14.Закономірності філософії управління

Під закономірностями філософського управління розуміється об’єктивно існуючий, постійний і необхідний взаємозв’язок між предметами, явищами або процесами, що випливає із їхньої природи, сутності і закону. Відображає причинно-наслідковий зв’язок між явищами, характеризує перебіг певних процесів у суспільстві.

Філософія управління досліджує загальні та спеціальні закономірності управління. Вона вивчає закономірності формування системи управління, її структури та основних підсистем; досліджує закономірності формування і функціонування системи управління, взаємодії її елементів.

До загальних (соціально-політичних) закономірностей слід віднести:

 необхідність приведення систем та механізму соціального управління до відповідного рівня розвитку суспільних відносин. За ігноруванням даної закономірності застарілі форми та методи управління стають гальмом на шляху розвитку суспільних відносин: відбувається зниження темнів економічного зростання, зростають труднощі та напруженість у суспільстві;

 потреба встановлення демократичних процедур зворотного зв’язку, який регулює життєдіяльність систем управління. Ігнорування цієї закономірності створює передумови для відчуження, уособлення від суспільства апарату управління, бюрократизації його діяльності.

До спеціальних закономірностей можна віднести наступні:

 відносний консерватизм структур управління у порівнянні із рухливістю та змінюваністю його функцій. У міру розвитку суспільства відповідні структури управління неодмінно застарівають, їх перетворення повинно ґрунтуватися, насамперед, на аналізі змінюваних цілей та відповідних їм функцій управління;

 циклічність, безперервність процесу управління. Тут треба мати на увазі, що ряд постійно повторюваних взаємопов’язаних операцій щодо підготовки управлінських рішень та організації їхнього виконання забезпечують перехід від пізнавальної до програмуючої, а від неї – до

У сфері управління закономірності поділяються на:

- закономірності аспекти і комплексні;

- закономірності загальні і специфічні;

- закономірності частинного і цілого;

- закономірності системні і локальні;

- закономірності-принципи;

- закономірності-рекомендації.

Разом з тим, закономірності поділяються за такими аспектами управління: економічним, організаційним, правовим, психологічним, інформаційним та ін..

Загальні закономірності властиві всім процесам філософії управління. Ці закономірності визначають роль у соціальному управлінні мотивації суб’єкта, закономірності взаємодії керівників і підлеглих, закономірності виділення функцій і побудови персоналу управління. Специфічні закономірності управління пов’язані з власністю, приватизацією і ринковими відносинами.

15.Поняття об'єкту філософії управління

Філософія управління як тип інтелектуальної діяльності зародилася в Греції в кінці VII в. до н.е. Філософія управління – це не тільки наука. Це знання, що допускає невизначеність, неоднозначність, послідовне обмеження, подолання і сприймане як необхідна приналежність буття взагалі.

Об’єкт управління ототожнюється з керованою підсистемою і тому можна вважати, що він являє собою як окремих людей – виконавців, так і певну їх спеціальність об’єднану наявність мети та організованої структури їхньої взаємодії в процесі спільної діяльності після її досягнення.

Крім того, об’єктами управління можуть виступати природні предмети, живі і неживі, штучні антропогенні утворення, явища і процеси об’єктивного світу, а також людина, різні групи людей та суспільство в цілому. Як об’єкти управління, можуть також розглядатись життєдіяльність людей, процеси і результати матеріального і духовного виробництва, а також різні соціальні групи, класи, нації, етнічні, релігійні чи політичні спільноти, організації, установи або окремі індивіди.

В соціальних системах об’єктом управління виступає й суспільне життя взагалі, а сам процес управління має враховувати такі регулюючі його чинники, як політичний устрій та соціально – економічний уклад, морально – етична парадигма і усталена система життєвих цінностей та ідеалів, спосіб життя, культурно – освітній рівень та професійна компетенція і добробут населення.