Третя ступінь (в)

(багатоалфавітні перехресні)

1. Види гіперемії:

1. Артеріальна гіперемія;

2. Венозна гіперемія.

А – прижиттєве згортання крові в просвіті судин та порожнинах серця, що виникає при пошкодженні стінки судин, сповільненні течії крові та зміні фізико-хімічного складу крові.

Б – надмірний приток крові, тоді як відтік її є нормальним.

В – збільшене кровонаповнення органа або тканин у зв’язку із порушеним (утрудненим) відтоком крові. Притік крові при цьому не змінений або дещо зменшений.

2. Анемія та її різновидності:

1. Компресійна анемія;

2. Обтураційна анемія;

3. Ангіоспастична анемія;

4. Коллатеральна анемія.

А – розвивається при швидкому відтоку крові до органів черевної порожнини, наприклад при шоку та невмілому випусканні газів при тимпанії або швидкому видаленні асцитної рідини.

Б – викликає при дії різноманітних фізичних, хімічних та біологічних подразників, що звужують судини. Наприклад подразнення судиннозвужуючих нервів симпатикотропними речовинами (ерготоксин, адреналін), рефлекторно при сильному збудженні (страх, переляк, холод, тощо).

В – виникає при частковому або повному закритті просвіту артерій тромбом, емболом, запальним розростанням інтими.

Г – розвивається внаслідок стискування артерій пухлинами, рубцем, ексудатом, лігатурою, джгутом, стороннім тілом.

Д – надмірний приток крові, тоді як відтік її є нормальним.

3. Які крововиливи розрізняють ?

1. Гематома;

2. Дрібні крововиливи;

3. Синці.

А – поверхнева геморагічна інфільтрація шкіри і слизових оболонок.

Б – нагромадження згорнутої крові в тканинах (підшкірній, підслизовій, під відшаровану капсулу внутрішніх органів та ін.) при артеріальних кровотечах. Кров, яка виливається, розсуває тканинні прошарки і частково руйнує їх структуру , утворюється штучна порожнина, наповнена кров’ю.

В – виникають шляхом діапедезу еритроцитів і внаслідок розриву капілярів. Це вогнищеві скупчення еритроцитів у тканинах без помітних структурних змін( петехії, екхімози).

Г – прижиттєве згортання крові в просвіті судин та порожнинах серця, що виникає при пошкодженні стінки судин, сповільненні течії крові та зміні фізико-хімічного складу крові.

4. За зовнішнім виглядом і мікроскопічною будовою розрізняють тромби:

1. Білі тромби;

2. Червоні тромби;

3. Змішані тромби;

4. Гіалінові тромби.

А – нагадують посмертний згусток крові, переважно заповнюють весь просвіт судини. Вони утворюються при швидкому згортанні крові (коагуляція) на фоні сповільненої течії. Формує їх густа сітка фібрину, в просвіті якої розміщуються еритроцити, лейкоцити в такому самому співвідношенні, як у нормальній кровї. Ці тромби рихло зв’язані зі стінкою судин, переважно бувають обтуруючі, утворюються у венозних судинах.

Б – можуть розвиватись як у артеріях, порожнинах серці, так і у венах. Послідовність чергування різних тромбів надає їм смугастий вигляд. Виділяють три частини: тіло, головка, хвіст. Головка – білого кольору, прикріплена до стінки судини, направлена за течією крові (в артеріях в напрямку від серця, у венах – до серця). Тіло – біло-червоного кольору, рихло зв’язане з хвостом (червоного кольору). Хвіст росте завжди проти течії крові. Відриваючись може викликати тромбоемболію.

В – ущільнені, поверхня нерівна, сірувато-білого кольору. Утворюються в пошкоджених ділянках судин при швидкій течії крові. Такі пристінкові тромби формуються із загинувших тромбоцитів, лейкоцитів та фібрину.

Г – внутрішньосудинна агрегаціця еритроцитів, але гемолізу і згортання крові при цьому не відбувається. Агреговані еритроцити чинять опір руху крові й зупиняють її.

Д – переважно множинні обтуруючі і частіше локалізуються в судинах мікроциркуляторного русла. Вони можуть утворюватись при шоках, опіках, електротравмах, великих травмах тканин.

5. Внутрішні кровотечі у природні порожнини:

1. В порожнину серцевої сорочки;

2. У плевральну порожнину;

3. У черевну порожнину.

А – гемоперитонеум.

Б – гемоперикардіум.

В – гемоаспірація.

Г – гемоторакс.

6. Різновидності інфарктів:

1. Анемічні(білі) інфаркти

2. Геморагічні (червоні) інфаркти

3. Білий інфаркт з геморагічним паском

А – виникає на фоні застійної гіперемії або внаслідок надмірного припливу крові в ішемічну ділянку по анастомозах, коли коллатеральний кровообіг не відновлюється із-за низького кров’яного тиску. Спостерігається у кишечнику, легенях, міокарді, рідше у нирках і селезінці.

Б – виникає внаслідок швидкої зміни рефлекторного спазму коллатеральних судин паралітичному їх розширенню. Тому розвивається кровонаповнення і стаз дрібних судин на периферії інфаркту, діапедез еритроцитів і трансудація. Такі інфаркти зустрічаються найчастіше в селезінці, міокарді, нирках.

В – виникає при підвищенні тонусу вазодилятаторів, характеризується почервонінням тканин.

Г – виникає при повному припиненні припливу крові та витісненні її з ішемічної ділянки внаслідок рефлекторного спазматичного скорочення судин. Найчастіше спостерігається в нирках і селезінці, буває також у міокарді та кишечнику.

7. Порушення лімфообігу:

1. Лімфостаз;

2. Ліфорагія;

3. Лімфоекстравазат.

А – витікання лімфи внаслідок порушення цілісної структури лімфатичних судин.

Б – застій лімфи внаслідок порушення відтоку. Механічна недостатність лімфообігу викликається тромбозом, обтураційним лімфангітом або затисканням лімфатичних судин пухлинами, рубцями.

В – підвищена проникність капілярних стінок і нагромадження трансудату в тканинах.

Г – нагромадження лімфи в підшкірній і міжм’язової сполучної тканини.

8. Збільшення вмісту тканинної рідини проявляється:

1. Набряком;

2. Водянкою.

А – дегідратація організму.

Б – нагромадження набрякової рідини в природних порожнинах тіла.

В – збільшення вмісту трансудату в органах.