Клінічні симптоми

Рак нирки може проявлятись по різному.

В цілому виділяють 5 груп симптомів:

1. локальні симптоми;

2. системні прояви;

3. паранеопластичний синдром;

4. поєднання типових урологічних з системними або паранеопластичними симптомами;

5. відсутність клінічних симптомів;

Класична тріада симптомів пухлин ниркової паренхіми – гематурія, біль в поперековій ділянці і пухлина, яка пальпується, спостерігається лише у 10-26% пацієнтів і є пізньою ознакою хвороби.

Одним з підозрілих на пухлину нирки симптомів є тотальна безболісна гематурія, яка з’являється несподівано, серед повного благополуччя. При сильній гематурії кров’яні згустки, порушуючи відтік сечі, можуть викликати біль в нирці. Для пухлини нирки характерне те, що гострий біль типу ниркової кольки з’являється після початку гематурії, тоді як при нирково-кам’яній хворобі послідовність протилежна.

При пухлинах нирки може спостерігатись варикоцелє (розширення вен сім’яного канатика) внаслідок стискання або проростання пухлиною порожнистої вени. Особливо підозріле на пухлину нирки правобічне варикоцелє, оскільки варикозне розширення вен зліва буває через інші причини (Слайд 3 ).

Системні ознаки

• схуднення (22% за даними О. С. Переверзєва, 1997р.);

• анемія (20%),

• однак в невеликого числа хворих (0,3%) буває еритроцитоз

• гіпертензія (9,3%).

Паранеопластичний синдром

1. Неспецифічний токсичний синдром включає:

• гематологічний (підвищена ШОЕ);

• біохімічний (зниження функціональних печінкових тестів);

• синдром Штауффера: підвищення рівня лужної фосфатази крові, протромбінового часу, гіпоальбумінемія, гіпоглобулінемія тощо (підвищення активності ЛДГ в сечі). Печінкові проби приходять до норми після видалення пухлини.

• метаболічний (лихоманка);

• інші менш часті системні прояви раку нирки включають: амілоїдоз, нефротичний синдром, полінейроміопатію.

2. Підвищення рівня хоріогонічного гонадотропіну може призводити до зниження лібідо або гінекомастії.

Гіперкальціємію знаходять в 5-20% пацієнтів. Вона може бути наслідком або кісткових метастазів або вироблення пухлиною паратіреоїдноподібного гормону.

Діагностика

Сучасна діагностика ґрунтується на даних інструментальних досліджень.

При підозрінні на пухлину паренхіми нирки діагноз підтверджують або заперечують рентгенологічними, радіоізотопним і ультразвуковими дослідженнями. На видільних урограмах можна бачити стиснення або розсунення чашечок або миски, “ампутацію’’ чашечок при проростанні їх пухлиною, відтиснення верхнього відділу сечоводу в бік хребта. Зміни зовнішнього контура нирки можна встановити за допомогою нефротомографії або ретропневмоперитонеума. В минулі роки провідним методом рентгенодіагностики пухлин паренхіми нирки була ниркова артеріографія, за допомогою якої виявляють навіть невеликі пухлинні вузли в глибині паренхіми органу, завдяки змінам в них судин і утворенню ”калюж” і “озер” РКР. При недостатньо чітких даних аортографії використовують селективну ниркову артеріографію. Якщо при артеріографії підтверджується діагноз пухлини паренхіми нирки, слідом за нею проводять венокавографію і ниркову селективну венографію для виявлення пухлинних змін в нирковій і нижній порожнистій венах та визначення об’єму оперативного лікування. (Слайд 4)

На сьогоднішній день для точної ранньої діагностики пухлин нирок надзвичайно важливе значення мають УЗД, КТ, МРТ, які дозволяють неінвазивно відрізнити щільну гетерогенну тканину пухлини від кісти, яка наповнена рідиною. (Слайд 5)

Встановлено, що УЗД належить до високоточних методів діагностики пухлин ниркової паренхіми з чутливістю та специфічністю не нижчими за 97%.

Не менш точна КТ, яка дозволяє точно визначити стадію та поширення пухлини, оцінити присутність пухлинного тромба в магістральних венах.

МРТ має перевагу над КТ в тому, що пацієнт не опромінюється, в 100% випадків дозволяє виявити пухлинні тромби, можна оцінити пухлину в різних площинах. Однак при пухлинах менших за 3 см більш точною залишається рентгенівська аксіальна КТ.

Нещодавно показано, що УЗД з використанням кольорового допплерівського картування так само, як і МТР дозволяє оцінити венну інвазію пухлини, а також диференціювати добро- і злоякісну пухлину за характером васкуляризації.

Цистоскопія має найбільше значення в момент гематурії, оскільки дозволяє встановити джерело гематурії.

Радіоізотопне сканування нирок показує дефект накопичення ізотопа на місці пухлини, функціональний стан протилежної нирки. (Слайд 6)

Нарешті, для оцінки метастазів в легені роблять рентгенограму органів грудної клітки. (Слайд 7)