29. Виробнича потужність підприємства.

Виробнича потужність підприємства - це максимальний обсяг випуску продукції за умови повного використання всіх ресурсів підприємства при застосуванні нових технологій і передових форм організації виробництва праці.

Розрізняють: теоретичну, проектну, діючу, резервну виробничу потужність.

Теоретична - максимальний обсяг випуску продукції, якого можна досягнути за ідеальних умов роботи.

Проектна - величина можливого випуску продукції за одиницю часу, задана при проектуванні виробничого проекту.

Діюча - відображає потенційну можливість підприємства виробити протягом календарного періоду, часу максимальну кількість продукції.

Резервна -це виробнича потужність, яка передбачається у виробництві, що може мати додаткове завантаження, зумовлене об'єктивними обставинами.

Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) - це максимальний обсяг продукції, який може виготовити підприємство (цех, дільниця) протягом року (кварталу, місяця) за допомогою закріплених (наявних у нього) за ним засобів праці (технологічної сукупності машин, устаткування і виробничих площ) відповідно до встановленої спеціалізації, кооперації виробництва та режиму роботи.

Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці) розраховується, як правило, в натуральних (умовно-натуральних) одиницях, іноді в верстато-годинах і, як виняток, у вартісному виразі. Різниця між виробничою потужністю й виробничою програмою (обсягом виробництва) є резервом підприємства, тобто виробнича програма показує ступінь використання виробничої потужності. Взаємозв'язок виробничої потужності та виробничої програми зображений на рис. 13.1.

Рис. 13.1. Взаємозв'язок виробничої потужності та виробничої програми

Разом з терміном "виробнича потужність" використовується термін "пропускна спроможність", яка характеризує максимальний випуск продукції певним устаткуванням, верстатом, агрегатом, потоковою лінією, групою верстатів. Пропускна спроможність устаткування розраховується за квартал, добу, зміну та годину, а виробнича потужність структурних одиниць виробництва - за рік (в деяких випадках - за квартал і місяць). Для розрахунку виробничої потужності підприємства використовуються показники, подані на (рис. 13.2).

30. Методичні принципи розрахунку виробничої потужності.

Підприємства різних галузей обчислюють виробничу потужність на основі відповідних галузевих інструкцій, де враховані особливості їх функціонування. Однак існують спільні для більшості галузей методичні принципи розрахунку виробничих потужностей:

1. Виробнича потужність підприємства визначається за всією номенклатурою продукції, яку воно випускає.

2. Виробнича потужність підприємства визначається за відповідними потужностями його провідних підрозділів (цехів, ділянок) з урахуванням заходів щодо ліквідації “вузьких” місць.

Провідні підрозділи – це підрозділи, в яких виконуються основні технологічні операції з виготовлення продукції, де найбільше застосовується жива праця й зосереджена значна частина основних виробничих фондів. За наявності кількох провідних підрозділів потужність підприємства має визначатися за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

Під “вузьким” місцем розуміють невідповідність потужностей окремих підрозділів відповідним потужностям суміжних із ними підрозділів.

3. Під час обчислення виробничої потужності враховують усе діюче та недіюче через несправність, ремонт або модернізацію обладнання, а також обладнання, що перебуває на складі, але протягом поточного періоду має бути введене в експлуатацію.

4. Виробнича потужність підприємства обчислюється за технічними або досягнутими прогресивними нормами продуктивності обладнання, використання виробничих площ, станкомісткості виробів.

5. Під час обчислення виробничої потужності виходять із максимально можливого фонду робочого часу обладнання, позапланові простої не враховують. Враховують тільки неминучі технологічні втрати часу, розмір яких встановлюється виробничими нормативами.

6. У загальному вигляді величина виробничої потужності (ВП) може бути визначена за формулами

.	(7.1)
,	(7.2)

де ВП_і – виробнича потужність і-ї групи обладнання;

ФРЧ_і – плановий (фактичний) фонд робочого часу одинці обладнання і-го типу, год;

N_обл.і. – кількість обладнання і-го типу;

τ – станомісткість виготовлення одиниці виробу, н.-год;

П_і –продуктивність і-го типу обладнання за годину у відповідних одиницях.

7. Визначення виробничої потужності завершується складанням балансу, в якому відображаються зміни її величини, що відбувались протягом року під впливом різних факторів.

,

(7.3)

де ВП_вих – вихідна потужність підприємства на кінець року;

ВП_вх – вхідна потужність на початок року;

ВП_{орг-техн} – зміна потужності за рахунок організаційно-технічних заходів;

ВП_вв – підвищення потужності за рахунок введення в експлуатацію нових обє’ктів основних фондів, нового будівництва і реконструкції;

ВП_н-а – зміна виробничої потужності за рахунок зміни номенклатури і асортименту продукції;

ВП_вив – зниження виробничої потужності в результаті виведення з експлуатації основних фондів.

У зв’язку з мінливістю величини виробничої потужності протягом року виникає необхідність обчислення її середньорічного значення:

,

(7.4)

де ВП_ср – середньорічна величина виробничої потужності;

t₁ – кількість повних місяців роботи введених потужностей;

t₂ – кількість повних місяців, коли виведені протягом року з експлуатації потужності не працювали.

Рівень використання виробничої потужності можна визначити за допомогою коефіцієнта використання виробничої потужності (К_в.п.), який обчислюється за формулою

,

(7.5)

де N_ф – фактичний річний випуск продукції в натуральному вираженні

(визначається виробничою програмою підприємства).