2. Препарати для лікування гіперхромних анемій.

Для лікування гіперхромних анемій застосовують препарати вітаміну В₁₂ (ціанокобаламіну) та кислоту фолієву. При їх дефіциті в організмі порушується кровотворення і еритропоез протікає по мегалобластичному типу. В периферичній крові з’являються великі незрілі мегалобласти, мегалоцити із надлишковим нагромадженням в них гемоглобіну, тому анемія – гіперхромна. Розрізняють злоякісну перніціозну анемію (анемія Бірмера) та В₁₂-фолієводефіцитну мегалобластичну анемію.

ПРЕПАРАТИ.

Ціанокобаламін (Cyanocobalaminum)

Форма випуску: ампули 1 мл 0,01-0,02-0,05 % розчину.

Механізм дії: стимулює функцію кісткового мозку, нормалізує еритропоез, сприяє дозріванню еритроцитів. Вводять підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно по 1-2 мл через день до зникнення проявів анемії і нормалізації картини крові.

Застосування: при мегалобластичній, гіперхромній, перніціозній анемії, також для лікування постгеморагічних і залізодефіцитних анемій, апластичних анемій, анемій аліментарного характеру або викликаних отрутами і лікарськими речовинами.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, алергічні реакції.

Взаємодія: не рекомендується введення в одному шприці вітамінів В₁₂, В₁, В₆, бо кобальт сприяє руйнуванню інших вітамінів, В₁₂ може посилити алергічні реакції, які викликає В₁.

Кислота фолієва (Acidum folicum)

Форма випуску: таблетки 0,001 г.

Механізм дії: разом з вітаміном В₁₂ сприяє дозріванню мегалобластів, стимулює еритропоез. З про­філактичною метою призначають всередину по 0,02-0,05 мг щоденно, а з лікувальною метою - по 5 мг на добу протягом 20-30 днів. При тривалому вживанні в великих дозах знижує концентрацію вітаміну В₁₂ в крові.

Застосування: макроцитарна гіперхромна анемія, В₁₂-фолієводефіцитна анемія, анемії і лейкопенії, викликані хімічними сполуками й іонізуючою радіацією, при аліментарних макроцитарних анеміях новонароджених.

Взаємодія: при перніціозній анемії кислоту фолієву потрібно призначати тільки в комбінації з ціанокобаламіном, оскільки стимулюючи гемопоез, вона не запобігає розвитку неврологічних ускладнень.

ПРИКЛАДИ РЕЦЕПТІВ.

Rp.: Tab. Acidi folici 0,001 N. 50

D. S. По 1 таблетці 5 разів на день.

#

Rp.: Sol. Cyanocobalamini 0,01% - 1 ml

D.t.d. N. 10 in amp.

S. Внутрішньом’язово по 1 мл через день.

3. Гормони, що регулюють розвиток клітин крові в кістковому мозку.

До цієї групи відносять еритропоетин і колонієстимулюючі засоби.

ПРЕПАРАТИ.

Еритропоетин синтезується в нирках.

Епомакс (Epomax)

Епрекс (Eprex)

Форма випуску: флакони 200-400 МО з розчином для ін’єкцій.

Механізм дії: стимулюють еритропоез.

Застосування: анемія у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.

СТИМУЛЯТОРИ ЛЕЙКОПОЕЗУ І КОЛОНІЄСТИМУЛЮЮЧІ ЗАСОБИ.

Препарати цих груп застосовують при лейкопеніях.

ПРЕПАРАТИ.

Філграстим (Filgrastim)

Форма випуску: флакони з порошком 0,3 – 0,48 мг в 1 мл.

Для інфузій вміст флакону розчиняють в 5 % розчині глюкози.

Молграмостим (Molgramostim)

Форма випуску: флакони з порошком 0,05-0,15-0,3-0,4-0,5-0,7-1,5 мг.

Розчиняють в воді для ін’єкцій.

Механізм дії: колонієстимулюючі засоби, стимулюють гемопоез. Призначають підшкірно, внутрішньовенно.

Застосування: лейкопенії, що викликані радіо-, рентгено-, хіміотерапією онкологічних захворювань.

Натрію неклеїнат (Natrii nucleinas)

Форма випуску: порошок.

