
- •67.Історія розвитку та особливості аграрного права як комплексної галузі права.
- •68. Поняття і предмет аграрного права.
- •69. Методи регулювання в аграрному праві.
- •70. Основні принципи аграрного права.
- •71. Система аграрного права.
- •73. Джерела аграрного права.
- •74.Поняття, види і структура аграрних правовідносин.
- •78. Основні форми і методи державного регулювання в с/г.
- •79. Система державних органів, які здійснюють регулювання с/г.
- •80.Територіальна структура і основні повноваження Міністерства аграрної політики України.
- •81. Поняття і класифікація суб’єктів аграрного господарювання.
- •82. Загальні засади правового статусу суб’єктів аграрного господарювання.
- •83. Правове становище державних і комунальних с/г підприємств.
- •84. Правовий режим майна та особливрсті здійснення господарської діяльності державними та комунальними с/г підприємствами.
- •85. Правове становище господарських товариств в апк.
- •86. Правовий статус с/г кооперативів.
- •87. Умови та порядок створення с/г кооперативів.
- •88. Земельні та майнові відносини у с/г кооперативі.
- •89. Порядок реорганізації та ліквідації с/г кооперативів.
- •90. Правове становище фермерських господарств.
- •92. Земельні та майнові відносини у фермерському господарстві.
- •93. Державна підтримка фермерських господарств.
- •94. Порядок припинення діяльності фермерського господарства.
- •95. Правове регулювання ведення особистих селянських господарств.
- •96. Правовий режим майна та земель особистого селянського господарства.
- •97. Поняття і сутність виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного господарювання.
- •98. Поняття і види спеціалізованих с/г підприємств.
- •99. Підсобні виробництва і промисли.
- •100. Особливості планування виробничо-господарської діяльності с/г підприємств.
- •101. Загальна характеристика фінансової діяльності с/г підприємств.
- •102. Особливості оподаткування с/г підприємств.
- •103. Загальна харакьеристика законодавства про окремі види с/г продукції.
- •104. Загальна характеристика правового регулювання племінної справи в тваринництві.
- •106. Загальна характеристика правового регулювання бджільництва.
- •107. Загальна характеристика правового регулювання ветеринарної медицини.
- •108. Загальна характеристика правової охорони прав на сорти рослин.
- •109. Загальна характеристика правового регулювання насінництва.
- •110. Загальна характеристика правового регулювання захисту рослин.
- •111. Правові форми використання природних ресурсів в с/г.
- •112. Правове регулювання використання надр в с/г.
- •113. Правове регулювання водокористування в с/г.
- •114.Правове регулювання лісокористування в с/г.
- •115. Правове регулювання використання рослинного і тваринного світу в с/г.
- •116.Особливості договірних зобов’язань у с/г та їх класифікація.
- •117. Характеристика окремих видів договорів щодо реалізації с/г продукції.
- •118. Договір контрактації с/г продукції: поняття і класифікація.
- •119. Заставні закупівлі с/г продукції як сучасний ефективний інструмент ринку с/г продукції.
- •120. Правове регулювання і особливості ринку зерна в Україні.
- •121. Особливості правового регулювання ринку цукру в Україні.
- •122. Правова охорона грунтів в с/г.
- •123. Інститут меліорації земель в с/г.
- •124. Правове регулювання хімізації с/г.
- •125. Правове регулювання застосування біотехнологій в с/г.
- •126.Правове регулювання ведення с/г діяльності в умовах надзвичайних екологічних ситуацій.
- •127. Поняття і підстави юридичної відповідальності за порушення земельного та аграрного законодавства.
- •67.Історія розвитку та особливості аграрного права як комплексної галузі права.
- •68. Поняття і предмет аграрного права.
114.Правове регулювання лісокористування в с/г.
Окремим видом природних комплексів є ліс, оскільки лісове законодавство регулює с/г діяльність у лісах. Важливим актом у цій діяльності є Лісовий кодекс України. Цей кодекс визначає, що ліс — це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліси України за екологічним і господарським значенням поділяються на першу і другу групи. До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції. Залежно від переваг виконуваних ними функцій ліси першої групи належать до таких категорій захисності:
- водоохоронні (смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів);
- захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських районів, які мають важливе значення для захисту навколишнього природного середовища). До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг;
- санітарно-гігієнічні та оздоровчі (ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій).
До першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення (включаючи генетичні резервати), лісоплодові насадження і субальпійські деревні та чагарникові угруповання.
До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення і для збереження захисних функцій, безперервності та невиснажливості використання яких встановлюється режим обмеженого лісокористування. Усі ліси в Україні є власністю держави.
115. Правове регулювання використання рослинного і тваринного світу в с/г.
Важливим законродавчим актом, що регулює відносини рослинного світу в с/г є ЗУ “Про рослинний світ”. Згідно з цим законом рослинний світ становить сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території. Об’єкти рослинного світу — дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання. Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками поділяються на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.
До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать:
а) об’єкти рослинного світу у межах:
- внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;
- поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх приток усіх порядків;
- природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;
б) лісові ресурси державного значення;
в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;
г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України.
До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об’єкти рослинного світу. До природних рослинних ресурсів місцевого значення відносяться дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення. Використання природних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання. У порядку загального використання природних рослиннихресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину,квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях. Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з додержанням правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, без надання їм відповідних дозволів. Збирання у порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо, забороняється. Торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального використання природних рослинних ресурсів, забороняється. Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їх виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності тощо може бути обмежене Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. За умови додержання вимог законодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів:
- збирання лікарських рослин;
- заготівля деревини під час рубок головного користування;
- заготівля живиці;
- заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо;
- збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо;
- заготівля сіна;
- випасання худоби.
Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється цим Законом, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Реалізація лікарської та технічної сировини дикорослих рослин юридичними або фізичними особами, які не мають дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів, забороняється. Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів:
- власники земельних ділянок, на яких знаходяться об’єкти рослинного світу, крім тих, що занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України;
- користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, які їм надано для цільового призначення (ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, колективного садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби), за винятком використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України. Форма дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється у межах лімітів їх використання. Щодо правового регулювання тваринного світу, то нормативним актом, який регулює відносини у цій сфері є ЗУ “Про тваринний світ”. Цей закон зазначає, що об’єктами тваринного світу є дикі тварини — хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). Відповідно до Закону встановлюються два правових режими диких тварин: загальнодержавного і місцевого значення. До об’єктів тваринного світу загальнодержавного значення належать ті тварини, що перебувають у державній власності, а також ті, які перебувають у комунальній чи приватній власності, але визнані об’єктами тваринного світу загальнодержавного значення. До об’єктів тваринного світу місцевого значення належать ті тварини комунальної та приватної власності, які не визнані об’єктами тваринного світу загальнодержавного значення. Громадянам гарантується право безоплатного загального використання об'єктів тваринного світу для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо). Загальне використання об’єктів тваринного світу здійснюється без вилучення об’єктів тваринного світу з природного середовища (за винятком любительського і спортивного рибальства у водних об’єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову). У порядку загального використання об’єктів тваринного світу здійснюється використання корисних властивостей життєдіяльності тварин — природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо, а також використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілях, не заборонених законом. Під час здійснення загального використання об’єктів тваринного світу забороняється знищення тварин, руйнування їхнього житла та інших споруд (нір, хаток, лігв, гнізд, мурашників, бобрових загат тощо), порушення середовища існування тварин і погіршення умов їх розмноження. До спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об’єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування