11.Філософія науки управління

Філософія управління як тип інтелектуальної діяльності зародилася в Греції в кінці VII в. до н.е. Філософія управління – це частина загальної філософії, одна з її галузей. Це знання, що допускає невизначеність, неоднозначність, послідовне обмеження, подолання і сприймане як необхідна приналежність буття взагалі. Мета філософії управління – знаходити внутрішні взаємодії суб'єктів і об'єктів управління, тобто знайти реальні значення зміни стану об'єкту від цільової дії суб'єкта управління.

Під наукою розуміється соціально значуща сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення й використання теоретично систематизованих об’єктивних знань про дійсність.

Наука управління ‒ система знань про закони і закономірності управління, про використання об’єктивних економічних законів з метою підвищення ефективності суспільного виробництва для забезпечення дальшого зростання добробуту людей, створення умов всебічного гармонійного розвитку всіх членів суспільства.

Предметом науки управління служать закони і закономірності управління, які формалізовані та використовуються із врахуванням об’єктивних законів розвитку виробництва, а також різноманітні за своїм змістом відносини.

Наукою управління вивчені загальні і специфічні функції, принципи, методи, організаційні форми управління, застосування технічних засобів в управлінні.

Як система знань наука охоплює не тільки фактичні дані про предмети навколишнього світу, людської думки й дії, не лише закони і принципи вивчення об’єктів, а й певні форми й способи усвідомлення їх. Цим самим наука виступає як форма суспільної свідомості.

12.Філософія мистецтва управління

Філософія управління як тип інтелектуальної діяльності зародилася в Греції в кінці VII в. до н.е. Філософія управління – це не тільки наука. Це знання, що допускає невизначеність, неоднозначність, послідовне обмеження, подолання і сприймане як необхідна приналежність буття взагалі.

Мета філософії управління – знаходити внутрішні взаємодії суб'єктів і об'єктів управління, тобто знайти реальні значення зміни стану об'єкту від цільової дії суб'єкта управління.

Управлінське мистецтво - це систематизовані й теоретичні узагальнення про кращі зразки (еталони), прийоми, методи та засоби успішної керівної діяльності, розвинуте вміння, з одного боку, ефективно використовувати теоретичні знання, а з другого - діяти в тих ситуаціях, для яких наука управління ще не виробила необхідних рекомендацій.

Мистецтво управління включає досить широке коло питань: мистецтво оперативної роботи; розвиток службових зв'язків та ділових контактів; мотивацію підлеглих до високопродуктивної праці; мистецтво переконання та підтримання високої дисципліни праці; мистецтво розв'язання конфліктних ситуацій та інших складних проблем (завдань); основи логіки доказу та елементи ораторського мистецтва; ефективний стиль управління на різних ієрархічних рівнях.

Мистецтво управління комплексно характеризує управлінську діяльність, яка відбиває роль індивідуальних якостей менеджера і стиль його роботи в досягненні поставлених цілей. Тут найбільшого значення набувають особлива інтуїція, досвід роботи, характер освіти, професіоналізм, комунікабельність, тип мислення, переконаність, рішучість, ініціативність.

Діяльнісні характеристики мистецтва управління можуть проявлятися, формуватися, відточуватися поступово, упродовж років життя. Не випадково Ф.Тейлор розглядав мистецтво управління як еволюцію, а не винахід.

Мистецтво управління - це сплав освіти, досвіду й індивідуальності.

Діяльність керівника, що володіє мистецтвом управління, характеризується підприємливістю, постійним пошуком нових можливостей у сфері технології, організації та економіки, використанні потенційних можливостей трудового колективу і кожного виконавця зокрема. Справжнє мистецтво керівника пов'язане з його творчою імпровізацією, умінням приймати раціональні рішення в умовах ризику і мінімуму інформації, з урахуванням прямих і опосередкованих, взаємопов'язаних і взаємообумовлених факторів.