поля на поверхні катода, бо це поле зумовлює зменшення ширини бар'єру і полегшує проникнення електронів крізь нього.

Густина струму автоелектронної емісії зв'язана з напруженістю електричного поля Е залежністю: Термоелектро́нна емі́сія — явище зумовленого тепловим рухом вильоту електронів за межі речовини.Термоелектронна емісія суттєва для функціонування вакуумних ламп, в яких електрони випромінюються негативно зарядженим катодом. Для збільшення емісії катод зазвичай підігрівається ниткою розжарення.

13.падіння напруги у дузі катодне падіння =14В,анодне падіння =2,5В,падіння напруги стовпа дуги =25В

14.рівняння Айртона

15.ВАХ дуги Электрическая дуга как элемент цепи тока обладает ярко выраженной нелинейностью, т. е. между ее током I и напряжением U нет пропорциональной связи. Зависимости U = f (I) при прочих неизменных условиях для таких элементов чаще всего изображаются в виде кривых, называемых вольт-амперными характеристиками.

16.гази для плазмово-дугових процесів та їх призначення у процесі

17.види переносу у дузі

18. сили,діючі у дузі на краплю

19.перший закон термодинаміки Зміна внутрішньої енергії закритої системи, яка відбувається в рівноважному процесі переходу системи із стану 1 в стан 2, дорівнює сумі роботи, зробленої над системою зовнішніми силами, і кількості теплоти, наданої системі: ΔU = A' + Q. Робота здійснена системою над зовнішніми тілами в процесі 1->2 (Назвемо її просто А) A=-A', тоді закон приймає вигляд: Кількість теплоти, що надається системі, витрачається на зміну внутрішньої енергії системи і на здійснення системою роботи проти зовнішніх сил.Для елементарної кількості теплоти δQ; елементарної роботи δA і малої зміни dU внутрішньої енергії перший закон термодинаміки має вигляд:

20. внутрішня енергія. Ентальпія Ентальпі́я (або теплова функція, від грец. enthálpo — «нагріваю») — повна енергія системи, яка складається із внутрішньої енергії і добутку тиску на об'єм Вн́утрішня ене́ргія тіла (позначається як E або U) — повна енергія термодинамічної системи за винятком її кінетичної енергії як цілого і потенціальної енергії тіла в полі зовнішніх сил

21.тепловий ефект реакції —тепло, що виділяється або поглинається при даній хімічній реакції. Т. е. р. визначається зміною ентальпії (тепловмісту) системи, але з оберненим знаком. Зміна тепловмісту дорівнює різниці між тепловмістом продуктів реакції і тепловмістом вихідних речовин. Визначений так Т. е. р. стосується реакцій, які відбуваються при сталому зовн. тиску. Залежно від знака Т. е. р. хім. реакції поділяють на ендотермічні реакції і екзотермічні реакції. Т. е. р. можна безпосередньо виміряти, проводячи реакції в калориметрі (див. Калориметрія), або розрахувати за рівнянням ізобари реакції. Т. е. р. утворення речовини визначають також за тепловим ефектом іншої реакції, в якій бере участь дана речовина, підсумовуючи теплоту утворення всіх речовин.

22. другий закон термодинаміки Для системи із сталою температурою існує певна функція стану S — ентропія, яка визначається таким чином, що1. Адіабатичний перехід із рівноважного стану A в рівноважний стан B можливий лише тоді, коли 2. Приріст ентропії в повільному квазістатичному процесі дорівнює

23. ентропія зворотніх та незворотніх процесів Ентропія - функція стану системи, що дорівнює в рівноважному процесі кількості теплоти, повідомленої системі або відведеної від системи, віднесеному до термодинамічної температури системи.

