32.Лінійно-функціональний тип організаційної організаційної структури управління.

Лінійно-функціональна (комбінована) організаційна структура управління спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління та прийняття рішень по вертикалі.

Лінійно-функціональна структура управління передбачає, що будь-які накази, розпорядження, які підлягають безумовному виконанню, працівники одержують тільки від своїх безпосередніх лінійних керівників вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійні керівники не підпорядковані керівникам функціональних відділів апарату управління.

Така структура управління завдяки своїй ієрархії забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних підрозділів, уможливлює швидкий маневр усіма видами ресурсів.

Отже, лінійно-функціональна структура поєднує в собі лінійну та функціональну структури і є загальноприйнятою у великих і насамперед технічно складних підприємствах різних форм власності.

Лінійно-функціональна структура управління має і певні недоліки. Використання цієї структури розтягує терміни підготовки та прийняття управлінських рішень, часто не забезпечується злагодженість у роботі функціональних підрозділів.

33.Матрична схема організаційної структури управління

Матрична організаційна структура з’явилась як відповідь на підвищення ступеня динамічності (мінливості) середовища функціонування фірм. Особливістю оргструктур у такому середовищі має бути високий ступінь адаптованості. Це можна забезпечити за рахунок тимчасового характеру функціонування структурних одиниць.

В матричній організаційній структурі крім звичайних функціональних підрозділів, які функціонують постійно, формуються так звані проектні групи як тимчасові колективи. Проектні групи відповідають за реалізацію стратегічних планів. Робітники проектних груп залишаються членами своїх функціональних підрозділів і повертаються в підпорядкування своїх функціональних керівників після розформування своєї проектної групи.

Переваги матричної структури:

- високий ступінь адаптації до змін у середовищі;

- наявність ефективних механізмів координації між багатьма складними і взаємопов’язаними проектами.

Недоліки матричної структури:

- обмежена сфера застосування;

- виникнення конфліктів на підставі “боротьби за владу” між функціональними керівниками і керівниками проектів.

34.Поняття процесу соціального управління

Соціальне управління є особливим видом діяльності, спрямованим на впорядкування, узгодження колективних дій людей для досягнення мети, яка стоїть перед ними. Об'єктивна необхідність виникнення та розвитку управління в соціальній сфері обумовлена суспільним характером праці.

Управління само по собі не створює ніяких духовних і матеріальних цінностей, але воно сприяє оптимізації відповідних зусиль окремих виконавців.

Соціальне управління є об'єктивно необхідним різновидом праці, який забезпечує узгодженість та впорядкованість спільної праці людей для досягнення суспільно значущих цілей і вирішення завдань, які при цьому виникають. Таке розуміння управління базується на аналізі змісту соціальної діяльності та закономірностей функціонування і розвитку суспільства.

Об'єктом і суб'єктом соціального управління є люди.

Стосовно будь-яких систем управління можна уявити вплив підсистеми управління на об'єкт управління шляхом передавання каналами прямого зв'язку командної інформації. Каналами зворотного зв'язку до підсистеми управління надходить повідомна інформація. Крім того, ці підсистеми мають і інформаційні зв'язки з навколишнім середовищем. Керівна та керована підсистеми, канали прямого та зворотного зв'язку, а також навколишнє середовище утворюють соціальну систему з управлінням. Таке універсальне уявлення про управління в біологічних, технічних (або механічних) і соціальних системах базується на абстрагуванні від їх фізичних і природних особливостей.

Управління складається з таких основних характеристик (за В.М. Глушковим та В.Г. Афанасьєвим):

1. Управління притаманне самокерованим системам. Такими є системи, яким властиві процеси управління. Природні процеси неживої природи не мають здатності до управління. Процеси управління в них впроваджує людина. Властивості управління мають лише біологічні та соціальні системи. Система - це складний динамічний організм, який існує як реальний зв'язок, дійсна функціональна структура, незалежна від нашої свідомості. Водночас це метод зображення дійсності, науково ідеалізоване уявлення реальних взаємозв'язків, результат функціонального підходу до дійсності.

2. Система складається з елементів: суб'єкт та об'єкт управління поєднані між собою зв'язками, які отримали умовну назву керівного впливу і зворотного зв'язку.

Керівний вплив спрямований на коригування природного руху і надання об'єктові (системі) якостей або станів, необхідних для досягнення мети.