1.3. Пристосування та гнучкість як складові адаптації

Берн виділяє чотири крайні типи поєднання Пристосування та Гнучкості. (Написати на дошці)

1. Пристосування + /Гнучкість + – «Прагматик».

Людина спокійно робить свою справу, послідовно досягаючи результату. Це прагматична, соціально адаптована особистість, яка здатна пожертвувати принципами заради зручностей. Звісно, у спосіб, що вважається прийнятним у суспільстві. В деяких професіях такий спосіб поведінки вважається бажаним і навіть культивується.

2. Пристосування + /Гнучкість - – «Принциповий».

Людина діє терпляче і дипломатично, проте не відмовиться від жодної своєї цілі. Сюди можна віднести багатьох успішних людей, яким властивий власний «почерк» у роботі.

3. Пристосування- /Гнучкість + – «Хаотик».

Людина починає працювати то над одним, то над іншим, не маючи ні майстерності, ні терпіння. Вона отримує тільки те, чого зможе досягти, не змінюючи тактику.

4. Пристосування + Гнучкість - – «Диктатор».

Досягає власних цілей не звертаючи увагу на потреби інших. Така людина негнучка у своїх вимогах, змушує інших грати за її правилами.

Важливу роль у пристосуванні до групи відіграє реалістичність образу групи, а точніше, дотримуючись термінології Берна, групового імаго.

Повний процес пристосування групового імаго складається з 4 етапів:

І стадія – попередній груповий імаго кандидата на членство в групі (імаго для ритуалів). Складається з поєднання фантазій Дитини і очікувань Дорослого, заснованих на попередньому досвіді. Узагальнений, ідеалізований.

ІІ стадія – пристосований імаго для проведення часу. Утворюється шляхом поверхневої оцінки Дорослим інших людей під час діяльності. Людина на цьому етапі погоджується на спільне проводження часу, проте з обережності не розпочинає власну гру.

ІІІ стадія – оперативний імаго для гри. Утворюється після того, як людина вирішить, що знає своє місце у груповому імаго лідера. На цьму етапі людина адаптувалася до групи на стільки, щоб втілювати власний сценарій, активно діяти для задоволення своїх потреб.

IV стадія – вторинне пристосування (імаго для інтимності). На цьому етапі, людина відмовляється від власної гри для того, щоб грати за правилами групи, підтримуючи її культуру. Формується справжня, не декларативна, відданість груповим ідеалам та нормам. В малій групі така поведінка може стати сходинкою до спілкування, вільного від гри.

Таким чином, адаптація залежить від здатності змінювати свої образи (в т.ч. образ групи), пристосовуючи їх до нової дійсності.

2. Концепція адаптації за Карлом Фопелем

Карл Фопель є автором численних збірників практичних рекомендацій з організації групової роботи, тренінгових програм зі створення команди тощо. Значною мірою його увага присвячена ефективній командній роботі і розкриттю потенціалу особистості в умовах групової взаємодії.

2.1.Принципи формування команди та пристосування особистості до внутрішньо групових взаємин

К. Фопель визначає команду як невелику групу однодумців, які вирішують спільне завдання і володіють взаємодоповнюючими навичками та якостями. Для вирішення завдання члени команди разом формулюють цілі і стратегію своєї роботи, за яку вони несуть спільну відповідальність.

Групу людей можна назвати командою, якщо:

• Група невелика – 2-12 осіб;

• Члени групи володіють взаємодоповнюючими навичками (технічні і функціональні навички, здатність виявляти проблеми і приймати рішення, навички міжособистісної взаємодії, здатність до навчання),

• Наявність спільної задачі та загальних результатів. Ця задача повинна стати тісно пов'язаною з особистими інтересами членів команди. Загальна задача певною мірою сприяє залагодженню конфліктів і узгодженню особистих інтересів.

• Загальна стратегія роботи.

• Взаємна відповідальність.

Важливо, щоб набір групових ролей також обслуговував процес вирішення загальнокомандного завдання і найбільш повно розкривав потенціал кожного учасника команди.

На думку Фопеля, для ефективної адаптації людини до групи і сприятливого розвитку групи в цілому велике значення мають комунікативні навички. Натомість, роль психологічної сумісності членів групи він вважає переоціненою. Ця сумісність успішно формується завдяки загальному руху команди до спільної мети і разом пережитим злетам і падінням.

Для успішного включення в команду людині необхідно пройти декілька щаблів-умов, серед яких:

1. Прийняття себе.

Сюди відноситься розвиток самоповаги і усвідомлення власних реакцій на видимі відмінності між ідеальним і реальним Я. Набуття почуття цінності власної особистості дозволяє стати більш незалежним від соціальних умовностей і очікувань інших людей. Центр самоповаги повинен знаходитися в межах власного Я, а не визначатися цілком соціальним визнанням і засвоєними раніше чужими уявленнями про цінності.

2. Прийняття інших.

Під цим розуміється повага і терпимість до думок, почуттів і стилю життя інших людей. Прийняття інших – це установка, що дозволяє кожному члену команди відчувати меншу відповідальності за інших, менше тиснути на них і маніпулювати ними. Нарешті, прийняття інших означає, що я надаю чужій індивідуальності у всіх її аспектах таке ж право на існування, яке надаю собі. Проте така позиція не виключає готовності вступити в полеміку якщо певні прояви чужої індивідуальності зачіпають мої інтереси.

3. Контакт і співпраця з іншими людьми.

Кожна людина не тільки розвиває відповідальність за себе, тим самим розвиваючи свою автономію, але одночасно і усвідомлює той факт, що може реалізувати себе тільки в контакті з іншими людьми. Будь-хто зацікавлений в спілкуванні і співробітництві з іншими, і при цьому він може залишатися самим собою, не відмовляючись від контакту.

4. Міжособистісна відкритість

Неабияк важлива для команди, проте слід пам’ятати, що занадто високий ступінь відвертості може бути таким же шкідливим для міжособистісних відносин, як і занадто низький.

Ці та інші принципи покладені в основу тренінгових програм для розвитку групової згуртованості.