73. Джерела аграрного права.

Джерела аграрного права – це нормативно-правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування, які містять загальнообов’язкові правові вимоги, норми, правила що регулюють суспільні відносини у цій галузі права. До джерел аграрного права відносять:

- Конституція України – правова основа джерел аграрного права;

- Закони України – основні джерела аграрного права;

- Підзаконні нормативно-правові акти – це постанови ВРУ та укази ПУ, нормативні акти КМУ та центральних органів виконавчої влади України;

- Локальні нормативні акти – належать нормативні акти територіальних громад та органів місцевого самоврядування місцевих державних адміністрацій, районних і обласних управлінь с/г, місцевих органів ветеринарної служби, насіннєвої служби, земельних ресурсів, а також установчі документи з питань створення с/г підприємства, господарського товариства, с/г кооперативу, зокрема статути, засновницькі договори, рішення зборів засновників господарського товариства, загальних зборів кооперативу, внутрішні акти с/г організацій, колективні договори та інші акти.

74.Поняття, види і структура аграрних правовідносин.

Аграрними правовідносинами є відносини, що складаються в процесі виробництва с/г продукції, а також після її перероблення та реалізації. В залежно від сфери, в якій виникають ті чи інші аграрні правовідносини, вони поділяються на дві групи: внутрішньогосподарські і зовнішньогосподарські. Ці відносини відрізняються не тільки своїм змістом, а й характером нормативних актів, що їх регулюють і методами цього регулювання. Так, якщо зовнішні відносини с/г організацій регулюються переважно нормативно-правовими актами, прийнятими компетентними органами державної влади, то відносини, що виникають в середині с/г комерційних організацій, регулюються в основному актами внутрішньогосподарських органів. Кожна з цих груп може бути класифікована і на дрібніші підрозділи. Так, внутрішні відносини с/г організацій можуть бути поділені на відносини в сфері рослинництва і тваринництва, а кожна з них у свою чергу – на відносини в насінництві, овочівництві, плодівництві та ін. Внутрішні відносини с/г організацій також можуть бути поділені на трудові, майнові, фінансові та інші.

78. Основні форми і методи державного регулювання в с/г.

Форми безпосередньо відображають дії державних органів щодо регулювання діяльності с/г підприємств, їх структуру та основу реалізації ними своїх функцій. За своїм змістом і спрямованістю форми регулювання різноманітні. Доцільно дотримуватись такої класифікації: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, організаційна. Правотворчу діяльність здійснюють уповноважені органи держави, законодавчої і виконавчої влади щодо видання відповідних правових актів з питань с/г. Правозастосовна дістає своє юридичне відображення в виданні правових актів індивідуального характеру, які містять державно владні розпорядження стосовно суб’єктивних прав і юридичних обов’язків різних органів, посадових осіб, суб’єктів с/г виробництва. Правоохоронна діяльність знаходить вияв у перевірці відповідності всієї фактичної діяльності нормам права, в обстоюванні загальнодержавних інтересів, прав с/г виробників, працівників галузі. Метою організаційної діяльності державних органів у сільському господарстві є забезпечення чіткої, максимально ефективної діяльності цієї галузі й міцно пов’язаних із нею інших галузей АПК.

Метод – це сукупність однорідних засобів, прийомів, які застосовуються систематично під час реалізації функцій державного регулювання. Усі методи державного регулювання с/г поділяються на загальні і спеціальні. До загальних варто віднести адміністративні і економічні. Вони реалізуються на всіх рівнях державного регулювання, спрямовані безпосередньо на виробництво с/г продукції, можуть застосовуватися до кожного об’єкта управління. Спеціальні методи є складовою загальних методів, що їх конкретизують загальні методи, і разом з іншими методами сприяють здійсненню загального регулювання с/г. Найважливішим серед методів державного регулювання с/г є: переконання, дозволяння, метод прямих вказівок, адміністративний, метод рекомендацій. Метод переконання становить комплекс виховних, роз’яснювальних і заохочувальних дій, які здійснюються з метою забезпечення високої організованості й дисципліни, сумлінного виконання й дотримання соціальних та технічних норм. Щодо методу дозволяння, то основою його є посилення самостійності в діяльності господарств, значне підвищення кваліфікованості кадрів, зростання активності с/г виробників в управлінні виробництвом. Метод прямих вказівок полягає у підготовці актів, в яких визначається конкретне поводження, що не допускає будь-яких відхилень, і якими керується суб’єкт у своїй господарсько-виробничій діяльності. Метод рекомендацій полягає в тому, що державні органи пропонують той чи інший варіант рішення, а господарства самі визначають його прийнятність. Адміністративний і економічний методи є основними в діяльності державних органів, що регулюють с/г. Якщо економічні методи спонукають діяти у певному напрямі, то адміністративні змушують до цього.