
- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Харківський національний медичний університет
- •Кафедра внутрішньої медицини№1 та клінічної фармакології
- •Методичні рекомендації для
- •Для самостійної роботи студентів
- •При підготовці до практичного (семінарського) заняття
- •Харків-2009
- •1. Тести початкового рівня знань.
- •2. Конкретні цілі.
- •3. Актуальність теми:
- •Класифікація гепатопротекторів
- •2. Препарати есенціальних фосфоліпідів
- •3. Препарати амінокислот
- •Клінічна фармакологія окремих представників гепатопротекторів Препарати рослинного походження - біофлавоноїди
- •Препарати на основі розторопші плямистої – комбіновані
- •Фармакокинетіка.
- •Протипоказання.
- •Препарати артишоку
- •Протипоказання.
- •Препарати есенціальних фосфоліпідів
- •Препарати рослинного походження Ессенціале н, Ессенціале форте н, Бренціале
- •Протипоказання.
- •Ліволін форте й Ессел форте
- •Фосфоглів
- •Фармакокінетика.
- •Протипоказання.
- •Препарати тваринного походження
- •Препарати амінокислот Донатори тіолових з'єднань
- •Адеметіонін
- •Препарати інших амінокислот Глутаргін
- •Цитраргінін
- •Гепасол а
- •Препарати жовчних кислот Урсодезоксіхолева кислота (удхк)
- •Синтетичні засоби Тіотріазолін
- •Препарати різних груп
- •Фармакокінетика.
- •Протипоказання.
- •Гомеопатичні та антигомотоксичні засоби Галстена
- •Гепар композитум
- •Іі. Препарати, які використовують при порушенні жовчовиділення.
- •1. Холеретики
- •3. Холеспазмолітики
- •1.Препарати, що містять|утримують| жовчні кислоти.
- •2. Синтетичні холеретики.
- •Критерії ефективності і безпеки застосування|вживання| препаратів, які використовуються при порушенні жовчовиділення.
- •Ііі. Препарати, які використовуються при ферментативній недостатності підшлункової залози
- •X. Ферменти підшлункової залози
- •Критерії ефективності і безпеки застосування|вживання| ферментних препаратів.
- •2. Кінцевий тестовий контроль
- •5. Алгоритм оцінювання знань студентів
Препарати жовчних кислот Урсодезоксіхолева кислота (удхк)
Фірмова назва – урсохол, урсофальк, урсосан
Належить до групи гідрофільних жовчних кислот, є третинною жовчною кислотою, що утворюється в кишечнику та у печінці з 7-кетолітохолевої кислоти, яка є продуктом бактеріального окислювання хенодезоксихолевої кислоти.
Фармакодинаміка.
Її кількість у жовчі становить 0,1-5% від загального пула жовчних кислот, вона нетоксична, оскільки молекула гідрофільна. При лікуванні УДХК вона починає переважати в жовчі над іншими жовчними кислотами. При цьому: 1) витісняються й не всмоктуються токсичні жовчні кислоти, що супроводжується гепатопротекторним ефектом; 2) УДХК вбудовується в мембрани гепатоцитів, проявляючи цитопротекторну дію, що реалізується через запобігання виходу цитохрома С із мітохондрій; 3) УДХК знижує имунологічно обумовлені запальні процеси за рахунок пригнічення продукції на поверхні гепатоцитів антигенів HLA 1 й 11 класу, зниження продукції прозапальних цитокінів (інтерлейкінів 1, 2, 6, гамма-інтерферону); 4) УДХК знижує насиченість жовчі холестерином за рахунок пригнічення його абсорбції в кишечнику, синтезу в печінки й зменшення секреції в жовч; підвищує розчинність холестерину в жовчі за допомогою утворення з ним рідких кристалів; знижує літогенний індекс жовчі, збільшуючи зміст у ній жовчних кислот; проявляє холелітолітичний ефект; 5) під впливом УДХК зменшується синтез білірубіна і його концентрація в сироватці крові, 6) УДКХ проявляє жовчогінну дію.
Фармакокінетика.
Абсорбується в худій кишці за рахунок пасивної дифузії, в клубовій кишці – за рахунок активного транспорту. При прийомі всередину в разовій дозі 500 міліграм концентрація в сироватці крові через 30, 60 і 90 мін складає 3,8, 5,5 і 3,7 мкмоль/л відповідно. При систематичному прийомі, УДХК стає основною жовчною кислотою сироватки крові (48% від загального змісту жовчних кислот). Включається в систему энтерогепатической циркуляції. Терапевтична ефективність препарату залежить від концентрації УДХК в жовчі. На тлі терапії відбувається дозозалежне збільшення частки УДХК в пулі жовчних кислот до 50-75% (при добових дозах 10-20 міліграм/кг). Проникає через плацентарний бар'єр.
Показання.
Різноманітні механізми дії обумовлюють різноманіття показань до призначення УДХК. При первинному біліарному цирозі УДХК є препаратом вибору, який не тільки поліпшує клінічні (зменшення слабості, сверблячки, жовтяниці), біохімічні (зниження ферментів цитолізу й холестазу) і гістологічні (зменшення запалення тканини печінки) показники, але й подовжує тривалість життя хворих. Призначення препарату патогенетично обґрунтовано при захворюваннях, що супроводжуються внутріпечіночним холестазом: первинному склерозируючому холангіті, хронічному гепатиті з холестатичним компонентом (особливо алкогольному й медикаментозному), муковісцидозі, атрезії внутріпечіночних жовчних шляхів, посттрансплантаційному холестазі, холестазі при парентеральному харчуванні. Крім того, УДХК застосовується з метою розчинення холестеринових жовчних каменів і при билиарному рефлюкс-гастриті.
Взаємодії.
Холестірамін, колестіпол і антациди, що містять гідроксид алюмінію, зв'язують УДХК в кишковику, перешкоджають її всмоктуванню і ослабляють ефективність (одночасний прийом недоцільний).
Протипоказання.
Гострі запальні захворювання жовчного міхура і жовчних протоків. Закупорка загального жовчного протоку або протоку міхура.
Побічні дії.
УДХК - безпечний препарат, що практично не має серйозних побічних ефектів. Може відзначатися минуще послаблення стулу. В експериментальних дослідженнях виявлена можливість ушкоджуючої дії на плід, що обумовлює небажаність призначення препарату під час вагітності.
Спосіб застосування.
УДХК призначається перорально. Хронічний вірусний гепатит - у добовій дозі 10 мг/кг/добу, біліарний рефлюкс-гастрит - 250 міліграм на добу, курс – 10-14 днів, жеовчно-кам’яна хвороба - 10-15 мг/кг/добу, первинний біліарний цироз - 10-15 мг/кг/добу (при необхідності – до 20 мг/кг) протягом 6-24 мес. (до декількох років), первинний склерозуючий холангіт - 12-15 мг/кг/добу (до 20 мг/кг) протягом 6-24 мес. (до декількох років). Токсичні і алкогольні ураження печінки – 10-15 мг/кг/добу протягом 6-12 мес. і більш, неалкогольний стеатогепатит - 12-15 мг/кг/добу. При лікуванні холестатичних захворювань печінки курс лікування повинен бути тривалим - не менш 1-2 років.