Призначають всередину по 0,1-0,2 г 3-4 рази на день після їди; внутрішньо-м'язово, підшкірно по 5-10 мл 2-5 % свіжовиготовленого розчину.

Пентоксил (Pentoxylum)

Форма випуску: таблетки 0,025 - 0,2 г.

Призначають всередину по 1-2 таблетки 3-4 рази на день.

Метилурацил (Methyluracilum)

Форма випуску: таблетки 0,5 г.

Призначають всередину по 1 таблетці 4 рази на день під час чи після їди.

Механізм дії: стимулюють лейкопоез, відновлюють нормальну кількість лейкоцитів в крові, посилюють їх фагоцитарну активність, прискорюють регенерацію.

Застосування: лейкопенії, що викликані радіо-, рентгено-, хіміотерапією онкологічних захворювань.

ІІ. ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СИСТЕМУ ГЕМОСТАЗУ.

В організмі людини функціонує фізіологічна система гемостазу, яка забезпечує рідкий стан крові і зупинку кровотечі шляхом тромбування ушкоджених судин.

Основними компонентами системи гемостазу є:

1. Чинники системи зсідання крові (Systema coagulationis sanguinis) – протромбін, тромбопластин, іони кальцію, тромбін, фібриноген.

2. чинники системи проти зсідання крові (Systema sanguinis anticoagulatum) – антитромбін, антитромбопластин, гепарин.

3. Чинники фібринолітичної системи (Systema fibrinolyticum), яка забезпечує розчинення фібринного згортка – плазміноген (профібринолізин), плазмін (фібринолізин), їх активатори і інгібітори.

Більшість цих чинників є лікарськими препаратами, які застосовують для фармакокорекції порушень системи гемостазу. Пригнічення гемостазу приводить до кровотеч, тромбоутворення, синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ) – синдром розвивається внаслідок одночасної активації коагуляційної і фибринолітичної системи.

При пошкодженні судинної стінки в кров викидається тканинний тромбопластин, який спричинює адгезію (присипання до судинної стінки) та агрегацію (склеювання) тромбоцитів і утворення первинних тромбів – це клітинна фаза тромбоутворення (профаза) або судинно-тромбоцитарна фаза.

Наступна фаза плазматична:

І – при руйнуванні аглютинованих тромбоцитів виділяється кров’яний тромбопластин, який в присутності іонів кальцію перетворює

ІІ – протромбін на тромбін,

ІІІ – під впливом тромбіну з фібриногену утворюється стабільний фібрин та кров’яний згорток – це коагуляцій ний компонент системи гемостазу. Через 20-30 хвилин настає ретракція (ущільнення тромбу) і починається природний фібриноліз – розчинення згортка (післяфаза).

Схема згортання крові.

Пошкодження судини

Клітинна фаза ↓

(профаза) тканинний тромбопластин

↓

адгезія (3-10 с) → агрегація → первинний тромб

↓

І кров’яний тромбопластин

Плазматична ↓

фаза протромбін

(гіперкоагуляція) ↓ Са⁺⁺

ІІ тромбін

↓

фібриноген

↓

ІІІ фібрин

↓

утворення згортка, рефракція

післяфаза ↓

Фібриноліз

Класифікація засобів, що впливають на систему гемостазу.

1. Засоби, що впливають на коагуляційну систему (коагулянти, гемостатики):

- непрямі (вікасол, етамзилат, адроксон, препарати кальцію);

- прямі (фібриноген, тромбін, губка гемостатична);

- допоміжні засоби рослинного походження (листя кропиви, трава гірчака, грициків, деревію, плоди калини).

2. Засоби, що впливають на антигемокоагуляційну систему (антикоагулянти):

- прямі (гепарини, засоби для консервування крові – натрію цитрат);

- непрямі (антагоністи вітаміну К);

- антиагреганти (кислота ацетилсаліцилова, дипіридамол).

3. Засоби, що впливають на фібринолітичну систему:

- активатори фібринолізу (прямий – фібринолізин; непрямий - стрептокіназа);

- інгібітори фібринолізу (прямої дії – контрикал, гордокс; непрямої дії – ПАМБА, кислота амінокапронова).

КОАГУЛЯНТИ (ГЕМОСТАТИКИ).

Це лікарські засоби, що посилюють зсідання крові і застосовуються для зупинки кровотеч.