4.2 Висновки

Висновки – частина роботи, що містить узагальнені результати дослідження, до яких прийшов автор і є логічним завершенням дипломної роботи.

Головна їх мета – підбиття підсумків проведеної роботи. Ця заключна частина повинна містити не тільки кінцеві положення досягнень автора, але і вказувати на подальшу перспективу розвитку досліджень цього питання.

Висновки подаються у вигляді окремих конкретних і лаконічних положень, що підсумовують одержані дані. Дуже важливо простежити, щоб висновки відповідали поставленим завданням роботи.

Як правило, пункти висновків включають ті узагальнені цифрові дані, що містять елементи новизни й отримані безпосередньо автором.

Одним із пунктів висновків можуть бути рекомендації з теоретичної та практичної реалізації одержаних результатів (можуть виноситись окремою частиною).

Слово «ВИСНОВКИ» на аркуші розташовують посередині рядка і друкують великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Висновки в роботі, як правило, формулюються по пунктах, які нумеруються арабськими цифрами. Кількість пунктів не обмежується, але звичайно вона дорівнює кількості завдань дослідження, їх буває від 2 до 6-7.

Приклади висновків:

ВИСНОВКИ

1. На підставі дослідження встановлено, що всі чинники, які впливають на поведінку споживачів можна підрозділити на ті, які є передумовами поведінки споживачів і ті, які виникають унаслідок придбання рекламованої продукції. У відповідність з цим запропонована ієрархія реакції споживачів на рекламу, яка відображає взаємозв'язок мотивів придбання продукції і споживчої поведінки.

2. Дослідження різних наукових підходів до розгляду суті рекламної стратегії дозволило сформувати визначення рекламної стратегії: рекламна визначена як процес додавання цінності в рамках маркетингового завдання, направлений на ліквідацію психологічного і соціального опору при формуванні поведінки споживача для досягнення конкурентної переваги. Унаслідок того, що поведінка споживачів може відрізнятися залежно від масштабів маркетингу, її елементи також вимагають уточнення.

3. Встановлено, що процес зміни зацікавленості споживачів в рекламованому товарі доцільно здійснювати через такий підхід, як формування рекламних цілей, що враховують позиції зацікавленості потенційних споживачів. На підставі цього встановлена залежність реклами від споживчої поведінки, яка указує не необхідність зіставлення цілей реклами і стану споживачів, що і веде до складання рекламних стратегій.

Важлива вимога до висновків – їх стислість і ґрунтовність.

4.3 Складання переліку посилань

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ – свідчить про теоретичну підготовку розглянутої проблеми, про навички роботи з літературою. До нього включається весь науковий комплекс, який опрацьований студентом при вивченні проблеми і побудові концепції, а не тільки видання, на які є посилання. Відомості про джерела та літературу необхідно подавати у відповідності з вимогами сучасного стандарту. Не варто включати до списку науково-популярні, художні (якщо це не джерело дослідження) та інші публікації, що не мають наукової цінності.

Наприкінці роботи, починаючи з нової сторінки, треба подати перелік посилань, які використовувалися в основній частині роботи.

Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог містять такі стандарти: 1) ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления»; 2) ДСТУ 3582-97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: загальні вимоги та правила»; 3) ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

При складанні переліку посилань слід керуватися такими правилами:

Джерела можна розміщувати одним із способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела і літературу, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць, авторів, року та місця видання, кількості сторінок. У випадку, коли в роботі використовується кілька праць одного автора, враховується принцип хронології, тобто за роком видавництва.

До переліку посилань вносяться роботи всіх згаданих авторів – вітчизняних та зарубіжних. Автори, матеріали яких не згадувались в дипломній роботі, до списку переліку не включаються.

Нумерація наскрізна протягом всього списку і позначається арабськими цифрами.

Бібліографічний опис складається мовою оригіналу.

Якщо авторів більше трьох, то наводяться імена всіх або перших трьох зі словами «та ін.».

Назва місця видання пишеться повністю у називному відмінку, за винятком назв міст: Москва (– М.), Ленінград (– Л.), Санкт-Петербург (– СПб.), Київ (– К), Ростов на Дону (– Р-н-Д.). Якщо назва одного із двох міст не скорочується, то вони пишуться повністю: М. – К., але: Київ – Херсон. При наявності двох міст видання, в описанні наводять обидва міста через дефіс.

Назва видавництва пишеться без лапок в називному відмінку після назви міста видання і двох крапок.

Обсяг видання, тобто дані про загальну кількість сторінок і аркушів записують цифрами зі словом сторінка, яке скорочують: с. – в укр. та рос. мовах. Якщо у книзі нумерація сторінок вказана арабськими або (і) римськими цифрами, то в описі подають: 252 с. або CCLІІ с.

