3.Гносеологія управління

У пізнанні й філософському осмисленні природи і сутності феномена управління важливу роль відіграє гносеологія управління як теоретична основа пізнання цього явища і його закономірностей. Вона відповідає на питання у чому полягає сутність і природа феномену управління, яким чином найбільш доцільно його досліджувати, як можна зрозуміти і усвідомити його сутність. Без урахування її положень щодо взаємовідносин суб'єкта об'єкта у пізнавально-перетворювальній діяльності та управлінні нею неможливе ефективне управління. Це ускладнює функціонування суспільного роду і сутність управління не дозволяє належним чином здійснювати управлінську підготовку фахівців, а це зумовлює недостатню якість управлінської практики, на підставі вивчення якої формується теорія управління, покладена в основу підготовки керівників.

В основі сучасної наукової гносеології лежать такі фундамен­тальні принципи:

1. об’єктивності – це вихідна вимога до дослідника – вивчати реальний об’єкт, як первинне начало, що знаходиться за межами людської свідомості і відображається нею.

2. пізнаванності –людина з допомогою мислення здатна розкривати  сутність речей і явищ, з’ясовувати тенденції (закони) їх становлення і розвитку. Свідченням цього є досягнення в різних галузях науки і техніки.

3. Відображення – знання, їх зміст, є результатом рефлексії останніх у свідомості людини.

4. практики – це визнання за практикою ролі основного критерія істини, рушійної сили пізнання, його джерела.

5. конкретності істини – істина завжди конкретна, її можна точно визначити. Вона повинна бути зрозумілою, логічною. Конкретність істини означає, що кожне наукове положення, об’єктивний закон, повинні розглядатися з урахуванням конкретних умов, в яких вони виявляються і діють.

6. Історизму – розгляд предметів, явищ чи процесів в їх розвитку, змінах, саморусі, як те, чи інше явище виникло, які етапи у своєму розвитку пройшло і чим стало.

7. єдності теорії пізнання і діалектики, застосування в процесі пізнання законів, категорії і принципів останньої.

4.Логіка управління

Логіка у сучасному розумінні є наукою не тільки про форми і прийоми раціонального мислення, умови пра­вильності суджень, а й про форми і способи раціональної діяльності людини. Ця раціональність полягає у відповідності засобів діяльності як цілям і закономірностям цієї діяльності, так і закономірностям самоорганізації відповідної соціальної системи. Логіка управління відповідає на запитання, яким повинен бути управлінський вплив і як найбільш доцільно його здійснювати у конкретній ситуації. Тому во­на має забезпечити виявлення і належне пояснення джерел поход­ження і сутності загальних закономірностей, функцій і правил практи­ки соціального управління і внутрішнього взаємозв'язку між ними. Це набуває особливої важливості для їх застосування при підготовці та реалізації управлінських рішень. Логіка управління диктує і пояснює внутрішню структуру процесів управління, роль окремих його компо­нентів, характер поведінки людей в процесі управління. Логікою управ­ління зумовлюються взаємозв'язок, взаємозалежність і послідовність етапів і функцій управління, закономірності вибору різних методів, засобів і технологій здійснення управлінської діяльності, необхідних для того, щоб забезпечити належну її ефективність. Саме логіка управління безпосередньо пов'язує обрані цілі людей чи організацій, стратегію до­сягнення цих цілей, зміст і характер діяльності, спрямованої на її реалізацію, та очікувані результати.

Логіка управління являє собою специфічну галузь загальної системи філософських наук, а з іншого боку – важливу частину теоретичної, світоглядної і методологічної основи організації управління.

Логіка соціального управління призначена для забезпечення максимальної відповідності його цілей, а також процедур прийняття і реалізації управлінських рішень і дій ці­лям кожного відповідного соціуму, іманентним йому природним закономірностям і тенденціям його функціонування і розвитку та принципам самоорганізації соціуму як надзвичайно складної соціальної системи. Логіка соціального управління повинна розглядатись як один з визначальних чинників його ефективності.

Логіка управління необхідна для забезпечення на­лежної закономірної послідовності і несуперечливості управ­лінських команд і дій, процесів і процедур прийняття управлінських рішень та їхньої практичної реалізації.