2. Методи та засоби діагностики

При діагностиці організації використовуються такі методи: спостереження; опитування виконавців; вивчення документів, наданих в розпорядження; анкетування; фотографія робочого дня.

Джерелами інформації про організацію, беручи до уваги насамперед зарубіжний досвід, можуть бути:

- інформація про організацію, яка публікується спеціалізованими видавництвами, спілками підприємців, торговельними палатами;

- інформація по фірмах: товарно-фірмова; адресна, загально-фірмова, галузева, про персональні зв’язки, про фінансові зв’язки фірми, біографічні довідники;

- інформація, що публікується самими фірмами; щорічні звіти про діяльність фірм; балансові звіти фірм (щорічні чи щоквартальні); проспекти фірми, виставочні та ярмаркові каталоги, монографії про діяльність фірми;

- періодична преса, що публікує спеціалізовану інформацію про фірму; інформація, що публікується у вигляді окремих випусків або додатків до економічних журналів та газети про діяльність найбільших національних фірм;

- інформація про фірми, що надається спеціалізованими організаціями та закладами, кредитно-довідковими бюро, консультаційними фірмами на основі абонементів та замовлень;

- інформація про фірми, надана на підставі замовлень урядовими установами, спілками підприємств, торговими па­латами, іншими організаціями, які сприяють розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

- ростери (досьє) на фірми, що формуються в міжнародних економічних організаціях системи ООН, ЄЕС.

Джерелами вихідних даних для діагностики підприємств та організацій є:

- паспорт;

- виробнича структура;

- штатний розклад;

- організаційна структура управління підприємством, його функціональних та виробничих структурних підрозділів;

- стратегічні, середньострокові, оперативні (квартальні, місячні, тижневі, добові) плани та звіти про виробничо-господарську діяльність підприємства та його структурних підрозділів;

- накази, розпорядження, листи міністерства нормативно-технічні, методичні документи та правові акти, що регламентують стосунки працівників апарату управління в процесі виконання функцій, положення про підприємство, виробничі одиниці, структурні підрозділи, посадові інструкції спеціалістів та технічних виконавців, процедури управління, норми та нормативи, обіг документів, інформаційні потоки, карти організації праці службовців;

- матеріали документальних ревізій та опитування працівників як внутрішніми консультантами, так і зовнішніми аудиторськими, консалтинговими фірмами.

Засоби діагностики.

Будь-яка організація, навіть якщо вона складається з трьох осіб, це – складна система, яку можна охарактеризувати безліччю ознак.

Формально провести системний аналіз можна, використовуючи такі методи:

а) побудувати “дерево цілей”, і тоді аналіз можна розглядати як системний аналіз з точки зору цілей;

б) побудувати “дерево робіт”, і тоді аналіз можна розглядати як системний аналіз з точки зору робіт;

в) побудувати змішаний граф, в якому завдання (цілі) одночасно характеризують і заходи (функції), тоді аналіз можна розглядати як функціонально-цільовий аналіз;

г) побудувати граф проблем, кожна з яких сформульована таким чином, що вона неявно визначає як цілі (для вирішення проблеми), так і функції (тобто заходи, яких необхідно вжити для вирішення проблеми, яка відповідає більш пріоритетному елементові в структурі елементів графа проблем).

Принципових відмінностей між згаданими методами системного аналізу немає і необхідно використовувати такий метод, кий виявиться найбільш доцільним у конкретному випадку.

Для визначення завдань і взаємозв’язків між завданнями можна використовувати різні методи. Можна використати опис системи з точки зору проблем і чисто експертний метод виявлення проблем і зв’язків між ними. Опис систем з точки зору проблем найбільш звичний для керівників виробничих підприємств.

Складні завдання і функції необхідно розкласти на такі складові частини, які відрізнялися б одна від одної за однією з перелічених нижче характерних особливостей:

- за алгоритмом управління, який вимагається;

- за виконавцями (згідно з існуючим або передбачуваним поділом функцій між виконавцями в структурі організації);

- за вхідними і вихідними змінними (тобто за змінними, які характеризують матеріали, послуги та інші елементи на вході організації, і змінними, які характеризують продукцію, послуги та інші елементи на виході організації).

Зазначені відмінності між завданнями і функціями можуть бути зумовлені характерними особливостями як об’єкта, так і суб’єкта управління. Зважаючи на такі особливості, розроблені 13 правил декомпозиції завдань і функцій при виконанні процедури функціонального аналізу промислового підприємства.

Правила декомпозиції при функціонально-цільовому аналізі.