16.Філософія системи управління

Засновник загальної теорії систем Людвіг фон Берталанфі вважав, що "система являє собою комплекс взаємодіючих елементів". В. Н. Садовський визначає систему як "упорядковану певним чином множину елементів, які взаємопов'язані між собою і утворюють певну цілісну єдність". За твердженням А. М. Авер'янова, "система являє собою обмежену множину взаємодію­чих елементів".

Система визначається в термінах її спостере­жуваних властивостей або ж в термінах взаємо­зв'язків між цими властивостями, а не тим, що вони насправді являють собою.

Під системою можна розуміти певну множину елементів, які завдяки сукупності існуючих відношень і зв'язків між. собою утворюють сталу об'єктивну цілісність і єдність. Виходячи з цього визначення, можна розглядати системи природні, технічні та соціальні, а також; такі, що утворюються внаслі­док поєднання тією чи іншою мірою елементів двох чи усіх трьох з цих основних систем.

Філософія системи управління вив­чає методологічні та світоглядні засади окремих елементів системи та взаємовідносини між ними.

Управлінням вважається будь-який вплив одного елемента системи (керуючого елемента або суб'єкта управління) на інший (ке­рований елемент або об'єкт управління) з метою забезпечення бажа­ного для керуючого суб'єкта характеру функціонування та розвитку системи відповідно до заздалегідь встановлених цілей та критеріїв |х досягнення. У найбільш концентрованому вигляді управління прояв­ляє себе в технічних, соціо-технічних та соціальних системах, де ке­руючим елементом (суб'єктом управління) завжди виступає людина (або група людей), яка свідомо задає цілі функціонування системи та критерії припустимої міри досягнення цих цілей.

Цілком зрозуміло, що забезпечення характеру функціонування системи чи його якості згідно зі встановленими критеріями вимагає професійного формування та реалізації як цілей системи, так і відпо­відних керівних впливів на цю систему як на об'єкт управління.

17.Суспільство та його компоненти

Суспільство, найскладніша з усіх відомих науці систем. Суспільство не є простою сукупністю елементів і підсистем, а є динамічною системою, елементи якої оновлюються і перебувають у взаємодії, змінюється.

У широкому розумінні – поняття суспільство охоплює всі суспільні явища – соціальну діяльність, практику, суспільний та політичний лад, організацію сім’ї інших соціальних спільностей, усі види культури, всі форми духовності. Суспільство означає цілісну систему життєдіяльності людей в усій її повноті та розвитку.

У вузькому розумінні поняття суспільство вживається для позначення історично конкретного типу соціально системи, певного етапу людської історії.

У всесвітній історії суспільства поділяють суспільства на традиційні та індустріальні.

Традиційне суспільство – це суспільство з аграрним устроєм, з малорухливими соціальними структурами і з заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції.

Традиційне суспільство сприймається як родоплемінне, феодальне, примітивне і відстале. В традиційному суспільстві регламентуються, суворо контролюються норми, соціальні структури, соціальні інститути, звичаї, поведінка індивідів.

Індустріальне (промислове) суспільство – суспільство, що безпосередньо визначається рівнем технічного, індустріального розвитку.

Постіндустріальне суспільство ґрунтується на сучасній високо розвинутій комп’ютерній техніці. Комп’ютери проникають в усі сфери життя суспільства, включаючи побут, домашнє господарство в сферу обслуговування.

Структура суспільства – це форма її організації, що склалася історично і становить форму стійких зв’язків, відносин, що виникли на їх основі, соціальних груп та інститутів, які забезпечують цілісність суспільства, збереження властивостей при впливі на нього різних внутрішніх і зовнішніх факторів. Структура суспільства складається з різних елементів, зокрема суб’єкти суспільства (людина та об’єднання), суспільні відносини, соціальні інститути, діяльність.

Соціальні інститути – історично визначені форми організації і регулювання громадського життя. Вони розглядаються як різноманітні організації, установи, що відповідають соціальній структурі суспільства, як сукупність соціальних форм і зразків, що визначають стійкі форми соціального поводження і дії, як системи поведінки відповідно до цих норм.

Групи соціальних інститутів:

Економічні (виробництво, поділ праці, власність та ін.) ;

Політичні (держава, партії, поліція, армія) ;

Правові (законодавчі та судові органи, інститути правозастосування, правового виховання) ;

Культурні (наукові, художні об’єднання, що створюють культурні багатства) ;

Релігійні , інститути стратифікації (розподіл позицій і людських ресурсів);

Інститути споріднення, шлюбу, сім’ї.

Основні сфери суспільного життя: економічна, політична, соціальна і духовна.