Лекція 6. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ПОЛІТИКА ТА її ВПЛИВ НА КООПЕРАТИВНИЙ МАРКЕТИНГ

1. Державне регулювання цін в агропромисловому секторі країн Європейського союзу

2. Вплив сільськогосподарської політики сша на кооперативний маркетинг

3. Розвиток обслуговуючих кооперативів у контексті аграрної політики України

1. Державне регулювання цін в агропромисловому секторі країн європейського союзу

У визначенні сільськогосподарської політики в країнах Європейського союзу (ЄС) підвищеним пріоритетом серед інших цілей користуються підтримка та стабілізація прибутку виробників. Відповідно до цієї цілі виділяють окремі підцілі:

Досягнення певного «паритету» між прибутком у сільському господарстві та прибутками в інших галузях економіки, що частково допоможе зменшити міграцію населення із сіл; зменшення розбіжності прибутку у середині самого сільськогосподарського сектора, тобто невикористання сільськогосподарської політики для вирішення проблем, які швидше вирішуються через заходи соціальної або регіональної політики; стабілізація прибутків; спочатку вона була викликана нестабільним характером внутрішнього сільськогосподарського виробництва, але в подальшому все більше орієнтувалася на компенсування дестабілізуючих ефектів політичних заходів інших країн.

Цілі, спрямовані на прибуток, збігаються з метою гарантованого забезпечення продовольчими товарами. Вибір заходів, спрямованих на забезпечення прибутку виробників, різниться залежно від того, яку політику проводить та чи інша країна: імпорт чи експорт сільськогосподарської продукції, хоча більшість країн застосовують обидва типи політики одночасно. Наприклад, для країн ЄЄ у 1989 р. імпорт сільськогосподарської продукції на світовому ринку становив 21 %, експорт— 16 %.

Розглянемо механізм дії заходів держав ЄС щодо підтримки прибутку виробників. Візьмемо для прикладу Францію і продукцію — зерно. Щорічно в Брюсселі фіксується три ціни:

індикативна — це найвигідніша ціна для товаровиробника і споживача;

мінімально низька — для дотацій держави;

для імпорту продукції, яка була б не нижчою, ніж ціна ЄС.

Після фіксування цих цін у роботу включається ринок. Коли ціна перевищує індикативну, відкривається імпорт продукції зі сторони (шляхом зниження податків). У дуже рідкісних випадках світові ціни стають вищими, ніж європейські (наприклад, ціни на цукор у 1974 р.). Тоді вводять податок на експорт для зменшення обсягу продукції, що вивозиться.

Часто виникають ситуації, коли ціна на ринку падає нижче від мінімально низької. Тоді свою роботу починають галузеві бюро: за мінімально низькими цінами вони закуповують продукцію у виробників і ставлять її на зберігання або пропонують на експорт. У разі зростання цін на ринку продукція починає реалізовуватись.

Галузеві бюро — це державні міжпрофесійні організації у Франції, засновані за ініціативою органів державної влади. Перше бюро — Національне міжпрофесійне бюро по зернових було створено у 1936 р. в період зниження цін на зерно внаслідок надвиробництва. Тоді завданням цього бюро були організація та контроль за ринком пшениці для того, щоб дозволити виробникам реалізувати свою продукцію за ціною, яка б давала їм прибутки. У 1940 р. повноваження бюро поширилися на усі зернові. Нині до його функцій входять: збір та розповсюдження інформації по ринках зернових; впровадження політики ЄС — надбавки на зберігання, відшкодування на експорт продукції, контроль за площами, що були задекларовані як виділені під пари, тощо.

Крім цього бюро у Франції є: Національне міжпрофесійне бюро з виробництва вина; з виробництва м'яса, скотарства та птахівництва бюро ароматичних і лікарських рослин; бюро з виробництва молока та молочних продуктів; овочів, фруктів, продуктів садівництва. До складу галузевих бюро входять представники різних професій певної галузі, виробники, споживачі та члени задіяних адміністративних органів. Вони перебувають під опікою уряду та під особливим наглядом Міністерства сільського господарства та Міністерства фінансів. Галузеві бюро мають особливі повноваження, зокрема: обов'язкова дистиляція вина з метою запобігання його псуванню; зберігання м'яса у власних або державних холодильних складах; вилучення з продажу недоброякісних фруктів та овочів з метою їх знищення.

Механізм державного регулювання цін, наведений вище, діяв до 1992 р. У цей період робота сільськогосподарських кооперативів у Франції характеризувалася стабільністю. Кооперативи завжди могли гарантувати своїм членам реальну попередню ціну, беручи за основу мінімально низьку ціну, зафіксовану в Брюсселі. Робота сільськогосподарських кооперативів залежала виключно від цін на внутрішньому ринку.

Сільськогосподарські кооперативи, а отже, і виробники сільськогосподарської продукції були відокремлені від ринку. Держава гарантувала їм прийнятні ціни і поступово заготівля та зберігання надлишків продукції стали нормальним ринком збуту для товаровиробників, які не хотіли завдавати собі клопоту у пошуку нових ринків. Наприкінці 1986 р. на складах галузевих бюро зберігалося близько 1,3 млн т масла, 606 тис. т. яловичини, 15 млн т. зернових.

У травні 1992 р. положенням про реформу спільної сільськогосподарської політики було передбачено зниження цін у країнах ЄС до рівня світових. Так, у 1992 р. ціни на зернові знизилися на 29 %, у 2000 р. передбачалося зниження цін у межах 15 — 20 %. У цьому, разі інші країни отримають доступ на ринок Європи, зменшиться кількість спекуляцій

на ціновому ринку і політика ЄС більш відповідатиме міжнародним зобов'язанням. З реформування спільної сільськогосподарської політики дещо змінилася структура заходів підтримки прибутку виробників. Знизилися субсидії на експорт, зменшилося застосування механізму підтримки цін, значне місце стали посідати компенсаційні виплати. В їх основу покладено принцип повної компенсації втрати прибутку виробників, спричиненої зниженням цін:

• субсидія на кожен гектар зернових (погектарна допомога), Розмір якої розраховують на основі базового показника урожайності ^га залежно від зони (у Франції дві);

• підвищення премій за екстенсивне вирощування (виробники м’яса, які практикують екстенсивний спосіб, користуються знижкою протягом З років на зернові, призначені для комбікорму).

Введення компенсаційних виплат слід розглядати як додаток до ціни, що дає сільськогосподарським виробникам можливість отримувати стабільні прибутки.

Реформування спільної сільськогосподарської політики ускладнило роботу сільськогосподарських кооперативів. Нині для вигідної реалізації продукції своїх членів вони мають ретельно вивчати ринок, тобто займатися маркетингом. Можливості такої роботи обмежені, тому що кооперативи часто не мають достатніх фінансових ресурсів, яких потребує дослідження ринку.