24.хімічна рівновага  стан системи, в якій прямі і зворотні хімічні реакції протікають з однаковою швидкістю. При цьому склад системи (напр., Н2 + І2 ↔ 2НІ) залишається сталим, поки умови її існування (т-ра, тиск) не зміняться. Для кожної реакції співвідношення концентрацій реагуючих речовин при Р. х. постійне при даних умовах (див. Діючих мас закон). Залежність Р. х. від умов існування системи якісно виражається Ле Шательє — Брауна принципом, а кількісно — відповідними термодинамічними рівняннями (див. Термодинаміка хімічна). Вивчення умов Р. х. має велике теор. й практичне значення. В хім. технології визначення положення Р. х. при різних тисках і т-рах і врахування швидкостей реакцій дають змогу вибирати оптимальні умови процесу, зокрема умови максимального виходу хімічних продуктів.

25. Хімічна рівновага у гомогенній системі

26. правило фаз Гіббса - співвідношення, що пов'язує кількість різних речовин (компонентів), фаз і термодинамічних ступенів свободи у гетерогенній системі. Цим правилом користуються для знаходження у певному пункті фазової діаграми найвищого значення кількості термодинамічних ступенів свободи.Для рідин та газів: Для твердої речовини: тому що на тверду речовину зміна тиску впливає трішки або зовсім не впливає.

1.Оцінка спорідненості елементів до кисню

2.Пружність дисоціації оксидів. Залежність її від температури

3. закон розчинності Генрі – маса m газу, розчиненого в рідині даного об'єму, при сталій температурі пропорційна парціальному тиску р цього газу над розчином

m = K_Гр, Об’єм газу, V_го, розчиненого в нафті, прямо пропорційний об’єму нафти V_но і тиску p, причому об’єми зведено до нормальних умов, тобтоV_го = α_pV_ноp,При розгляді закону Генрі видно, що будь-який газ має здатність тією чи іншою мірою розчинятися в рідині. Відповідно до закону Генрі, кількість газу, здатного розчинитися, залежить від природи рідини і газу і від зовнішніх умов (тиску, температури).

4.закон розподілу Нернста определяет относительное содержание в двух несмешивающихся или ограниченно смешивающихся жидкостях растворимого в них компонента; является одним из законов идеальных разбавленных растворов. Согласно Н. з. р., при равновесии отношение концентраций третьего компонента в двух жидких фазах является постоянной величиной. Н. з. р. может быть записан в виде c1/c2 = k

5.поверхнева енергія — енергія, яка потрібна на виконання роботи зі збільшення площі поверхні на одиницю. Поверхневі атоми твердого тіла або рідини взаємодіють з меншою кількістю сусідів, ніж аналогічні атоми всередині. Наприклад, у кристалі поверхневі атоми утворюють меншу кількість хімічних зв'язків. Тому ці атоми мають вищу енергію, ніж середня енергія атомів в об'ємі. При збільшенні кількості поверхневих атомів енергія тіла зростає. Якщо атоми мають достатню рухливість, як, наприклад, у рідині, то вони переміщатимуться таким чином, щоб потрапити в об'єм. При цьому форма, яку займає рідина змінюватиметься, мінімізуючи площу поверхні. В невагомості рідина прагне сформуватися в кулю. В умовах гравітації оптимальна форма краплі рідини може бути несферичною.

6.вязкість рідин– це результат взаємодії внутрішньомолекулярних силових полів, що перешкоджають відносному рухові двох шарів рідини. Отже для переміщення шару один відносно одного треба подолати їх взаємне притягання, причому чим воно більше, тим більша потрібна сила зсуву. При відносному зсуві шарів у газовому середовищі, в результаті перенесення молекулами газу кількості руху під час їх переходу з шару в шар, виникає дотична сила між шарами, що протидіє проковзуванню останніх.Таким чином, внутрішнє тертя в рідині, на відміну від газів, зумовлене не обміном молекул, а їх взаємним притяганням. Доказом цього є те, що із збільшенням температури, як відомо, обмін молекул зростає і тертя в газах зростає, а в рідинах спадає у зв'язку із послабленням міжмолекулярного притягання.В'язкість твердих тіл має низку специфічних особливостей і зазвичай розглядається окремо.