3. Етапи соціальної адаптації

У зв'язку з тим, що соціальна адаптація являє собою протікає в часі процес, виникає питання про його етапах або стадіях. Мабуть, правильніше говорити про етапи соціальної адаптації.

Польський соціолог Я. Щепанський виділяє чотири етапи:

перший (початковий) етап, коли адаптується індивід засвоює лише правила поведінки, але система цінностей нового середовища внутрішньо їм не визнається;

другий етап (терпимості), коли як середи, так і індивід визнають рівноцінність еталонів поведінки один одного;

третій етап (пристосування, «акомодації») пов'язаний зі взаємними поступками: не тільки індивід визнає і приймає систему цінностей середовища, а й представники останньої визнають деякі його цінності;

четвертий етап (самої повної адаптації, етап «асиміляції»), коли індивід повністю відмовляється від колишніх зразків і цінностей і повністю приймає нові.

Наведена періодизація в повному обсязі може бути використана лише у випадках кардинального розбіжності орієнтації особистості і нової для неї середовища. Однак, оскільки така ситуація виникає далеко не завжди, а точніше, порівняно рідко, доцільно внести в неї деякі корективи.

Перш за все слід вказати на необхідність вироблення у засуджених в процесі виконання і відбування покарання адаптаційних знань і особистісних якостей, що полегшують згодом їх соціальну адаптацію. Соціальна адаптація звільнених від відбування покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі в значній мірі залежить від пластичності особистості, її бажання долучитися до чесного трудового життя. При підготовці засудженого до звільнення важливо також створити для цього об'єктивні передумови: пошук відповідного місця проживання і роботи, зав'язування корисних знайомств. Отже, соціальна адаптація звільнених від відбування покарання проходить наступні три етапи.

1. Пристосувальний етап, коли звільнений від відбування покарання дозволяє нагальні життєві проблеми, пов'язані з побутовим і трудовим влаштуванням. Цей початковий етап освоєння після звільнення від покарання - найскладніший і часом вирішальний. Важливість його для соціальної адаптації складно переоцінити. Нерідко, стикаючись із труднощами в побуті та при влаштуванні на роботу, звільнені від відбування покарання звертаються за допомогою до колишніх друзів, які залучають їх в нові злочини. Негативному впливу груп з антигромадською спрямованістю в таких випадках не просто, а часто неможливо протистояти.

2. Етап засвоєння соціально корисних ролей складний і суперечливий, пов'язаний з психологічними і моральними труднощами звільненого від відбування покарання. У цей період відбувається зміна його соціальних ролей, функцій, і, як правило, виникає необхідність у зміні усталених навичок і звичок. Часто особи, особливо відбули тривалий термін позбавлення волі, пристосовуються до нового соціального середовища з великим внутрішнім напруженням, психологічними зривами, з постійними стресовими станами. 3. На етапі правової адаптації відбувається затвердження в психіці потрібних і корисних поглядів, звичок, нахилів, цінностей, бажання чесно трудитися, точно і неухильно виконувати вимоги законів та морально-етичних норм. Мова йде про закріплення досягнутих в процесі виконання покарання позитивних результатів виправно-трудового впливу і досягнення цілей виправлення судимого особи.

При оцінці успішності протікання такого складного соціального процесу, як соціальна адаптація, в ході якого змінюється не тільки духовне обличчя, а й поведінка судимого особи, необхідно враховувати об'єктивні й суб'єктивні показники.

Об'єктивні критерії фіксують зовнішні ознаки зразкову поведінку, чесне ставлення до праці, точне і неухильне виконання вимог законів та правил, участь у громадському житті трудового колективу та ін.).

Суб'єктивні критерії соціальної адаптації звільнених від відбування покарання характеризують ступінь (рівень) усвідомленості особистістю необхідності поведінки, адекватного очікуванням-вимогам суспільства, задоволеності новими соціальними ролями, бажання домогтися здійснення намічених планів і виражаються в позитивному відношенні до трудового колективу, окремим його членам, сім'ї та інші. Зазначені критерії можна використовувати для визначення рівня протікання соціальної адаптації, виявлення обставин, що гальмують або, навпаки, сприятливо впливають на неї.