- •67.Історія розвитку та особливості аграрного права як комплексної галузі права.
- •68. Поняття і предмет аграрного права.
- •69. Методи регулювання в аграрному праві.
- •70. Основні принципи аграрного права.
- •71. Система аграрного права.
- •73. Джерела аграрного права.
- •74.Поняття, види і структура аграрних правовідносин.
- •78. Основні форми і методи державного регулювання в с/г.
- •80.Територіальна структура і основні повноваження Міністерства аграрної політики України.
- •79. Система державних органів, які здійснюють регулювання с/г.
- •81. Поняття і класифікація суб’єктів аграрного господарювання.
- •82. Загальні засади правового статусу суб’єктів аграрного господарювання.
- •83. Правове становище державних і комунальних с/г підприємств.
- •84. Правовий режим майна та особливрсті здійснення господарської діяльності державними та комунальними с/г підприємствами.
- •85. Правове становище господарських товариств в апк.
- •86. Правовий статус с/г кооперативів.
- •87. Умови та порядок створення с/г кооперативів.
- •88. Земельні та майнові відносини у с/г кооперативі.
- •89. Порядок реорганізації та ліквідації с/г кооперативів.
- •90. Правове становище фермерських господарств.
- •92. Земельні та майнові відносини у фермерському господарстві.
- •93. Державна підтримка фермерських господарств.
- •94. Порядок припинення діяльності фермерського господарства.
- •95. Правове регулювання ведення особистих селянських господарств.
- •96. Правовий режим майна та земель особистого селянського господарства.
- •97. Поняття і сутність виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного господарювання.
- •98. Поняття і види спеціалізованих с/г підприємств.
- •99. Підсобні виробництва і промисли.
- •100. Особливості планування виробничо-господарської діяльності с/г підприємств.
- •101. Загальна характеристика фінансової діяльності с/г підприємств.
- •102. Особливості оподаткування с/г підприємств.
- •103. Загальна харакьеристика законодавства про окремі види с/г продукції.
- •104. Загальна характеристика правового регулювання племінної справи в тваринництві.
- •106. Загальна характеристика правового регулювання бджільництва.
- •107. Загальна характеристика правового регулювання ветеринарної медицини.
- •108. Загальна характеристика правової охорони прав на сорти рослин.
- •109. Загальна характеристика правового регулювання насінництва.
- •110. Загальна характеристика правового регулювання захисту рослин.
- •111. Правові форми використання природних ресурсів в с/г.
- •112. Правове регулювання використання надр в с/г.
- •113. Правове регулювання водокористування в с/г.
- •114.Правове регулювання лісокористування в с/г.
- •115. Правове регулювання використання рослинного і тваринного світу в с/г.
- •116.Особливості договірних зобов’язань у с/г та їх класифікація.
- •117. Характеристика окремих видів договорів щодо реалізації с/г продукції.
- •118. Договір контрактації с/г продукції: поняття і класифікація.
- •119. Заставні закупівлі с/г продукції як сучасний ефективний інструмент ринку с/г продукції.
- •120. Правове регулювання і особливості ринку зерна в Україні.
- •121. Особливості правового регулювання ринку цукру в Україні.
- •122. Правова охорона грунтів в с/г.
- •123. Інститут меліорації земель в с/г.
- •124. Правове регулювання хімізації с/г.
- •125. Правове регулювання застосування біотехнологій в с/г.
- •126.Правове регулювання ведення с/г діяльності в умовах надзвичайних екологічних ситуацій.
- •127. Поняття і підстави юридичної відповідальності за порушення земельного та аграрного законодавства.
- •67.Історія розвитку та особливості аграрного права як комплексної галузі права.
- •68. Поняття і предмет аграрного права.
113. Правове регулювання водокористування в с/г.
Важливим законодавчим актом, який регулює порядок використання водних ресурсів, є Водний Кодекс України. Цей кодекс визначає водний об’єкт, як природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Всі водні об’єкти поділяються на два види, кожен із яких має відповідний правовий режим: водні об’єкти загальнодержавного і місцевого значення. До водних об’єктів загальнодержавного значення належать:
1) внутрішні морські води та територіальне море;
2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
4) водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об’єктів місцевого значення належать:
1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;
2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Водний кодекс визначає фактичні ознаки розмежування загального і спеціального використання водних ресурсів. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. З метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території. Місцеві Ради зобов’язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування. На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду. Водокористувач, який узяв водний об’єкт у користування на умовах оренди зобов’язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об’єкті, наданому в оренду. Якщо водокористувачем або відповідною Радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.
Спеціальне водокористування — це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Не належать до спеціального водокористування:
- пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);
- подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;
- усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);
- використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;
- вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;
- виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;
- видобування корисних копалин і водних рослин;
- прокладання трубопроводів і кабелів;
- проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;
- інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.
Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі — це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) — це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об’єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
