Етіологія злоякісної пухлини нирки

В експериментах на тваринах встановлена залежність виникнення рака паренхіми нирки від дисбалансу статевих гормонів (у самців хом’ячків її вдалось викликати жіночими статевими гормонами – естрогенами). Разом з тим у тварин були отримані пухлини нирки і при опроміненні, а також шляхом введення деяких хімічних канцерогенних речовин.

Встановлено, що певну роль в виникненні нирково-клітинної карциноми може мати спадковість. Повідомлено, що у пацієнтів, які мають хворобу Hippel-Lindau підвищений ризик розвитку пухлин, різноманітної локалізації, в тому числі й нирки (церебро-ретинальна спадкова хвороба, зумовлена аномалією розвитку кровоносних капілярів, що проявляється ангіоматозом сітківки, яка поєднується з ангіо-ретикуломами мозочка, спинного мозку і ін. органів. Спадкується за аутосомно-домінантнім типом).

Пацієнти, що мають транслокацію короткого рукава 3, 6, 8-ї хромосом так само схильні до пухлин. Висловлюється гіпотеза, що певна ділянка 3-ї хромосоми може містити ген, який пригнічує пухлину. Інші дослідники пов’язують метастазування та поганий прогноз нирково-клітинної карциноми з мутацією тумор-супресивного гена P53.

До факторів ризику належать також куріння, азбестози та робота з нафтопродуктами.

Таким чином, пухлини нирки, як і численні інші види новотворів, можна віднести до поліетіологічних захворювань.

Класифікація пухлин нирки

Розрізняють:

1. Пухлини ниркової паренхіми

А. Доброякісні – аденома, ліпома, фіброма, міома, ангіома і гемангіома, хондрома, остеома, міксома, дермоїд.

Б. Злоякісні пухлини – рак (аденокарцинома), фібро-, міо-, ліпо-,ангіосаркома, змішана пухлина Вільмса.

В. Вторинні (метастатичні) злоякісні пухлини нирки.

2.Пухлини ниркової миски

А. Доброякісні пухлини: папілома, ангіома.

Б. Злоякісні: папілярний рак, плоско-клітинний рак, слизово-залозистий рак, саркома.

Розділення пухлин паренхіми нирки і ниркової миски зроблене через те, що ці неоплазми відрізняються за структурою і за шляхами поширення непластичного процесу, методами лікування.

Міжнародна класифікація пухлин паренхіми нирок за системою TNM:

Т – первинна пухлина

Тх – наявність і ступінь поширення пухлини встановити неможливо.

То – немає ознак первинної пухлини

Т1 – невеликий діаметр пухлини: 7 см або менше, обмежена ниркою.

Т1а – пухлина до 4 см за своїм найбільшим розміром

Т1б – пухлина більша 4 см, але менша 7 см, в межах нирки

Т2 – пухлина за найбільшим розміром понад 7 см, однак в межах нирки.

Т3 – пухлина поширилась на ниркову або порожнисту вени, інфільтрує паранефральну клітковину, але в межах фасції Герота

Т4 – пухлина поширюється за межі паранефральної клітковини (капсули Герота).

N – регіональні лімфатичні вузли

Nх – оцінити наявність метастазів у регіональні лімфовузли неможливо.

Nо – немає регіональних метастазів.

N1 – метастаз в одиничному лімфовузлі.

N2 – метастаз в кількох регіональних лімфовузлах

М – віддалені метастази

Мх – відсутні мінімальні відомості для діагностики віддалених метастазів.

Мо – ознак віддалених “M” немає.

М1 – є віддалені метастази.