Отже, основна вимога до укладання списку використаних джерел – це однотипне оформлення та дотримання чинного стандарту на бібліографічний опис документів і друкованих творів (ГОСТ 7.1-84).

Нижче наводимо окремі зразки бібліографічного опису використаної літератури.

Приклади навчальних посібників:

1. Андреева О.Д. Технология бизнеса: Маркетинг: Учебное пособие. – М.: Дело, 2000.- 242 с.

2. Войчак А.В., Примак Т.О. Ресторанний бізнес: особливості формування: Навчальний посібник.- К.: Стилум.– С.12-13.

3. Полукаров В.Л., Головлева Е.Л., Добренькова Е.В., Ефимова Е.М.. Рекламная коммуникация: Учебное пособие.– М.: Межд.ун-т бизнеса и управления: Изд-во «Палеотип»: ИТК «Дашков и К», 2008. – 344 с.

Приклади статей і з журналів, книг або збірників:

1. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.: ил.

2. Аветисова А.О. Напрямки розвитку основних секторів ресторанного господарства // Торгівля і ринок України: Темат.зб. наук.пр. Вип..19., т.3 / Голов.ред. О.О.Шубін. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – С.147-151.

Приклади тез або матеріалів конференції:

Бортников Е.Г. Особенности маркетинга и маркетинговых исследований в туризме// Интеграция науки и образования : материалы Междунар. науч.- практ. конф. (Саранск, 8 апр. 2010 г.) : в 2 ч. / [редкол.: Б.Ф. Кевбрин (отв. ред.) и др.] ; Саран. кооп. ин-т РУК. – Саранск, 2010. Ч. 1. – 524 с. ISBN 978-5-88842-140-6. – С. 243-249. 

Оформлення бібліографічних посилань на електронні версії публікацій та електронні видання з Internet

На основі практики оформлення посилань на інформаційні джерела в Internet (World Wide Web), пропонуються тимчасові (до появи сучасної редакції відповідного державного стандарту) рекомендації щодо оформлення посилань на електронні версії документів та електронні видання. Практикуються різні способи оформлення посилань на електронні інформаційні джерела, зокрема MLA, APA та ISO. Стандарт ISO 690-2 прийнятий Міжнародною організацією стандартизації і передбачає опис джерела відповідно до вимог, що вище викладені.

Обов’язкові елементи бібліографічного опису посилань:

• автор(и) електронного документу,

• назва документу,

• дата публікації версії документу,

• тип документа у квадратних дужках,

• URL – уніфікований локатор ресурсу (повна електронна адреса ресурсу в Internet),

• дата формування документа та інші дані.

Ці елементи друкуються у бібліографічному описі послідовно. Вимоги до кожного з елементів опису є такими.

Автор документу: на початку опису вказуються автори (перший, другий, третій та інші).

Замість імені автора можливе використання адреси електронної пошти, якщо немає іншої інформації, яка дозволила б ідентифікувати автора. При цьому не можна вносити ніяких змін в адресі (наприклад, замінювати прописні літери на строчні). Коли автор відомий під псевдонімом, то вказується адреса його електронної пошти у круглих дужках відразу після псевдоніма.

Дата публікації версії документу:

• друкується у форматі (рік, місяць, день) для англомовних посилань, у форматі (день, місяць, рік), наприклад (21 лютого 2001) – для російсько-україномовних посилань. Після дужок ставиться крапка,

• посилання на статті у періодичних виданнях, які не модифікуються, повинні мати рік та місяць публікації. Якщо періодичним виданням є журнал, то вказується рік, номер тому, номер журналу, як це робиться за ГОСТ 7.31-84,

• електронні документи, які не мають інформації щодо дати створення і модифікації, вважаються перевиданням робіт з невідомою датою публікації і посилання оформлюється як (n.d./рік), де рік – це рік отримання доступу до документу, а «n.d.» – «не має дати»,

• у посиланнях на документи, які модифікуються з часом, за роком вказується місяць та день (коли є).

Приклад. Wainright, M. (n.d./1995). Citation style for internet sources [WWW document]. URL http://www.cl.cam.ac.uk/users/maw 13/citation.html (5 вересня 2000).

Посилання на використані джерела

При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, та наукові дослідження, на матеріалах яких розроблюються проблеми, що вивчаються у роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, у « … у працях [1-6] …». Праці відокремлюються одна від однієї комою, [1, 7, 4, 55].

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: рис. 1.2.

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: табл. 1.2.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: див. табл. 1.3.